Як судді Конституційного суду брешуть про своє рішення щодо вбивства декларування

У середу 28 жовтня Конституційний суд України знищив електронне декларування та поставив під загрозу безвізовий режим, співпрацю України з МВФ та ЄС. 

Судді КС дали індульгенцію чиновникам, які брали хабарі та приховували незаконно набуте майно. До того ж, вони дозволили їм робити це в майбутньому. Найепічнішим є те, що судді КСУ знищили в антикорупційному законодавстві навіть більше, ніж їх просили проросійські депутати у своєму поданні.

Жоден із варіантів виходу з цієї ситуації не ідеальний, а простого рішення не існує. 

Уже в п'ятницю судді КСУ почали давати коментарі журналістам, подекуди вони суперечать самі собі, а подекуди кажуть нісенітниці. Ми проаналізували їхні найяскравіші висловлювання. 

Брифінг голови КСУ Олександра Тупицького

"Можна одним рішенням Конституційного суду змінити конституційний лад. Ми на це не підемо ніколи. Таке питання обговорювалось, але ми одноголосно вирішили". 

КСУ вийшов за межі конституційного подання до нього та фактично порушив Конституцію України, приймаючи рішення щодо антикорупційної реформи. 

Судді КСУ проігнорували принцип верховенства права, незалежності, гласності та обґрунтованості, які зазначені у статті 147 Конституції.

Але голова Конституційного суду серйозно говорить про те, що в КСУ розглядали можливість зміни конституційного ладу в країні. Тоді як конституційний лад визначає Конституція, а КСУ лише має стежити за її дотриманням, розглядаючи конкретні подання, звернення та скарги. Такі тези вкотре підтверджують, що чинний склад КСУ — просто небезпечний для держави.

"Чи має Ситник працювати після рішення КСУ? Він був призначений у неконституційний спосіб… У вівторок приймуть закон, і Конституційний суд перестане працювати. Ні одного судді вже в КСУ відповідно до закону не буде. Відповідно до Конституції буде. Навєрно, прав Ситник, шо він не пішов з посади. Людина зрозуміла, шо його прізваніє — боротися з корупцією". 

28 серпня КСУ визнав неконституційним указ президента про призначення Артема Ситника директором Національного антикорупційного бюро. Проте це рішення не означає автоматичне звільнення директора НАБУ.

Коментуючи рішення КСУ щодо указу по Ситнику, суддя КСУ Сліденко, який був доповідачем у справі декларування, тоді вказав:

"Визнання указу неконституційним не означає, що пан Ситник є звільненим. На мою думку, необхідно здійснити певні дії для того, щоб він позбувся своєї посади".

Уже у вересні КСУ ухвалив рішення у справі за поданням переважно нардепів від ОПЗЖ щодо неконституційності деяких положень Закону про НАБУ. КСУ визнав неконституційними лише окремі положення закону, що стосуються повноважень президента.

Тобто Ситник не мав іти з посади за рішенням КСУ, однак Тупицький суперечить рішенню суду, коментуючи це. 

Кажучи про Антикорупційний суд, Тупицький озвучив таке:

"Там проблема — я не знаю, яке рішення прийме суд, я сподіваюсь на здравий смисл… Основне там питання заключається в цьому суді: чи це спецсуд, чи це спеціалізований суд? Якщо це спеціалізований суд, він не конституційний. Це прямо прописано в Конституції". 

Конституція, ст. 125:

Відповідно до закону можуть діяти вищі спеціалізовані суди. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

При цьому Тупицький коментує ще не прийняте рішення щодо ВАКС, що заборонено етичними вимогами до суддів. Проте з його слів уже можна зрозуміти, що це рішення буде або знову з порушеннями Конституції, бо він плутає, що таке спеціалізовані суди та особливі, або знову КСУ нічого не пояснить. 

"Я говорив, що ми рухаємось або не рухаємось в правову державу. Або можуть бути наслідки. Ну ладно, щас можна посадити одного або другого корупціонера, вже там на виході, напевно, справа є. Сьогодні ще поки йому нічого не мішає це зробити".

Здається, що Тупицький сам не розуміє наслідків рішення КСУ, за яке голосував. Адже статтю щодо декларування вже знесено, і НАБУ закриває 110 справ. Крім того, він натякає, що наразі ще не знищено ВАКС.

"Щоб ви не думали, щоб ми в зв'язку з цими зустрічами попали під зовнішнє управління (про зустрічі з послами)". 

Здається, Тупицький передивився проросійських телеканалів, які контролюються депутатами, що в більшості і направили подання щодо антикорупційного законодавства в КСУ. Однак, схоже, Тупицький та інші судді КСУ, які підтримали це рішення, потрапили під зовнішнє управління Росії.

Адже підтримка подання ОПЗЖ за сценарієм, написаним у Кремлі — ось справжнє зовнішнє управління.

Це рішення КСУ — частина гібридної війни проти України та має на меті змінити західний вектор руху країни. Таке рішення знищило значну частину антикорупційного законодавства, здобуту після Революції Гідності.

Ліквідовані положення є частиною міжнародних зобов'язань України та практичними інструментами боротьби з корупцією. РНБО навіть визначив наслідки цього рішення загрозою державній безпеці.

 "Яке було НАЗК до 2019, яке стало після 2019 — там повний мінус". 

