(Не)вічний двигун: де знайти пальне для приватизації
Ця реформа навряд чи збільшить число моїх прихильників, швидше навпаки. Але складні реформи ніколи не даються легко.
Похідними від успішної приватизації є ціла низка найважливіших макропоказників української економіки, які безпосередньо впливають на конкурентоспроможність України та врешті — на якість життя кожного українця й українки.
Тому необхідно забезпечити безперервність цього процесу, незважаючи на опір.
Процес приватизації в Україні можна порівняти з двигуном внутрішнього згоряння. Як і мотор в автомобілі, який забезпечує рух всієї системи, приватизація відповідає за надходження доходів до бюджету, за рахунок яких "їде" соціальна сфера, медицина і навіть армія.
Але найважливіше в контексті реформи приватизації, я вважаю, — це вирвати непрофільні і нестратегічні активи з чіпких лапок чиновників і на конкурентних аукціонах знайти їм нових, більш ефективних власників. У середньостроковій перспективі це поліпшить інвестклімат та забезпечить розвиток регіонів.
У минулому році цей приватизаційний двигун працював на надвисоких обертах. Не зважаючи на те, що дорога, якою ми їхали, була, прямо скажемо, не автобаном, а швидше нагадувала смугу перешкод, у 2020 році Фонд держмайна провів близько 1900 приватизаційних аукціонів за абсолютно новими, прозорими правилами.
Сумарно вони згенерували близько 3 млрд гривень, які надходять до державного бюджету. Завдяки якісній доприватизаційній підготовці та професійному підходу до відбору об'єктів, стартова ціна на аукціонах зростала в середньому вдвічі, а річний план приватизації був виконаний ще в червні.
Упровадження принципу "всі знають все" спрацювало.
Читайте також: Новий закон про приватизацію — вакцина проти бюрократії, корупції та саботажу
За 2020 рік приватизація принесла бюджету в 4 рази більше, ніж в 2019 році, і в 10 разів більше, ніж в 2018-му. Але куди важливіше прямих грошових показників є те, що реалізовані об'єкти перестали бути тягарем або корупційною годівницею, перетворившись з подачі ФДМУ на інвестиційні проєкти.
Щоб цей рух тривав, приватизаційному двигуну потрібне паливо. На перший погляд проблем з цим немає: в Україні налічується 3600 держпідприємств, які перебувають у віданні сотень органів управління.
Але приблизно третина з цих ДП — непрацюючі та такі, що підлягають ліквідації, а частина потенційно привабливих об'єктів, які можуть зацікавити інвестора, — об'єктивно невелика.
І тут ми впритул наближаємося до ідеї реформи, яка дасть змогу розширити приватизаційний список, а її ініціатору — нажити ще кілька десятків недоброзичливців.
Аудит, проведений Фондом держмайна, дозволив виявити цілий пласт державних об'єктів, підпорядкованих різним відомствам, які перебувають у збитковому або наближеному до збиткового стані і не є профільними для здійснення функції державного управління.
Це черговий парадокс українського державного сектору, кількості яких я вже перестав дивуватися. Складно уявити, щоб власник великого приватного бізнесу, наприклад, аграрного, найняв для управління ним готельного оператора або в принципі не поцікавився у топменеджера наявністю профільної експертизи.
У державному секторі таке відбувається часто: на балансі центральних органів виконавчої влади містяться далекі від їх компетенції об'єкти, більшість із яких об'єднує одна спільна характеристика — вони перебувають у дуже сумному фінансовому стані і/або у них відсутня консолідована і достовірна звітність.
Щоб не бути голослівним, наведу кілька прикладів.
У Морського торговельного порту "Чорноморськ" на балансі перебуває готель "Моряк". Незважаючи на значну площу — близько 7 тис. кв. метрів і прекрасне розташування недалеко від міського пляжу, це підприємство не працює з квітня 2020 року.
Головне управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області — гордий власник відомої будівлі в самому центрі цього міста, знаної в народі як Будинок з вежею площею 4 920 м².
Будинок розташований на самому початку туристичної пішохідної вулиці і більше підійшов би для готелю з великими цінниками, а не для місця розміщення чиновників.
Міністерство оборони через різні структури володіє трьома готелями: "Власта" у Львові, "Братислава" в Кривому Розі і будівлею готелю "Козацький" в самому центрі столиці. Об'єкти дуже різні за стилем, зірковістю і площею, але всі вони — стабільно збиткові протягом останніх мінімум чотирьох років.
Сюрреалістичності ситуації додає те, що, наприклад, державний готель "Козацький" суттєво заборгував "дружнім" державним органам. На 01.11.2020 його податковий борг становить 1,7 млн грн, державний — 0,97 млн грн, місцевий — 0,7 млн грн.
