Бан для каналів Медведчука: що далі?

Рішення РНБО про накладення санкцій на офіційного власника телеканалів NewsOne, ZIK та "112 Україна", нардепа Тараса Козака спричинило ефект ядерного вибуху.

Причин декілька. 

Перша — досі Віктор Медведчук вважався недоторканною персоною. Особистим посланцем Володимира Путіна, з яким конфліктували і боролися хіба що на публіку. 

Друга причина — обережність офіційної української влади у стосунках з РФ, небажання загострювати ситуацію на фронті. 

Нарешті, третя — юридичний вакуум, недосконалість українського законодавства у боротьбі з дезінформацією. 

Попри все, Володимир Зеленський наважився на сильний політичний крок. 

Але — що далі? Медведчук і російська пропаганда — все? Чи згадані канали незабаром знову увімкнуть?

Розвиток подій може бути різним, і про це далі, але спочатку трохи контексту. 

Україна — не єдина країна, яка потерпає від дезінформації. Нещодавно з'явився новий термін — інфодемія, що означає поширення надмірної кількості інформації.

Внаслідок вибухового розвитку технологій та інформаційного потопу звичайній людині, де б вона не була, в Польщі чи на Філіппінах, стало важче відрізняти правдиву інформацію від маніпулятивної. 

Людський мозок не адаптований під постійне життя в онлайні. За підсумками 2020 року, середній час перебування людини в інтернеті зріс майже до 7 годин. У кожного є власний голос у цифровому світі, і це сприятливе середовище для "множинних правд". 

Деякі країни, на кшталт Росії, успішно цим користуються. Знаходять прогалини у законах західних країн, будують пропагандистські мережі з "експертів", "аналітичних центрів", "медіа" та успішно сіють страх, непевність і сумнів.

Робиться це під прикриттям "свободи слова", чутливої теми для будь-якого західного політика. Мовляв, хіба можна закривати медіа, яке транслює іншу думку? Це ж наступ на права людини. 

Читайте також: Телевізійна скринька Пандори. Як Зеленський ввів санкції проти каналів Медведчука

Страждання "Медведчуків": як у ЄС закривали телеканали, підконтрольні РФ та терористам

Після окупації Криму і Донбасу західні країни усвідомили рівень загрози і почали будувати власні редути проти дезінформації. Спочатку — м'які, але з кожним роком заходи стають жорсткішими.

У Європейському плані дій щодо демократій, презентованому у грудні минулого року, наголошується, що свідоме поширення дезінформації не має залишатися безкарним. Також План передбачає введення санкцій проти іноземних об'єктів, які транслюють дезінформацію.

Ліберальні західні політики врешті-решт усвідомили, що потрібно знайти баланс між свободою і контролем. Інакше незабаром результати виборів визначатимуться у Кремлі, а вулиці європейських та американських міст охопить вогонь масових протестів. 

А що у нас? 

Попри пряме зіткнення з Росією, в Україні — один з найслабших регуляторів медіа в Європі, з обмеженими повноваженнями. Фактично, кожен, хто має гроші і політичний вплив, сьогодні може зайти в український інформаційний простір і робити що завгодно.

Хоча саме сьогодні війна наративів стає важливішою за військове протистояння, адже протистояння виграють не за допомогою танків, а через інформаційний вплив. 

У нас системна хронічна хвороба. Немає прозорих і чітких правил, які б визначали, що таке дезінформація, і яка відповідальність за неї передбачається. 

2 лютого цю хворобу вирішили пролікувати "антибіотиком" у вигляді рішення РНБО, але цей "антибіотик" матиме обмежену дію. Не можна регулярно закривати медіа подібними методами.

Тому настав час системно протидіяти дезінформації. Як саме? 

Країни НАТО, наприклад, виробили три принципи в боротьбі з пропагандою. За словами директорки Центру інформації та документації НАТО в Україні Барбари Маронкової, вони слідують трьом принципам:

1) має бути потужна комунікаційна стратегія, ваша власна історія, наратив, що ви робите, куди прямуєте;

2) сильна кооперація між державними і недержавними інститутами, експертами, громадськими організаціями;

3) ефективна технологічна підготовка, вміння користуватися різними комунікаційними інструментами. 

Усе це у нас в дефіциті. Особливо це стосується потужної комунікаційної стратегії і власного наративу. Останні роки ми, мабуть, чемпіони у "війні всіх проти всіх".

Домінує зрада, негатив, градус політичного протистояння зростає з кожним днем. За цих умов російській машинці дезінформації легко робити свою роботу. 

Щоб вийти переможцем у війні за незалежність, нам конче необхідно зробити висновки і почати комплексне "терапевтичне лікування". 

Елементи лікування: 

• юридична база для боротьби з дезінформацією; 
• комунікаційна стратегія і культивування власної ідентичності — не "ура-патріотичної", а такої, що об'єднує, з терпимістю до інакшості; 
• розвиток критичного мислення і медіаграмотності; 
• побудова громадянської мережі захисту інформаційного простору; 
• непорушність справжньої свободи слова. 

Без цієї "терапії" нас очікуватимуть невтішні результати. Наслідки бездіяльності можуть бути фатальними. 

Валентин Войтків, для УП

Колонка — матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.