Реформа СБУ: чому Баканова та інших доцільно звільнити?
Реформа СБУ йде важко. І головна причина цьому — опір СБУ і президента. Які, попри запит суспільства, критику експертів та міжнародних партнерів, наполягають на своєму баченні, яке не має нічого спільного з реформою.
Настільки, що СБУ втратила розуміння свого положення в системі органів влади і чинить незаконний тиск на Верховну Раду.
Позаминулого тижня спікеру Верховної Ради Дмитру Разумкову і голові профільного комітету ВРУ Олександру Завітневичу голова СБУ Іван Баканов направив листи.
У них ідеться про те, що новий законопроєкт руйнує бачення реформи СБУ, закладене в президентському законопроєкті та міститься прохання доручити розгляд і врахування пропозицій СБУ.
Тобто орган спецпризначення "просить" Верховну Раду України, яка має здійснювати нагляд за його діяльністю, реалізувати повноваження не в інтересах народу України і державної безпеки, а в інтересах СБУ, його керівництва і президента. Фактично це втручання в діяльність органу влади при конфлікті інтересів.
У зв'язку з цим 3 і 4 грудня доопрацьований законопроєкт не розглянули. Він відрізняється від президентського зокрема ідеєю ліквідувати функцію слідства, припиненням діяльності СБУ у сфері боротьби з корупцією та запровадженням парламентського контролю.
Що, власне, саме собою передбачало б суттєві зміни у роботі Служби і зменшення корупційних ризиків.
Однак зайняття керівних посад особами, які не відзначаються незалежністю, доброчесністю та професіоналізмом, унеможливлює роботу відомства в інтересах державної безпеки.
Читайте також: Псевдореформа СБУ: законопроєкт Зеленського цементує "совок" у спецслужбі
Доопрацьований законопроєкт також містить суперечності та положення, які потребують уточнення. Але особливої уваги заслуговує питання керівництва відомства.
Адже причиною корупції, зловживань та непрофесіоналізму в СБУ є не лише наявність непоєднуваних функцій та сфер діяльності, а й потурання цим явищам керівництвом.
Яке не спроможне у своїй діяльності забезпечувати державну безпеку попри некомпетентність та недержавницьке бачення президента і його офісу. Оскільки заступники голови СБУ, керівники структурних підрозділів центрального управління та регіональних управлінь призначаються за поданням голови та звільняються президентом.
І це всупереч Конституції, яка визначає повноваження президента. Якою лише передбачено повноваження звертатися з поданням до ВР про призначення та звільнення голови СБУ. Тому новий закон не має жодних підстав продовжувати цю традицію.
Іван Баканов тому приклад. Людина, яка, згідно з відкритими даними, ніколи до призначення не займалася державною безпекою чи державним управлінням, натомість була другом президента. Тому зайняла посаду.
І виходить за межі своїх повноважень, зокрема шляхом здійснення тиску на Верховну Раду задля перешкоджання проведенню реформи відомства.
Потурає розслідуванню злочинів, які не відносяться ні до підслідності СБУ, ні до сфери державної безпеки.
Окрім того, наявні зриви секретних операцій наших спецслужб, можливі факти державної зради з боку вищих посадових осіб держави, потенційний сепаратизм на заході України, антиукраїнський контент на телебаченні та багато іншого.
А все тому, що головою СБУ можна призначити мало не будь-кого. Бо законодавчих обмежень немає. Це ж стосується і іншого керівництва відомства. Звідси — непрофесіоналізм, недоброчесність і залежність. Цілком логічно, що це проблема.
Проблема, яка може перекочувати до "нової" СБУ, нівелювавши реформу.
Кваліфікаційні вимоги могли б передбачати:
- високі морально-ділові якості та доброчесність;
- досвід кандидатів у сфері державної безпеки 3–7 років;
- керівний досвід роботи 3–5 років;
- безперервне проживання в Україні протягом останніх 5 років.
Щодо конкурсу, метою якого є відбір кращого кандидата на керівну посаду, доцільно передбачити функціонування конкурсної комісії та критеріїв відбору переможців.
Серед таких критеріїв варто передбачити, зокрема, доброчесність з можливістю перевірки інформації про трудовий, кар'єрний шлях кандидата, зв'язки та майновий стан.
Водночас призначення голови СБУ має здійснюватися згідно з Конституцією: Верховною Радою за поданням президента. Тобто без обмежень дискреції президента.
Тому можливий конкурс на посаду голови СБУ має відрізнятися і забезпечувати достатню дискрецію президенту — можливість обирати. Відтак доцільно визначати за результатами конкурсу на посаду голови, наприклад, трьох переможців, з-поміж яких президент зможе обрати гідного на його думку, щоб внести подання до ВРУ.
Формувати конкурсну комісію слід із осіб, які мають бездоганну репутацію і необхідну обізнаність. А процес відбору потребує відкритості — з аудіо-, відеотрансляцією та завчасним повідомленням суспільства.
Виправданість конкурсу — приклади вже з власного досвіду. Робота НАБУ, НАЗК. Попри зусилля ворогів і опонентів, міра незалежності порівняно з іншими інституціями, — хороший приклад роботи в інтересах держави.
Однак системні перетворення неможливі від взаємообумовлювальних змін.
І якщо говорити про початок роботи органу зі зміненим функціоналом, практичним кроками перетворення СБУ у спецслужбу, то це мають бути: скорочення штату, запровадження нових умов набору на службу та її проходження, формування нової культури тощо.
Очевидно, що реформу слід починати з призначення керівництва за новим законом. Інакше, за відсутності довіри, повноцінні перетворення видаються малоймовірними.
Що стосується нинішнього керівництва, то конкурс має передбачати рівні можливості охочим особам взяти участь у відборі.
Навіть більше, потреба забезпечувати незалежність керівництва СБУ актуальна через неспроможність керівництва держави бачити Україну реальним суб'єктом та небажання займатися сектором безпеки і оборони.
Запровадження конкурсів на керівні посади могли б забезпечити відокремленість роботи СБУ від поглядів і побажань команди президента та вигодонабувачів. Що особливо актуально за нинішніх умов.
Інакше, навіть при ліквідації зайвих функцій СБУ перебуватиме в позиції залежності, що відсуне державну безпеку на другий план.
Віталій Цокур, для УП
Колонка — матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
