Щоденник політтехнологині. Що вплинуло на результати місцевих виборів
Бути жінкою-політтехнологинею — це коли почуваєшся Бет Херман із серіалу на Нетфліксі. Тільки на виборах часто виходить "многоходовочка побитої життям", а не "хід королеви".
Хай там як, а на цій "шахівниці", ти не завжди "граєш білими" і перемога не завжди — мат у кінці гри. Можна нескінченно рефлексувати з цього приводу, особливо, коли вже відомі результати, підбиті підсумки, нарешті пораховані всі бюлетені та відсуджені всі спірні моменти.
У цій колонці я розповім про вибори очима "колонізаторки електорату", чим відрізнялися ці вибори від попередніх, як спрацював діджитал (інтернет-медіа, ютуб, фейсбук), чому була така низька явка та як цю ситуацію можна виправити.
Пишу про це з висоти досвіду ведення кандидатів на головні посади району, зокрема міст та ОТГ (об'єднаних територіальних громад) у центральній Україні.
Усього було охоплено 400 000 осіб в центральній Україні та один із найбільших районів Києва. Результат теж непоганий, депутати усюди взяли більшість, а двоє отримали ключові посади у своїх населених пунктах.
Уже багато було написано про особливості та нововведення на виборах-2020, я спробую окреслити те, що вплинуло на результат.
Результати. Що мало реальний вплив на результати
Низька явка та COVID-19
Я вже писала в колонці про те, що через пандемію отримаємо найнижчу явку за всю історію країни. Так і сталося.
Соціологічна група "Рейтинг" провела телефонне опитування (метод CATI), в якому взяли участь 1200 людей, що не пішли на вибори, аби дізнатись, чому українці проігнорували волевиявлення.
Більшість відповіли, що не відвідали виборчі дільниці за станом здоров’я (20%), не живуть за місцем прописки (19%), 15% були зайняті, 14% не знали, за кого голосувати, вибори не цікавлять 12% і тільки 10% не проголосували, бо бояться заразитися.
Спрацювали сітки
Якщо порівнювати з президентськими та парламентськими виборами, "гречка" (підкуп) на місцевих у політичному еквіваленті мала найбільший вплив. Простими словами, гречка більшою мірою (через низьку явку) визначала результат.
Працювала сітка на місцях майже в усіх населених пунктах, її створювали як політичні сили, так і кандидати в депутати або в мери міст. У цій політичній кухні все це працювало за класичною "рецептурою" з книжок про політтехнології.
Схема проста: штабісти наймали агітаторів, які збирали списки представників соціально незахищених верств населення, готових підтримати їхнього кандидата, звичайно, за гроші. Інші підгодовували електорат продуктовими наборами ще з початку карантину.
Відкриті списки та завищені очікування від них
Відкриті списки на практиці були не надто вже й відкритими.
Аби обігнати конкурентів на одну рейтингову позицію, потрібно буде набрати щонайменше 25% виборчої квоти для подальшого просування кандидата.
Кандидати, попри те, що набирали найбільшу кількість голосів по округу, все одно не проходили, бо не набирали виборчу квоту, яка по суті були зависокою.
Таким чином, більшою мірою проходили ті, хто очолювали загальні списки політичних сил.
Читайте також: #Абивибуливкурсі: яку владу ми обираємо на місцевих виборах?
Сюрпризи місцевих виборів: що треба знати, щоб не "зламати мозок" — 2
Передвиборчі кампанії окремих депутатів набували небаченого розмаху. У деяких населених пунктах, витрати перевищували бюджети мерських кампаній. Виборець плутався і досить часто не розумів, хто все ж балотується в мери міста.
Однак ті, хто не визначилися з вибором, шукали у списках знайомі обличчя. Тому відбувалися зовсім неорганічні, як для місцевих виборів, перетоки (коли виборець однієї політичної сили обирає іншу): від проєвропейської партії до відверто проросійської.
