Як Україні вийти з конституційного локдауну до кінця року
Локдаун вихідного дня, місцеві вибори, що ніяк не можуть завершитися — це ще не всі теми, які відвертають увагу суспільства від Конституційного суду.
Але час спливає. Наші партнери з Міжнародного валютного фонду та ЄС чекають від нас відновлення роботи антикорупційної інфраструктури. І ціна питання — не лише економічна стабільність, але й недоторканість безвізу. Хоча і це вторинне.
Головне — запит на справедливість. Чи вийде таки відновити відповідальність за брехню в деклараціях до кінця цього року? Якщо ні, відповідальність за приховані корупційні мільйони та мільярди перенесеться на цілий рік.
Може саме, цього і прагне частина політиків, яка пропонує половинчасті рішення або свідомо з ними затягує?
Проблема перша — хто керує КСУ?
Судді Конституційного суду, звісно, не могли не розуміти наслідки своїх дій. Скасувати відповідальність за брехню в деклараціях, заблокувати роботу Нацагентства щодо протидії корупції — це не лише вигородити чиновників-корупціонерів, але й підірвати співпрацю з ЄС.
Бо робоча система декларування — умова безвізу. А неробоча — закриття понад сотні справ з такими фігурантами, як суддя КСУ Мойсик, міський голова Одеси Труханов, ексголова Запорізької ОДА Бриль та багатьма іншими топчиновниками.
Питання лишилося відкрите — таке рішення було нав’язане ззовні чи це просто результат необдуманості більшості суддів КСУ?
Секретар РНБО Олексій Данілов, а після нього президент та віце-президент (закреслено) керівник офісу президента Андрій Єрмак чітко заявили — рішення нав’язане Росією і "третіми силами".
Переважно "третіми силами" влада називає олігархів, але чомусь боїться називати їх прямо. Утім, із тих справ, які розглядає КСУ, можна припустити, що мова йде, перш за все, про Ігоря Коломойського.
Читайте також: Конституційна криза: російський слід чи план Офісу президента
Прості рішення ― завжди найгірші рішення: одна з основних проблем політики Зеленського
По-перше, саме залежні від нього депутати групи "За майбутнє" допомогли проросійській ОПЗЖ подати запит до Конституційного.
По-друге, суд розглядає справу про Фонд гарантування вкладів, яка може стати основою повернення Коломойському "Приватбанку". Тож зовнішній вплив дуже ймовірний.
Джерела в суді кажуть про існування "групи Тупицького". Це переважно судді Конституційного суду старої формації, призначені ще за часів Януковича. Їхня каденція добігає до кінця, тож це може вплинути на їх бажання вислужитися чи додатково заробити.
Перше гарантує недоторканність, друге — можливість залягти на дно і не думати про гроші після звільнення. Навіть завчасного.
Про цю групу говорять колишні судді КСУ, представники апарату, на неї натякають і чинні судді. А ось правоохоронні органи розводять руками.
Зважаючи на неспроможність чи небажання правоохоронців на чолі з головою СБУ Бакановим вирішувати цю справу, можна лише вітати рішення частини суддів, які не голосували за скасування відповідальності за брехню в деклараціях, припинити участь в роботі КСУ.
Однак, це тимчасовий засіб. Парламент має швидко, щонайдовше до кінця року, знайти спосіб, як зменшити зовнішній вплив на Конституційний суд. І найкращий вихід — це підвищити бар’єр для прийняття рішення в суді.
Наприклад, дві третини складу суду, тобто 12 з 18 суддів. І паралельно оновити процедуру добору до Конституційного суду через прозоріший конкурс. В ідеалі — за участі міжнародних експертів, які б пропонували президенту, парламенту та з’їзду суддів гідних кандидатів.
Позитивний приклад такого конкурсу вже маємо — Вищий антикорупційний суд. Також можливий варіант і з громадськими експертами, як у Верховному суді. Але лише якщо ці експерти будуть мати реальний, а не уявний вплив.
Але потрібно довести зовнішній вплив на КСУ і покарати тих агентів, які нав’язували суддям це рішення. Непокаране зло повертається лише сильнішим.
Безкарність суддів Конституційного суду за допомогу в спробах узурпації влади Кучмою та Януковичем вирішувалася лише революцією. Чи розуміє це Зеленський — ВЕЛИКЕ питання.
Розблокувати НАЗК по-справжньому
Якщо питання КСУ вирішать, потрібно повернути повноваження НАЗК та відновити відповідальність за брехню в деклараціях. Саме в такій послідовності. За інших умов ризики, що КСУ знесе щойно поновленні статті, — дуже високі.
Але це не єдиний ризик. Якщо затягнути відновлення статей до Нового року, то відповідальність за брехню в деклараціях почнеться у… 2022 році. Є і ще один виклик — якщо неправильно відновити статті, то вони не будуть працювати.
Наприклад, як зараз законопроєкт Разумкова № 4304 пропонує "відновити статті" у тій редакції, у якій вони діяли до рішення Конституційного суду. Але це неможливо зробити, як і неможливо розтопити минулорічний сніг.
Його просто немає, як і статей після рішення Конституційного суду. Тому їх треба викласти в новій редакції — переписати.
Складно? Розумію. Бо лише руйнувати легко. А відновлювати зруйноване значно важче. Отже що треба зробити?
По-перше, по-новому викласти статті, які скасував КСУ. Це можна зробити, якщо доопрацювати законопроєкт Разумкова. Бо його цінність у тому, що він об’єднав всі проукраїнські фракції парламенту.
По-друге, треба прописати нову процедуру, як притягувати до відповідальності суддів. Бо саме це було окремою претензією КСУ. Але при цьому важливо, щоб перевірку здійснювало НАЗК.
По-друге, епідемія ковіду. Спікер та перший віцеспікер захворіли, мінімум 27 депутатів офіційно на лікарняному через цю хворобу. Але до кінця грудня можна зробити все. Хай навіть із позачерговими засіданнями
По-третє, падіння суспільної уваги до цієї теми. Тому політики затягуватимуть із рішеннями, а правоохоронці — з розслідуваннями.
Але завжди треба пам’ятати про наслідки: безкарність чиновників-корупціонерів, а, можливо, й російських агентів — з одного боку та покарання за їхні дії всього суспільства складним економічним становищем та втратою безвізу — з іншого.
Уже 17 листопада можна зробити перші кроки і в реформуванні КСУ, і в поверненні повноваження НАЗК для боротьби з брехнею в деклараціях.
Будемо не лише стежити за перебігом подій, але й боротися за покарання зла, щоб воно не поверталось іще сильнішим.
Ярослав Юрчишин, для УП
Колонка — матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
