Глухонімі вибори
"Хочеш бути спостерігачем"? — із цих слів почалася ця мікроісторія. "Та добре", — сказав я. До цього був закордонний досвід спостерігачем від Ющенка на виборах-2004 в консульстві у Любліні, а потім на парламентських 2006-го — заступником голови у консульстві в Пряшеві у Словаччині.
Тепер "світило" побути у сільській дільниці середньої величини (до 1500 виборців). Це ж експіріенс, нє?
Відкриті списки? Ні, не чули!
— Будеш заступником голови! — продовжилась історія.
— Ну так, якщо треба.
Вирісши в селі, я знав, що там, де "всі свої", — чужих не надто спершу слухають. Тому на перших підготовчих засіданнях спостерігав, як заварюється буча "бувалих" і "новоприбулих". Голова Марина теж була "новоприбула", хоч і зі "своїх", тож місцеві Кайдашихи її потроху теж почали повчати і намагатися підкорити.
Питання про те, що ці вибори за відкритими списками цілком відрізняються від усіх попередніх; що розкладати бюлетені треба буде віялом-матрьошкою, не дуже діяли на свідомість.
"Наших людей треба садити на списки, а не на видачу бюлетенів!", — казали у штабі. Тьоть-Надя, котра була однією з трьох "наших" і чула всі настанови, першою закричала: "Я на видачі!" Ну і що тут зробиш. Не шипіти ж на неї за три метри, що це не відповідає партійній лінії.
"А хтось знає, від кого я?", — запитав другий, окрім мене, чоловік у комісії. "Від ОПЗЖ ж!", — відповів подумки я і поскреготав зубами, а потім виявилося, що це неймовірно душевної, чуттєвої організації людина.
Мою кандидатуру винесли на голосування щодо однієї з двох осіб на платній основі. Голосів не вистачило, бо ж "чужий". Голова спостерігала за гомінкими односельчанками навпроти і ще не знала, як вони її будуть крутити у м'ясорубці кілька днів потому.
"А хто поїде до людей на доми?", — впало запитання. Почався ґвалт із приводу рознесення коронавірусу і того, кому що краще — сидіти за столом чи їхати на доми. Коли їдеш на виїзд, треба знати, що: а) тобі не мають права відмовити бути присутнім при голосуванні; б) ти не маєш права відмовити допомагати особі з родини при голосуванні.
Читайте також: Дякую! Чотири спостереження після місцевих виборів
ОБСЄ: вибори в Україні пройшли без порушень, але "ЗЕ-опитування" підіграло "слугам"
Полізла в голови? Плати!
"А хто буде прибирати після голосування?", — за це питання всі накинулися на Марину, котра мала би або виділити для прибиральниць кошти із гонорару тих двох, що брали участь у роботі комісії на платній основі, або безпосередньо найняти когось. Так власне робити було не можна, тож — як виявилося уже потім, на платну основу секретарка вписала... голову.
"А машину ти організуєш? Ти все повинна зробити!" — не вгавали тітки, наступаючи на Марину. Вони ще не знали, що цього разу ТВК організує доставку і відвезення бюлетенів у супроводі міліції власним коштом. Отже, авто потрібне було лише на доставку скриньок, канцелярії та для голосування на дому. Це вже півбіди.
Канцелярії видали як кіт наплакав, попри настанови кодексу про те, що "бюлетені за кожного кандидата мають вкладатися в окремий паперовий пакет", так само мають вкладатися в окремий пакет бюлетені, віддані за партію загалом, а потім вкладатися в один єдиний пакет від цього типу виборів.
Паперовий пакет видали один, і до нього — один рулон сміттєвих пакетів. Тож довелося за свої гроші викупити всі пакети в найближчих до дільниці магазинах.
Вибори всліпу
"А що це за вибори такі, коли дільниця не забезпечила інформацією про кандидатів?", — цю фразу від моєї сусідки я почув уже в день виборів.
"Ха-ха", — подумки відповів я, знаючи, що прізвища всіх кандидатів по всіх округах до початку виборів бачив хіба що я один на всі навколишні села. Оскільки з допомогою добрих людей у "Фейсбуку" дізнався не зовсім простий алгоритм пошуку списків кандидатів на сайті ЦВК.
Зробив я це не з зайвої цікавості, а через те, що надто буквально зрозумів прописане у кодексі — на пакетах має бути ПІБ кандидата, його партія і тип виборів.
