Cherchez la femme: більше жінок — успішніше майбутнє України
На початку березня суспільство традиційно ділиться на два табори: тих, хто святкує Міжнародний жіночий день та тих, хто категорично відкидає цю дату як свято.
І поки одні переглядають світлини з маршу за права жінок в центрі Києва, а інші обговорюють виставку до 150-річчя Лесі Українки, як яскравої феміністки того часу, я спробую простежити зв'язок між збільшенням присутності жінок і успішністю конкретної сфери.
Український досвід: не все так погано
Попри те, що феміністичний рух у світі набув неабиякого поширення, деякі жінки, як і раніше, почуваються дискримінованими. Вони мають усі навички для того, щоб працювати нарівні з чоловіками.
Проте система їх уперто виштовхує: їм або платять менше, або вони піддаються дискримінації та перебувають підо впливом стереотипів.
Заради справедливості варто відзначити, що поступово — повільно, але помітно — традиційно чоловічий світ змінює ставлення до жінок у бізнесі, політиці, управлінні, юриспруденції. Проте, на жаль, у Верховній Раді досі представлено лише 20% жінок, у Кабміні — одна міністерка.
Натомість у юридичній сфері одразу дві жінки посіли керівні посади — генеральна прокурорка Ірина Венедиктова та голова Верховного Суду Валентина Данішевська.
Загалом, якщо взяти дані Державної судової адміністрації України, у Верховному суді представництво жінок та чоловіків складає приблизно 50 на 50.
Це доволі незвично. Адже зазвичай жінок більше саме у перших судових інстанціях, де відбір не такий складний. А чим вище інстанція, тим менша жіноча присутність. Наприклад, якщо взяти Верховні Суди європейських країн, там практично немає жінок.
А в нас — не лише жінка-голова суду, обрана на зборах суддів. Але й у палатах ВСУ представництво жінок доволі високе — щонайменше 30-40%. Відсутність дискримінації жінок у судовій системі може стати прикладом для інших структур та сфер діяльності.
Читайте також: Яких ще прав їм не вистачає? 7 ключових напрямків "феміністичного феншую"
Приділяється увага і присутності жінок у наглядових радах державних підприємств. Так, у березні минулого року Верховна Рада планувала ухвалити відповідний законопроєкт № 3193.
Цим документом передбачається запровадження норми про обов'язковість представництва професіоналів кожної статі на рівні не менш ніж 40% у наглядових радах державних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких понад 50% акцій (часток) належать державі, та державних банків.
Тобто розподіл чоловік та жінок у цих установах повинен відбуватися за принципом 40% на 60%, 50% на 50% або 60% на 40%.
У пояснювальній записці до проєкту говориться: попри те, що в Україні жінки становлять більшу частину населення (53,7%), вони непропорційно представлені в керівних органах влади й бізнесу та, в середньому, отримують на 24% меншу заробітну плату, ніж чоловіки.
Очевидно одне: якщо Україна прагне посісти гідне місце у Європі, вона повинна враховувати гендерний фактор в усіх сферах присутності — як у публічному секторі, так і приватному. Україна хоча й не так швидко, як хотілося б, але наздоганяє цивілізований світ у збереженні гендерного балансу.
А як у світі?
Прийнято вважати, що найкращий досвід збереження гендерної рівності демонструють скандинавські країни.
Завдяки місцевим квотам у Швеції, Данії та Норвегії чимало представниць жіночої статі посідають там керівні посади у політиці та юриспруденції. Наприклад, у Швеції вже понад 50 років існують добровільні партійні квоти — не менше 40%–50% жінок.
Згідно з міжнародним дослідженням "Жінки у бізнесі" виявилося, що у 2018 році їхня частка у керівництві приватних компаній не дотягувала і до 25%. При цьому у Східній Європі, де перебуває й Україна, цей відсоток помітно вищий за інші країни.
Так, згідно з отриманими даними, частка жінок-керівників приватних компаній складає 36%, тих, де є хоча в одна жінка серед керівництва, — 87%. У Західній Європі показники дещо менші: 27% та 73% відповідно, у Північній Америці — 21% та 81%, в Африці — 30% та 89%.
