Чому судам досі довіряють лише 1,7% українців, і що з цим робити

Прихильники статусу кво в українській судовій системі періодично кажуть про те, що рівень довіри до судової влади росте, що більшість рішень судів — справедливі, а залучення компетентних і доброчесних міжнародних експертів до реформи порушує Конституцію. 

Такі наративи просувають, наприклад, члени дискредитованої Вищої ради правосуддя або політики на кшталт Максима Бужанського.

Тобто люди, яким вигідно нічого не змінювати, користуватися необмеженою владою і вирішувати свої питання з різноманітними "суддями Вовками". 

Але звичайна статистика розбиває вщент старання "відбілити" прогнилу наскрізь судову систему і повністю підтверджує необхідність справжньої реформи. 

Нещодавно Центр Разумкова на замовлення Офісу Ради Європи в Україні провів соціологічне дослідження щодо ставлення українців до судів.

Думаю, для вас результати не будуть сюрпризом, але вони особливо важливі зараз, коли з судової реформи хочуть зробити фарс, а не добитися реальних результатів.

Почнемо з найпростішого. Українським судам повністю довіряє 1,7% українців. Це лише трохи більше, ніж російським ЗМІ (0,7%) і політичним партіям (1,6%).

Скоріше довіряють судам ще 11,3%. При цьому 40,6% не довіряють судам взагалі, а 37,4% скоріше не довіряють. 

Думаю, в цьому випадку коментарі зайві: населення України не бачить у наших судах правосуддя.

Відповіді українців на інші питання дають зрозуміти, чому рівень довіри до судів залишається критично низьким. 

Так, на думку опитаних, під час ухвалення рішення судді найчастіше керуються… власною вигодою, зокрема отриманою неправомірною винагородою за рішення. Це відповідь 34,8% людей.

Ще 14,2% вважають, що судді зважають на майнове становище сторін, але тільки 13,3% думають, що судді справді керуються законом.

Майже 68% опитаних вважають, що судді — залежні або переважно залежні.

Показово й те, що судову систему вважають однією з найкорумпованіших структур в Україні. У цьому вона поступається лише митниці. 

Людям в Україні вже набридло чекати змін. Постійні голослівні реформи, які не вирішують проблеми, а є лише окозамилюванням, розчаровують людей і викликають байдужість.

Так, 23,8% громадян не бачать реальних змін, а 17,7% взагалі не вірять у покращення у сфері правосуддя. 

Хоч зміни до Конституції і законодавства про судоустрій у 2016 році подавали громадянам як масштабну реформу, яка приведе до очищення та оновлення судів, насправді вони виявились фейком.

Фактично, змінилися лише назви судів, тоді як майже всі недоброчесні судді зберегли свої посади. Так сталося тому, що органи, яким довірили очищення та оновлення судів, Вища рада правосуддя (ВРП) і Вища кваліфкомісія суддів (ВККС), самі залишилися нереформованими. 

Тому, перш ніж очищувати судову систему, потрібно якісно оновити склад цих органів. Так вважає і більшість опитаних громадян. 56% виступають за перезавантаження Вищої ради правосуддя.

При цьому 57,9% опитаних вважають, що оцінювати кандидатів до ВРП і ВККС мають, зокрема, міжнародні експерти, а 63,4% підтримують залучення до цього і представників громадськості.

Також 42,1% українців переконані, що міжнародні експерти повинні брати участь не тільки у доборі членів ВРП і ВККС, а й усіх суддів в Україні. 

Важливими, на думку українців, є реформа адвокатури (67,8%), прокуратури (76,2%) та правничої освіти (66,4%).

***

Картина дуже прозора: українці не вважають, що суд може захистити їх. Вони не бачать можливості відстоювати там справедливість.

Це можна виправити, якщо призначити доброчесних членів ВРП і ВККС, адже саме від них залежить, чи будуть покарані і звільнені негідні судді і чи будуть призначені на їхні посади чесні кандидати.

Це завдання українці готові довірити міжнародним експертам і представникам громадськості. 

Галина Чижик, для УП

Колонка — матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.