Не знаю, що робили голови навколишніх дільниць — чи переписували кандидатів із протоколів чи бюлетенів прямо вночі, але своїх кандидатів по кількості умовно 3 (типи виборів) х 18 (максимальна кількість партій) х 9 (середнє число кандидатів у списку) + 8 кандидатів на голову ОТГ ми надрукували.
Не впевнений, чи мої співдільничники оцінили цю марудну роботу, але те, що при підрахунку і пакуванні нам це допомогло, то це однозначно. Окремо кожного кандидата ми не пакували, хіба що він був одним із партії, який отримав голос, але на кожного з них і на пакунок по партії папірчик у нас був.
Найменша дільниця із сусідніх сіл хутора Федорова, де проголосувало 27 виборців, приїхала в ТВК о 1-й ночі, і приїздила туди тричі — їх завертали. У нас проголосувало більше 400 виборців, з них біля 30 бюлетенів по кожному типу виборів визнано недійсними.
Молодь якщо і приходила, то з усвідомленим вибором, швидко голосуючи, старші починали розбиратися із простирадлами бюлетенів уже в кабінках.
"Та шо ви ото дурнею займаєтеся, пакуєм мішки, підписуєм зверху, що в них і їдьте у ТВК", — одна з членкинь виборчої комісії уранці поспішала додому, і її немилосердно дратували оці папірчики, файлики, пакетики і заклеювання скотчем.
"Ми хочемо лише, щоб ви вдруге сюди сьогодні не приходили", сказав я тоном, який не вивітрився ще від кількох років вчителювання після інституту. Секретарка уп'яте переписувала останній четвертий протокол, і в неї вже закінчувалися бланки.
У однієї з поліцейських, яка ночувала з п'ятниці з бюлетенями, в понеділок був день народження, і проспіваного "Хепі бьоздей" явно не вистачало — перспектива спати з ними ще й із понеділка на вівторок її не радувала. Виїхали ми на ТВК об 11-й ранку.
У чистилищі ТВК
"Ви все в протоколі неправильно понаписували! Треба було його заповнювати з кінця! Пункт 12 — це сумарна кількість проголосованих кандидатів, потім по партіях без конкретного кандидата, а потім кандидати окремо", — менторським тоном повідомила, оглядаючи наші копії, секретарка Марія з дільниці сусідньої Качинівки.
Вони приїхали на дві години раніше за нас і були 18-ми в черзі, ми ж — 24-ми. У Марини почали труситися руки, а наша секретарка почала на всяк випадок перераховувати "по-правильному". "Але ж тоді не видно, скільки партія набрала разом!", — парирував я.
Делегацію Качинівки покликали зі спортзали нагору, тому дискутувати я міг хіба що зі своїми секретарем та головою. Подзвонив у "Комітет Виборців України" в Херсоні та колежанці з "ОПОРИ" в Миколаїв, щоби почути — ми все зробили вірно. Пункт 12 — це сума голосів партій без визначеного кандидата і кандидатів із п. 14.
Може, мені й повірили на слово, але в правоті Марії чомусь була упевнена також кураторка нашої дільниці з ТВК, Ельвіра. Розпаковувати сейф-пакети ми не могли, запасних бланків у нас не було, печатка залишилася на дільниці (так нам сказали зробити поліцейські), тому довелося чекати вироку ТВК.
"Дєвочки, ну пропустіть же старших", — голова дільниці з музичної школи з купою клунків та принесеною вже таблицею дільниці намагалася посунути нас у черзі. Оскільки без черги пустили дільницю, на якій був напад, та дільницю, де були інваліди, Марина місцем не поступилася. Ми зайшли і стали чекати вердикту.
Після розпакованих двох із чотирьох мішків та оглядин наших пакетиків почали зачитувати протоколи. Зауважень до принципу заповнення протоколів не було, нас прийняли. Зі штабу стало відомо, що Качинівку завернули. Додому ми приїхали по 19-й. Зі штабного чату у вайбері я дізнавався, що міські дільниці здавалися і о 22-й, і перед опівніччю.
Через два дні були спроби зібрати дільницю "на уточнення". Після того, як я та моя напарниця по штабу відмовилися їхати і щось підписувати, довелося дзвонити знайомій народній депутатці, які підключила свого місцевого колегу.
Він цей процес зупинив, після чого від кураторки Ельвіри прозвучала обіцянка "повитягати мені всі патли". Утім, після проведених півтори доби із сільськими Мотрями і Кайдашихами мені того вже страшно не було.
На момент п'ятниці до обласних ТВК поступило 10% протоколів. Повсюдно ДВК проганяють через "уточнення".
P. S. Імена та назви населених пунктів змінено.
Роман Кабачій, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
