Як вийти з глухого кута після рішення КСУ
На розгляд Верховної Ради подано законопроєкт "Про відновлення суспільної довіри до конституційного судочинства", яким пропонується:
- вважати рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року нікчемним (таким, що не створює правових наслідків) і таким, що прийняте суддями КСУ в умовах реального конфлікту інтересів;
- припинити повноваження складу Конституційного Суду України, що діяв на момент прийняття зазначеного рішення. Повноваження припиняються з дня набрання чинності цим Законом.
Обурення керівництва держави можна зрозуміти, оскільки прийняте рішення Конституційного суду фактично уможливило скасування безвізу для громадян України. Окрім того, може призупинитися співпраця з МВФ, що, своєю чергою, негативно позначиться на економічній ситуації та міжнародних відносинах.
У ситуації, що склалася, безумовно, реакція має бути жорсткою та адекватною, однак такою, яка відповідає Конституції України та чинному законодавству. Внесення на розгляд Верховної Ради пропозиції вважати це рішення КС нікчемним — не вихід із ситуації, а, радше, намагання продемонструвати бажання вирішити це питання швидко.
Однак, на мій погляд, вирішення наведеної проблематики потребує більш виваженого підходу, оскільки прийняття закону в такій редакції створює прецеденти та підвалини для скасування рішень Конституційного суду, які, відповідно до ст. 151-2 Конституції України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Саме передбачення можливості визнати рішення КС нікчемним простою більшістю голосів суперечить положенням Конституції України та закону України "Про Конституційний суд".
Читайте також:
Зеленський пропонує припинити повноваження всіх суддів КСУ: текст законопроєкту
Зеленський наполегливо попросив "слуг" ухвалити "жорсткі рішення" щодо КС
Водночас, зміни до Конституції України можуть бути внесені виключно за спеціальною процедурою, передбаченою ст. 155, у випадку, якщо поданий законопроєкт попередньо схвалений більшістю від конституційного складу ВР, а на наступній черговій сесії за нього проголосували не менш як дві третини від конституційного складу.
При цьому обов'язковим є отримання висновку КСУ щодо відповідності законопроєкту вимогам статей 157 і 158 Конституції, чого звичайно, в цьому випадку досягнути не вдасться. Зазначені обставини свідчать про те, що прийняття закону простою більшістю голосів, яке суперечитиме положенням Конституції, є неконституційним.
З огляду на це, виходом із ситуації має бути дотримання базових правових принципів. У першу чергу, ставити під сумнів рішення Конституційного суду недопустимо з підстав, викладених вище (остаточне, обов'язкове та не підлягає оскарженню). Жодний орган в державі не вправі здійснювати його оцінку, а зобов'язаний лише виконувати.
Якщо зазначену позицію не буде враховано, а Верховна Рада визнає рішення Конституційного суду нікчемним, це закладе підвалини для дискредитації й невиконання в майбутньому обов'язкових та остаточних рішень єдиного в державі органу конституційної юрисдикції.
Це стане підривом національної безпеки, конституційного ладу та кричущим порушенням принципу верховенства права, закріпленого в Конституції України.
Василь Федитник, для УП
Колонка — матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