НАЗК перезапустили восени 2019 року, перетворивши з колективного органу на орган із одним керівником та незалежними уповноваженими. Причому суть функцій і повноважень агентства не змінилася — змінилися лише окремі процедури їх реалізації.

Відтоді НАЗК почало показувати перші результати: наприклад, переглянули процедури перевірки декларацій, почали їх проводити та виявляти недостовірне декларування. 

До перезапуску агентства громадські активісти зібрали конкретні приклади паралізованості та підконтрольності владі тодішнього НАЗК. Тоді НАЗК лише створювало видимість ефективної роботи, а реально — виконувало забаганки керівництва держави. Це як допомога корупціонерам, так і розправа над політичними опонентами.

Читайте також: Тупицький: Розпуск КС — загроза для територіальної цілісності України

Голова КС Тупицький: На допит в ДБР не піду, цій справі вже 7 років

Недоторканні. Розбираємо біографії та рішення суддів Конституційного Суду

"Про відставку — на вимогу тієї чи іншої особи, давши присягу народу України, я не збираюся цього робити". 

Добровільна відставка суддів КСУ — це найбільш правовий та конституційний спосіб перезапустити КСУ. Однак, судячи зі слів Тупицького, принаймні він цього робити не збирається. Судді можуть потім оскаржувати відставку і через інші суди вимагати поновлення на посади, бо на них тиснули.

За Конституцією, для звільнення судді КСУ за його власною ініціативою потрібно мати підтримку ще 2/3 суддів (12 голосів). Цього нереально досягнути, бо в якийсь момент після звільнення декількох суддів буде втрачений кворум і можливість і надалі ухвалювати такі рішення.

Саме тому для порятунку країни важливо, аби судді звільнилися всі одночасно, і найкраще для них же — за власним бажанням.

"Вчора була надана підказка, як вийти з положення, якою влада скористувалася, і я думав, шо конфлікт урегулюється: можна дати роз'яснення — постанова Кабміну про якийсь тимчасовий доступ до врегулювання законом, до відкриття всіх реєстрів певним особам, у тому числі НАЗК. Далі підготувати закон, за допомогою секретаріату КСУ, і прийняти його відповідно до рішення КСУ. Тобто, вся ситуація могла зникнути, і я думав, що так і відбудеться. А рішення РНБО тут ні до чого. Бо НАЗК відноситься до Кабміну". 

Повернути декларування законопроєктом неможливо. Пояснюємо, чому це обман. 

Брифінг судді КСУ Ігоря Сліденка

"…реєстр закривати не потрібно"

КСУ визнав неконституційними абз. 2, 3 ч. 1 ст. 47 закону України "Про запобігання корупції". У цих нормах йдеться про те, що НАЗК забезпечує відкритий цілодобовий доступ до реєстру декларацій. Ці норми втратили чинність 27.10.2020, у день ухвалення рішення КСУ, а відтак НАЗК не мало підстав забезпечувати подальший відкритий постійний доступ до реєстру.

При відкритому реєстрі, за умови скасування цієї норми і відсутності інших підстав, на НАЗК міг подавати в суд кожен чиновник, вимагаючи закрити його декларацію в реєстрі і ще й вимагав би компенсації. 

"Інша редакція [ст. 366-1 КК України], за виключенням двох слів, вона абсолютно конституційна, більш того, вона повинна бути — це моє переконання…"

На жаль, у рішенні КСУ чітко вказано:

"...встановлення кримінальної відповідальності за декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації, а також умисне неподання суб'єктом декларування декларації є надмірним покаранням за вчинення цих правопорушень. Негативні наслідки, яких зазнає особа… непропорційні шкоді, яка настала або могла настати у разі вчинення відповідних діянь". 

Тобто суд не вказав, що ця стаття суперечить Конституції, а натомість просто вказав, що це надмірна відповідальність. Тоді як, по-перше, надмірність чи ні — це виключна компетенція парламенту, а по-друге, ніякі два слова не змінять надмірності. 

Тому з урахуванням цієї правової позиції, у разі повторної криміналізації неподання декларації чи декларування недостовірних відомостей, КСУ знову визнає таку норму неконституційною. 

"Перевіряти інших публічних службовців… теж можна"

Хоча положення Закону про проведення спецперевірки не визнані неконституційними, у рішенні КСУ визнано неконституційними переважну більшість положень щодо прав НАЗК про доступ до реєстрів та баз даних, отримання та розгляду фактично будь-якої інформації.

І саме через утрату чинності цими положеннями робота НАЗК, наприклад, із проведення спеціальних перевірок також не могла здійснюватись. Адже НАЗК не могло ані через запит до іншого органу, ані через доступ до інших реєстрів перевірити достовірність даних у деклараціях кандидатів на посади.

Так само у зв'язку з рішенням КСУ повністю втратили чинність ті норми, на підставі яких НАЗК могло проводити контроль та перевірку взагалі всіх декларацій, а не лише у частині декларацій суддів чи суддів КСУ, про необхідність дотримання незалежності яких йшлося в мотивувальній частині рішення.

Усна промова судді-доповідача Ігоря Сліденка під час цього самого брифінгу взагалі не співвідносна з тим, що він написав у рішенні КСУ. Тому це радше схоже на невдалу спробу виграти час, виправдовуючись.

Обидві промови на цьому брифінгу вразили нас передусім своєю зухвалістю і непрофесійністю. Боляче навіть думати, що судді КСУ мають такий рівень мислення та спілкування.

Олена Щербан, для УП

Колонка — матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.