Натомість, згідно переліку компаній зі списку Fortune 500 за 2018 рік лише у 24 з них генеральним директором є жінка, а Рада директорів 12-ти компаній — взагалі суто чоловіча.
У європейському інституті з питань гендерних питань Рівність (EIGE), висновки якого увійшли до нещодавнього звіту Європейського парламенту, вважають, що для досягнення повної гендерної рівності Європі потрібно не менше 60 років.
У звіті наведено досвід 10 найкращих країн ЄС, які зробили гендерний баланс своєю цінністю, і провадять відповідну політику, що надає рівні можливості жінкам. У цих країнах впроваджуються законодавчі заходи, стратегії та план дій, наприклад, нещодавня Стратегія ЄС щодо гендерної рівності (2020–2025).
Відносно представництва жінок у національних парламентах, найкраща в цьому плані ситуація у Фінляндії і Швеції. Тут розподіл складає майже 50 на 50: 47% депутаток у Швеції, 41% — у Фінляндії. А от найменша частка представництва жінок у керівних політичних органах — в Угорщині (12,6%) та на Мальті (близько 12%).
При цьому авторитетні інституції визнають, що лідерство жінок — не лише бажаний, але й необхідний чинник для вирішення проблем сьогодення.
Так, у Пекінській декларації та Платформі дій держави-члени Генеральної асамблеї ООН визнали, що жінки є фундаментально силою для керівництва, вирішення конфліктів та сприяння встановленню міцного мир.
Дослідження JRC, опубліковане два роки тому, підтверджує, що чим вище представництво жінок у політичних та керівних органах у світі, тим вища якість управління. Високий відсоток жінок допомагає стимулювати інновації, зростання та високий рівень життя.
Значну увагу у світі приділяють представництву жінок у юридичному світі, зокрема, судовій владі. Уже кілька років існує потужна Міжнародна асоціація жінок-суддів (IAWJ).
Її місія — опікуватися просуванням та розширенням прав і можливостей жінок, які працюють у судовій системі, а також зменшувати кількість дискримінаційних законів та гендерних упереджень.
Не дивно, що у європейських країнах створюються спеціальні органи із забезпечення гендерної рівності. Наприклад, в Національній асамблеї Словенії працює Комісія з проведення політики в інтересах жінок, в Естонії — Асоціація жінок-депутатів різних політичних партій, яка координує гендерні питання.
У Бельгії існує Консультативний комітет з питань рівних можливостей у верхній палаті Федерального парламенту, у Франції — парламентські делегації з питань прав жінок і рівних можливостей жінок та чоловіків в обох палатах парламенту.
А в Норвегії, Швеції, Фінляндії, Литві, Німеччині, Словенії запроваджено посади омбудсмена з рівних прав і можливостей для правового захисту та контролю за виконанням гендерних законів.
За жінками — майбутнє
Серед причин, чому жінки не мають можливості використовувати весь свій потенціал та конкурувати з чоловіками, зазвичай називають дещо принизливі, дискримінаційні. Мовляв, жінки більш емоційні, у них постійно змінюється настрій, а прийняття рішень залежить від гормональних коливань.
Якщо подивитися на мій професійний шлях, то на початку кар'єри мені теж було доволі нелегко. Проте з власного досвіду я можу впевнено сказати, що все, чого ти дійсно хочеш — можливо. Головне — не зважати на неправильні стереотипи та йти вперед.
До того ж я завжди відчувала підтримку своїх колег-жінок. Завдяки допомозі та злагодженій цілеспрямованій роботі в Асоціації правників України нам вдалося повернути гендерну ситуацію ближче до європейських реалій.
Тож наші подальші кроки у напрямку впровадження гендерного балансу передбачають, зокрема, гармонізацію законодавства України з європейським, впровадження гендерних стратегій, запровадження гендерних квот для державної сфери, а для приватної — популяризація громадської думки щодо жінок-управлінців.
Анна Огренчук, для УП
Колонка — матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
