Економіка vs Екологія. Європейський зелений курс: український пріоритет

Розмовами про неминучість змін клімату вже нікого не здивуєш. 90% українців знають, що це ніякий не міф.

Воно й не дивно в умовах паводків, які знищили щонайменше 300 населених пунктів на Закарпатті у червні минулого року, лісових пожеж, які випалили 30 тисяч га лісів на Луганщині, абсолютно сухих зим і температури повітря, яка з року в рік тільки підіймається.

Результат діяльності людини, як то кажуть, на лице. Здавалося б, доказів вдосталь, аби суспільство екологізувалось і поставило захист довкілля у пріоритет. Але що каже статистика? 

Обираючи між екологією та економікою, кожен п’ятий українець надає перевагу екології. Це 20% населення.

При цьому 15% опитаних вважають, що спершу має відбутися ривок в економічному розвитку, а потім можна буде подумати про все інше, зокрема і про природу. Тішить те, що 60% населення прагне балансу на терезах економіка vs екологія. 

Тільки от у пошуку цього балансу 86% українців покладають усю відповідальність на владу, яка, на їхню думку, робить недостатньо для вирішення екологічних проблем. 

Ні підписання Паризької кліматичної угоди у 2016 році, ні декларації про приєднання до Європейського зеленого курсу у 2020 році поки не змінили думку населення, що держава має робити більше, аби гарантувати ст. 16 Конституції України — право кожного громадянина на екологічну безпеку.

А разом з тим і створювати можливості для економічного зростання. Про це в кожній екологічній дискусії наголошують представники бізнесу та промисловості. 

І вони праві. Адже найголовніше завдання будь-якої держави і будь-якого уряду сьогодні — забезпечити справедливий перехід до екологічно безпечної економіки. Що це означає і який вигляд має?

Нові екологічні правила економічного розвитку європейського континенту. Це найкраще і найстисліше пояснення, яке по суті є визначенням Європейського Зеленого Курсу (ЄЗК).

Читайте також: Україна починає моніторити викиди парникових газів

Перший рік Green Deal: як Україна інтегрується у нову екологічну політику ЄС

Ці нові правила передбачають, що у соціально-справедливий спосіб має реформуватися ціла низка суспільно-економічних секторів: промисловий, транспортний, енергетичний, аграрний, будівельний інфраструктурний, торгівельний. А також зміни мають відбутись у сфері екології та містоплануванні.

В основі змін в усіх сферах лежить скорочення обсягів викидів вуглецю, які виникають під час виробничих процесів та різних видів діяльності.

Важливо розуміти, що вимога досягнення вуглецевої нейтральності (або декарбонізації)  висувається не заради скорочення виробництва.

Скорочення заради скорочення нікому не потрібне. Декарбонізація — це про зміну суспільно-економічних трендів, норм та правил поведінки задля досягнення кращої якості життя. 

Як це зробити, кожна країна європейського континенту має вирішити сама. Україна не виняток. Нам нічого чекати, склавши руки, поки в ЄС все придумають за нас.

Набагато вигідніша проактивна позиція, де ми виступаємо в ролі партнерів і пропонуємо власний український зелений курс. Напрацювання такого документу — це, безумовно, завдання уряду.

Очевидно, що в результаті консультацій з експертами, громадськістю та бізнесом, суспільству і буде представлений детальний план-графік з фінансово-економічними розрахунками по кожній сфері. Принаймні, так має бути.

А поки ми всі в очікуванні, пропоную звернути увагу на основи глобального зеленого курсу — рамку, у якій всьому світу треба навчитися жити, щоб вижити.

Отже, зміни за галузями: 

Енергетика

Викопні (брудні) джерела енергії мають відійти у минуле. Їм на заміну мають прийти відновлювальні сонце, вітер та вода. А також водень, чистий атом.

Плани зі скорочення використання вугілля, нафти та газу мають бути представлені в державній енергетичній стратегії та стратегії екологічної безпеки населення вже станом на 2030 рік.

А це означає, що мають зникнути дотації на зарплати шахтарям, а натомість мають з’явитись статті видатків на їхню перекваліфікацію, соціальну і професійну адаптацію. Також має з’явитися ґрунтовна програма трансформації вугільних регіонів. 

Будівництво та енергоефективність

Зменшити рахунки за електрику, газ та воду таки можна. Але не штучно занижуючи їх, а підвищуючи енергоефективність будинків. Це інвестиція, яку треба зробити на рівні держави і громад. 

Відповідальне споживання енергоресурсів, нові норми містопланування і екологічні стандарти будівельної галузі — ще одна реалія вуглецево нейтрального світу.

Транспорт

Електромобілі мають стати основою як громадського, так і приватного автопарку.

