Конституційна криза. Що далі?

Конституційна криза створила колосальні загрози для стабільності та розвитку нашої країни.

Вона оголила проблеми, які накопичилися протягом багатьох років — серед них вплив олігархів, корупція, слабкість державних інститутів, імітація реформ, відсутність стратегії та поляризація суспільства. 

За останні дні я мав багато дискусій щодо можливих варіантів вирішення кризи. Я помітив, що більш радикальні рішення підтримують люди які, як і я, безпосередньо займалися побудовою антикорупційної інфраструктури.

Чому? Тому що вони знають, як важко це далося, і розуміють реальні наслідки рішення КСУ. Зокрема, неможливість відновити скасовані закони прийняттям нових. Якщо чесно, то просто втомилися постійно вишукувати нові варіанти реалізації реформ та долати протидію тих, хто на словах декларують святу війну з корупцією, а на ділі — постійно створюють перепони.

Читайте також: Через скандальне рішення КС Зеленський терміново скликає РНБО

Зеленський впродовж доби подасть до Ради законопроєкт, щоб змінити склад КСУ – ЗМІ

Стосовно дій президента Зеленського. Президент мав реагувати швидко, і він це зробив. Рішення РНБО — ризиковані та юридично не бездоганні. Основний ризик полягає в тому, що президент не зможе їх реалізувати: як щодо переформування КСУ, так і щодо нівелювання останніх його рішень.

Це суттєво ослабить президента. Він має це розуміти і проявляти ініціативу у розв'язанні кризи. Але ці ризики розуміють і опоненти, і вони будуть користатися цією ситуацією. Наразі ініціатива — точно не за президентом.

На цей момент зусилля влади спрямовані на забезпечення підтримки західних партнерів, а не на пошук внутрішньо-політичного рішення. Зі свого досвіду роботи з західними партнерами, можу сказати, що вони за багато років звикли, що відсутність результатів у боротьбі з корупцією пояснюють "високими матеріями", зокрема і протидією олігархів та впливом Росії.

Це вже не працює. Основний акцент має бути на пошуку політичних рішень усередині країни. І західні партнери за владу цю роботу не зроблять.

Високоймовірним є сценарій, коли КСУ збережеться в чинному складі, з прихованою образою та з потужною "підтримкою" ззовні. Цілісність антикорупційного законодавства не відновиться — що позбавить країну навіть теоретичних шансів на реалізацію вимог суспільства щодо притягнення корупціонерів до відповідальності.

Захід, навіть якщо і надасть фінансову допомогу в якості "чергового виключення", припинить її найближчим часом через відсутність реальних змін. Інакшими словами — регрес у реформах та послаблення влади — дуже небезпечна перспектива.

1. Президент, як лідер країни, має ініціювати консультації з парламентськими фракціями, аби знайти рішення щодо розв'язання конституційної кризи. Зрозуміло, що необхідно буде знаходити компроміси, зокрема і до редакції президентських законопроєктів.

Важливо залучити представників громадського сектору як модераторів і спостерігачів задля сприяння конструктивності та якості процесу та довіри до результату.

2. Крім визначення модальностей переобрання КСУ, ліквідації / реорганізації ОАСК, перезавантаження ВРП, варто вийти на системне рішення щодо кризи управління в країні — програма-максимум створення нової про-реформаторської коаліції. Зараз політична атмосфера скоріше сприяє дезінтеграції, але спробувати варто.

Це не криза президента, ця криза стосується кожного. І суспільство вправі вимагати участі всіх політичних сил у її вирішенні.

Олександр Данилюк, глава делегації в GRECO (2015-2016), міністр фінансів (2016-2018), секретар РНБО (2019), для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.