Москітний флот медійних проєктів: наш рецепт перемоги в інформаційній війні
Ми знову програЄмо інформаційну війну. Під час Революції Гідності та кілька років після неї мали перевагу, попри всі зусилля Росії і скиглення експертів.
Російська картина світу, де Майдан був "переворотом", а війна на Донбасі — "громадянським конфліктом", або не сприймалась серйозно, або сприймалась доволі маргінально.
Перевага проукраїнської картини світу не була заслугою "державної інформаційної політики". Її створили журналісти, блогери, користувачі соцмереж та окремі успішні ініціативи з просування реформ.
Сім років з початку революції — і ситуація змінилась кардинально.
Проросійський "порядок денний" і проросійські терміни тепер присутні на всіх майданчиках. На сьомий рік після революції робота інформаційної машини східного сусіда починає давати свої плоди.
Вона щедро профінансована: на наступні кілька років Кремль тільки офіційно виділив майже чотири мільярди доларів.
Сюди не входять гроші на спецоперації та проросійських політиків. Зрештою, вони і самі на себе заробляють в Україні — це не новина.
Росія не просто працює вперто та послідовно. Вона чітко використовує нові технології та нові медіа.
Якщо уважно почитати дослідження "Центру контент-аналізу" щодо висвітлення кризи навколо Конституційного Суду, стає зрозуміло: російський "порядок денний" перемагає на нових майданчиках.
Український сегмент Youtube поки що не витримує конкуренції з російським. Найпопулярніший політичний блогер — Анатолій Шарій. І хай не заспокоює той факт, що більшість його трафіку — з СНД.
Це не помилка менеджерів його проєкту, а чіткий розрахунок. Шарій — не тільки рупор для аудиторії в Україні, але й ефективне іномовлення, на яке ми заслужили. Саме від нього пострадянські країни дізнаються про те, що робиться в Україні.
Технологічна революція, яка відбувається на наших очах, пожирає не тільки традиційні медіа, а й традиційні підходи в медіа.
Нові майданчики — Instagram, Youtube, Tiktok — стають із "перспективних" мейнстримними. Використання соцмереж для отримання інформації зростає. Усі інші майданчики падають.
Інтернет теж змінюється. З місця, де обговорюють спільні проблеми, він перетворився на місце, де люди не бачать одне одного онлайн.
Соцмережі не просто ростуть — звідти беруть інформацію люди, які мають кращу освіту і більші прибутки, — ось дані Центру контент-аналізу, які це підтверджують. І саме там ми програЄмо інформаційну війну.
Не відстають і політики. Деякі депутати з трибуни Верховної Ради називають Майдан переворотом. Реформу корпоративного управління, яка захищає держпідприємства від розкрадань, називають "зовнішнім управлінням".
Залишки політиків, які підтримують економічні реформи — "соросятами". Ринок газу, який захищає нас від російського впливу — "оббиранням людей".
Для корупціонерів та Росії це win-win ("виграш-виграш" — ред.). Усе це одночасно вирішує чиїсь короткотермінові політичні завдання і допомагає Росії.
У медіа — схожа тенденція. Часто виявляється, що власники підігрують Росії навіть без прохання звідти.
На початку року політична сила, яка декларує патріотичні цінності, залюбки замовляла "джинсу" підконтрольним медіа проти Святослава Вакарчука, використовуючи російські фейки. Чому ні, це ж працює…
Що можна цій ситуації протиставити? Як протистояти великому, добре підготовленому кораблю російської пропаганди?
Очікувати, що державні структури не тільки зрозуміють загрози, але і змінять підходи, — марно. Реформа іномовлення перетворила непрацюючий UA TV в непрацюючий ДімДом.
Суспільний канал так і залишився місцем, яке пишається місією, а не результатом. Оголошена робота над "офісом протидії дезінформації" рухається в напрямку діагностики проблеми. Розуміння того, як протистояти, команда цього офісу поки не демонструє.
Але можливість переламати ситуацію є. І вона залежить зокрема від кожного з нас. Як і під час Майдану, Україна здатна протиставити російській машині цілу плеяду яскравих проєктів, ідей, програм та ініціатив.
У військовій термінології це називається "москітний флот". Коли проти сильних, потужних кораблів противника шикуються не такі самі фрегати, крейсери та есмінці, а величезна кількість малих, незалежних, маневрених та озброєних катерів.
Таку стратегію зараз усерйоз обговорюють у Міністерстві оборони. Така стратегія потрібна і в медіа.
Онлайн-проєкти з яскравими ідеями, зробленими для цифрових майданчиків, з'являються щотижня. Проєкт "Слух" підготував документальний фільм про українську культуру.
Ексведуча 1+1 запускає проєкт, у якому будуть рецепти успіху, а не історії провалу. Українські бізнеси починають творити власні медіа, це новий тренд в PR та маркетингу.
Політичні сили творять власні інформаційні проєкти, розмовляючи з громадянами напряму. З подкастами, відеопроєктами, соцмережами. Видання "Українська правда", яке публікує цей текст, зняло власний документальний фільм для Youtube.
Розвиток цього флоту підтримують донори. Туди скеровується значно менше ресурсу, ніж в український фрегат "Суспільного", але все ж розуміння ефективності та затребуваності цифрового сегменту в донорів є.
Той же "Спалах" створений за сприяння USAID. Підтримку медійних проєктів оголосив також Український культурний фонд.
Усе це разом може створити те, чого насправді бракує в протидії дезінформації. Цікаву та фахову альтернативу матюкливому, маніпулятивному проросійському продукту, який намагається зупинити демократичні та ринкові перетворення в країні.
Відкритим питанням залишається тільки те, чи зможуть ці проєкти вибудовувати єдиний наратив. Коли москітний корабельний флот бореться з ворогом, то кожен катер сам по собі — у цьому рецепт успіху та виживання кожного окремо.
Однак спільну стратегію вони все ж вибудовують. Побудувати майданчик, де такі проєкти можуть домовлятися про речі, які об'єднують, чути експертів, які показують реальні, а не медійні загрози, сперечатися та знаходити спільну стратегію — у цьому їхній виклик.
Бо успішними ці онлайн-проєкти стануть — це вже очевидно. Час медіамонстрів і великих проєктів ще не пройшов, але завершення періоду їхнього лідерства вже видно.
Що робитиме зграя нових малих проєктів — боротиметься проти ворога чи тільки між собою за аудиторію — визначається саме зараз.
Роман Вибрановський, для УП
Колонка — матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