Тому виборець та фанат однієї з партій, побачивши знайомого, друга, або навіть родича в іншій, голосував за політичну силу, за яку він ніколи не проголосував би.
Так голосували не всі — майже в рамках статистичної похибки, але коли рахунок йде на одиницю голосу, такі "перетоки" реально впливали на результат.
Діджитал та медіа
Складно написати щось нове про вплив медіа на формування світогляду та вибір.
Утім, особливість цих виборів полягала в тому, що тепер рекламу замовляли кандидати в депутати міськради, райради, облради, кандидати в мери та окремо політичні сили.
Через такий потік інформації реклама в ФБ та Ютубі була найдорожчою за всю історію виборів.
Крім класики (борди, газети, листівки, банерна реклама, таргетована реклама в соцмережах, джинса) почали працювати й анонімні телеграм-канали, як для привернення уваги до кандидата, так і для чорнухи проти конкурентів.
Жіночі квоти
Нововведення, яке, на мою думку, мало б змінити гендерну складову місцевих рад. Проте на практиці знайшлися політичні сили, які обійшли й цю норму виборчого кодексу.
Зараз ми вже бачимо, що в багатьох місцевих радах після першого ж засідання почали "підчищати" списки. "Фунти-жінки" (технічні кандидатки, які отримали місця у списках для дотримання квот), почали складати свої мандати, в результаті чого підтягуються чоловіки зі списків політсил.
Договірняки місцевих політичних сил
Непогано спрацювала історія з консолідацією різних політичних сил для боротьби зі спільним ворогом. Наприклад, мої колеги об’єднали близько 5 політсил для підтримки кандидата, що виступав проти чинного мера.
Можна вважати це перемогою Давида над Голіафом, бо хлопці зробили людину, яка йшла на третій термін й мала неабияку підтримку саме серед найактивнішої верстви населення — бабусь, які були підкуплені безкоштовним тролейбусом.
Падіння рейтингу пропрезидентської партії
Відбулися відтоки "ватного" електорату до "материнської" політичної сили.
Залишився рафінований виборець "Слуги Народу", якого дуже складно було мобілізувати навіть п'ятьма питаннями від президента. До того ж, там, де соціологія показувала повну підтримку СН, вигравали інші партії, бо виборець просто не дійшов до дільниць.
Падіння рейтингу також створювало поле можливостей для новостворених та місцевих політичних сил.
Підсумуємо. Як я вже зазначала, основна проблема цих виборів — низька явка. Я довго обмірковувала формулу віагри для явки та прийшла до висновків, що підняти її можна було так:
- Сповіщення від "Дії" з виборчою адресою та номером дільниці.
Застосунком "Дія" користується майже десять мільйонів українців. Синхронізуючи реєстри виборців з додатком, можна було б за тиждень до виборів надсилати повідомлення про те, що невдовзі відбудуться вибори та запрошення, в якому вказана виборча адреса.
- Електронне голосування через цей же застосунок.
Не те, щоб я вступила до клубу прихильниць Карла Дойча, утім, електронні державні сервіси в нашій країні вочевидь розвиваються стрімко, і не використати це було б нерозумно.
Авжеж, спеціалісти з кібербезпеки скажуть, що сервери недостатньо захищені для того, щоб зберегти таємницю голосування та не дозволити втручання в результати виборів. І все ж, я вбачаю дуже перспективним цей напрямок.
- Колцентри в день тиші.
"День тиші" вже давно по факту має тільки номінальне значення. Штабісти вже давно привчилися обходити це правило для прихованої агітації, тож чому б не використати це?
У Штатах навіть у день виборів штаби активно обдзвонюють виборців та запрошують їх прийти на виборчі дільниці та проголосувати. Слід спробувати дозволити колцентрам штабів обдзвонювати свого виборця та запрошувати на вибори, але без агітації.
Далі буде...
Анна Сімонян, для УП
Колонка — матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