У ДФС є власний рекреаційний центр підо Львовом — "Чарівні озера" в селі з невипадковою, я вважаю, назвою Майдан і база відпочинку "Сосновий бір" у Ворзелі.
Не буду впадати в популізм і говорити, що чиновник повинен згоріти на роботі й ніколи не відпочивати, але для цього світ придумав найкращий спосіб — монетизацію пільг. Заслужив відпочити — отримав фінанси і вибираєш, де ти і родина хочете відпочити: в Затоці, Єгипті тощо.
Перший названий об'єкт збитковий, а другий ДФС не використовується. Тим часом розмір земельної ділянки під базою "Сосновий бір" становить 8,7 га.
Об'єктивно не раціонально тримати такий об'єкт законсервованим, тим більше, що це пристоличний Ворзель. Дохід центру "Чарівні озера", щоб ви розуміли ситуацію, — близько 15 тис. грн за рік!
На вулиці Льва Толстого, 9 у Києві (це самий центр столиці) простоюють марно 1500 м². Формально ними володіє МОЗ, але будівля ніяк не використовується міністерством. Така ж ситуація з комплексом будівель на майже 4000 м² біля стадіону Олімпійський, якими володіє, але не користується Міністерство молоді та спорту
Фонд держмайна готовий взяти на себе зобов'язання знайти ефективного інвестора для цих об'єктів і перетворити їх зі збиткових у прибуткові. Робота протягом 2020 року довела, що для нашої команди таке завдання під силу, і ФДМУ схильний перевиконувати взяті на себе зобов'язання.
Тому я не боюся публічно декларувати, що стан, в тому числі фінансовий, цих держоб'єктів з нашою допомогою зміниться на краще вже в середньостроковій перспективі.
Включення цих та подібних об'єктів у приватизаційний short-list забезпечить позитивний ефект на всіх рівнях: починаючи від центрального у вигляді збільшення дохідної частини держбюджету та закінчуючи місцевим, де інвестиції сприятимуть розвитку інфраструктури та появі нових робочих місць.
Адже в нашому новому комплексному законопроєкті передбачено, що 10% від приватизації спрямовуються до місцевих бюджетів.
Але це в теорії. А на практиці — все та ж смуга перешкод.
Я не наївний і розумію, що нам потрібно буде здолати цілу низку адміністративних проблем. Перш за все, не дивлячись на всю свою збитковість і занедбаність, усі ці активи вже давно є частиною замкнутих національних економічних циклів міністерств і відомств.
Виділення коштів з державного бюджету, їх неефективне використання і так далі по колу. Передача об'єктів на приватизацію зустріне запеклий опір бюрократичних органів управління, і ми повинні це враховувати.
Важливим є також і репутаційний фактор: передача підвідомчих об'єктів на приватизацію може сприйматися як симптом не дуже якісного управління відомством у цілому.
Однак тут ситуація якраз протилежна: чесна й об'єктивна оцінка роботи з проблемними активами додає політичних балів державним органам, які показують, що готові працювати в інтересах держави в цілому, а не тягнути ковдру на себе.
Ми дуже зважено підійшли до формування переліку таких факультативних для їх органів управління об'єктів і пропонуємо варіант "приватизація" в найбільш кричущих випадках.
Наша пропозиція конструктивна і ніяк не зачіпає інтереси держорганів — зрозуміло, якщо цей інтерес не лежить в корупційній площині.
Фонд держмайна бачить здатність забезпечити надходження від приватизації в 2021 році на рівні 12 млрд грн.
Незважаючи на те, що це в 45 разів більше, ніж у 2018 році, ми підтверджуємо реалістичність цієї цифри за умови об'єднання зусиль виконавчої влади, бізнесу, громадянського суспільства і наявності політичної волі.
За застарілими санаторіями, аварійними фасадами в центрі міст, нерухомістю, яку не використовують держоргани, Фонд держмайна бачить в тому числі і можливість прориву для економіки України.
Приватизація — це спосіб перетворити нинішній майновий баласт у локомотив економічного розвитку для населених пунктів, областей і країни в цілому.
Реновація та повернення до життя занедбаних об'єктів матиме виражений соціально-економічний ефект і забезпечить зростання надходжень до місцевих бюджетів.
А зростання ділової активності, розвиток інфраструктури і створення нових робочих місць підвищить інвестиційну привабливість регіонів та приверне вже нових інвесторів.
І все це можливо завдяки безперервно працюючому двигуну приватизації.
Але без пального навіть найсучасніший автомобіль нікуди не поїде.
Дмитро Сенниченко, для УП
Колонка — матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