Україна не повинна перетворюватися на звалище для дизельних та бензинових авто з Європи, які в низці країн підпадуть під заборону найближчим часом.

Розвиток інфраструктури під електро- і мікромобільність, відновлення заводів і технологій з будівництва і зборки електротранспорту: для України — це все про можливості. 

Сільське господарство

Безпека харчових продуктів і родючість ґрунтів мають стати справжнім пріоритетом для традиційно аграрних країн, до яких належить і Україна.

Органічне фермерство, екологічно чиста продукція, нові технології замість шкідливих агрохімікатів та антибіотиків — ось цілі для досягнення на найближчі кілька десятиліть.

Промисловість, торгівля та економіка

Кругова економіка, яка дозволяє переробку і повторне використання будь-якої продукції та матеріалів. А також зміна виробничих процесів і запровадження нових технологій, які зменшать кількість викидів СО2.

Адже конкурентність української продукції на європейських (та й на інших світових) ринках у найближчому майбутньому залежатиме від карбоноємкості.

Простіше, якщо товари та послуги будуть вироблені з великим вуглецевим слідом, щодо них застосовуватимуть відповідні митні та інші бар’єри — податки, збори, тощо.

Саме про це — славнозвісний  європейський механізм прикордонного регулювання вуглецю (carbon border ajustment mechanism).

Екологія

Екологічні реформи дозволять відновити екосистеми. Національна Стратегія адаптації до зміни клімату має включати заходи із заліснення територій, що сприятиме поглинанню шкідливих парникових газів, відновленню і розвитку біорізномаїття.

Зменшення пластику, скорочення кількості відходів та реорганізація суспільних процесів також належать до важливих змін за цим напрямком.

Фінансова та податкова політика

Зелені фінанси — фактично нова галузь, яка розвивається у всьому світі. Банки переглядають свою кредитну політику і вже не виділяють кошти на проєкти, пов’язані з "брудними" технологіями, скажімо у нафтогазовій і вугільній сфері.

А державні закупівлі мають пріоритезувати товари і послуги, які є екологічно безпечними.

Зелені фонди, торгівля квотами, природоохоронні фонди і зміна структури екоподатків — це також сфери, на які потрібно звернути увагу, якщо прагнемо екологізувати державу та суспільство.

Екоскептики, звісно, скажуть: "Навіщо все це?Не ускладнюймо собі і так складне життя. В країні і у світі криза, позабруднюймо ще трохи, заробимо грошей, а там побачим, як карта ляже, може й пронесе". Такий підхід — безвідповідальний та утопічний.

Міф про те, що екологія — це про великі гроші і великі втрати — не більше як міф. А життя поза зеленим курсом для України зовсім не варіант. 

По-перше, екологізуватись нам потрібно було ще позавчора. Бо це про людські життя і стан здоров’я населення. Для зовсім негуманних критиків поясню цифрами.

Ще в 2006 році Всесвітня організація охорони здоров’я підрахувала, що незадовільний стан довкілля спричиняє колосальні збитки Україні.

Тягар було визначено у розмірі 13 млрд грн (4% ВВП на той час) , які держава витратила на лікування колосальної кількості онкологічних, респіраторних та низки хронічних захворювань, які напряму пов’язували із забрудненим повітрям та іншими екологічними факторами.

Сьогодні Україна й далі очолює антирейтинги серед країн Європи за найвищою кількістю смертей, пов’язаних за небезпечним довкіллям.

По-друге, зелений курс — це назва поїзду на інтеграцію з ЄС, який нам цього разу категорично заборонено пропустити. Не екологізуємось, не євроінтегруємось.

І опинимось тоді в екологічно-економічній ізоляції. А це точно фінансово невигідно ні державі, ні бізнесу, ні людям. 

По-третє, це про гроші, які завжди потрібні. Зелені інвестиції будуть можливі тільки під зелені проєкти. І, так, я не буду брехати, такі зелені проєкти, дійсно, означають, що деякі напрями діяльності, а в окремих випадках і цілі галузі, відійдуть у небуття.

Але на їх місці з’являється можливість для розвитку нових технологій, інноваційних секторів та ноу-хау. Цим шляхом зараз рухається весь розвинений світ, на який ми так часто рівняємось.

Тому і ми просто зобов’язані рухатися в ногу з часом і з нашими партнерами. Не екологогізуємось — ніколи не модернізуємось. 

Орієнтуючись на екологізацію як на неминучий імператив, маємо унікальну можливість отримати всю фінансову та технічну допомогу на реалізацію свого, власного, українського зеленого курсу.

Усе, що потрібно для цього — лише проявити консолідовану силу волі: держави, бізнесу і суспільства і впевнено слідувати своєму наміру!

Леся Василенко, для УП

Колонка — матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.