Що ми можемо зробити для порятунку пацієнтів з черги на трансплантацію
Торік в Україні проведено 255 операцій з пересадки органів. Це втричі більше, ніж 2019-го. А за два місяці цього року кількість трансплантацій органів сягнула майже трьох десятків.
Цифри ростуть, та не дають нам підстав вважати, що у питанні трансплантації анатомічних матеріалів людині сталися карколомні зміни.
Бо їх понад 5 тисяч — українців, які потребують трансплантації. Лише кілька сотень щасливчиків держава відправляє оперуватися за кордон, хоча вартість аналогічних операцій в Україні — у 3-4 рази нижча.
А дві третини із загальної кількості важкохворих до цих життєво необхідних операцій не доживають. Тож нам є заради кого змінювати систему надання медичної допомоги.
Що зроблено
У грудні 2019 року Верховна Рада ухвалила закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, що регулюють питання трансплантації анатомічних матеріалів людині".
Уряд схвалив постанову "Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині". Цей документ фактично впроваджує технічний регламент використання біоімплантів. Хрящі, сухожилля, фрагменти кісток тепер можна виготовляти з нежиттєздатних клітин і пересаджувати травмованим.
Читайте також: Трансплантація: як вилікувати українських пацієнтів та почати заробляти на іноземцях
Україна створила цивілізовані умови для складних трансплантацій – Степанов
Уряд затвердив тарифи на трансплантацію, а 38 медзакладів отримали ліцензію на проведення таких операцій. Трансплантації тепер територіально проводять в тих же закладах, де ці органи були вилучені.
На 2021 рік збільшено фінансування пілотного проєкту трансплантації. До держбюджету закладено 502 млн грн — удвічі більше, ніж торік.
У січні запрацювала Єдина державна інформаційна система трансплантації (ЄДІСТ), яка містить дані про донорів та реципієнтів.
Система дозволяє в автоматичному режимі підібрати правильну пару для проведення операції. Усі цьогорічні операції з трансплантації проведені з використання ЄДІСТ.
Як збільшити кількість операцій
Галузь трансплантології досі не забезпечена кваліфікованими кадрами. З початку року в кожному обласному центрі трансплантації мали б працювати щонайменше по два трансплант-координатори. Це ключова постать у забезпеченні процесу пересадки органів.
Коли консиліум лікарів констатує смерть мозку донора, то звертається до трансплант-координатора, щоб той перевірив у базі ЄДІСТ наявність дозволу на донорство.
Якщо дозволу немає, то трансплант-координатор звертається до родичів померлого, і в разі позитивного рішення вносить дані до єдиної системи. Далі в автоматичному режимі відбувається підбір донорської пари за медичними показниками.
Проте навіть за досконалої системи трансплантації ми не зможемо збільшити число операцій, якщо не матимемо достатньої кількості згодних стати донорами.
Потрібно спростити процедуру посмертного донорства
Процедура оформлення згоди на посмертне донорство зараз доволі складна.
Людина має сама знайти лікарню, де проводять трансплантації, звернутися до трансплант-координатора, аби написати відповідну заяву для внесення до ЄДІСТ. Чи багато людей готові витратити свій час на такі бюрократичні процедури?
Саме заповнення анкети на посмертне донорство має займати декілька хвилин. Незабаром розпочнеться розробка сайту Українського центру трансплант-координації, на якому буде вказана вся необхідна інформація для оформлення згоди.
Також у цифровому додатку "Дія" повинна з'явитись опція щодо надання згоди на посмертне донорство.
Вирішити питання із внесенням даних про донорство до водійських прав
Наприкінці 2020-го уряд схвалив новий зразок водійських прав, у якому вказана група крові (резус-фактор) водія та його згода (чи незгода) на посмертне донорство. Проте досі не вирішено, як цю інформацію вносити до посвідчення.
Якщо регламентувати питання взаємодії ЄДІСТ із сервісними центрами МВС, то базу потенційних донорів можуть поповнити десятки, якщо не сотні тисяч українців. Адже щороку тільки по відновлення чи заміну посвідчень до сервісних центрів МВС звертаються понад 500 тисяч водіїв.
Розпочати інформаційну кампанію
Чи відомо, як українське суспільство ставиться до трансплантації?
За даними опитувань, стати донором погоджується лише кожен п'ятий.
Можливо, охочих порівняно небагато ще й тому, що держава досі не пояснила громадянам, що один загиблий в автокатастрофі може врятувати життя трьом-чотирьом іншим, які очікують на операцію.
Закон про трансплантацію 2019 року, до слова, містить цілий розділ про проведення інформаційної кампанії. Тож необхідно розробити просту, зрозумілу процедуру оформлення згоди стати донором і розпочати проведення в Україні соціальної кампанії на підтримку трансплантації органів, тканин і клітин.
Це лише кілька кроків, які ми можемо зробити спільно для порятунку пацієнтів з черги на трансплантацію.
Михайло Радуцький, для УП
Колонка — матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
