Що пропонує регіонам нова Державна стратегія регіонального розвитку на 2021–2027 роки?
Стратегія регіонального розвитку (Стратегія) – ключовий документ, що містить конкретні дії та покрокові інструкції щодо розвитку територій, розкриває перспективи розвитку регіонів.
До 2020 року в Україні діяла Стратегія, яку було прийнято у 2015 році. Нещодавно розпочала діяти нова Стратегія, яка сформована до 2027 року. Які зміни у регіональному розвитку вона передбачає?
Децентралізація та місцеве самоврядування. Попередня Стратегія окремими завданнями визначала реформу децентралізації і місцевого самоврядування, побудову триланкової системи адміністративно-територіального устрою. Зокрема, були визначені завдання щодо здійснення бюджетної децентралізації, укріплення фінансової основи місцевого самоврядування.
Окремо приділялась увага стимулюванню об’єднання територіальних громад і розвитку державно-приватного партнерства завдяки посиленню співпраці "органи місцевого самоврядування – бізнес – територіальна громада". Безперечно, за останні 6 років відповідні зміни відбулися.
Нова Стратегія таких завдань вже не окреслює. Представлено лише поверхневі тези стосовно утворення спроможних територіальних громад і побудови субрегіонального рівня. Вона також зазначає, що незважаючи на певні успіхи бюджетної децентралізації, "ще не відбулося реальної конвертації нових можливостей для розвитку територіальних громад та регіонів у кращу якість життя людини незалежно від місця її проживання".
Ці висновки підтверджує останнє опитування Фонду "Демократичні ініціативи", яке показало, що 47% населення не відчувають жодних змін внаслідок впровадження реформи місцевого самоврядування.
Нова стратегія до 2027 року пропонує принципово нові підходи до реалізації державної регіональної політики. Вона передбачає відмову від підходу стимулювання розвитку окремих галузей та підтримки депресивних територій та перехід до галузево-територіального підходу. Що це означає? Стратегією виділені певні типи територій, до яких будуть застосовуватись особливі механізми та інструменти державної підтримки.
Якщо у попередній Стратегії певні терміни стосовно класифікації територій потребували тлумачення, то у новій – вперше чітко зазначені типи територій, яким надано визначення і які держава має намір стимулювати особливим чином.
Мова йде про агломерації, великі, середні, малі, монофункціональні міста, сільські території у несприятливих умовах, гірські території українських Карпат, макрорегіон "Азов-Чорне море", зони впливу міжнародних транспортних коридорів, прикордонні регіони, прикордонні території у несприятливих умовах, тимчасово окуповані території України, природоохоронні території та об’єкти.
Безумовно, конкретизація зазначених понять має позитивне формально-юридичне значення, однак, найголовніше, щоб на цих територіях, як зазначено у Стратегії, відбувався соціально-економічний розвиток.
У новій Стратегії зокрема конкретизується, які завдання виконуватимуться в агломераціях, великих, середніх і малих містах тощо. Окремо визначається розвиток сільських територій.
Крім того, на відміну від попередньої Стратегії, нова значну увагу приділяє підвищенню статусу агенцій регіонального розвитку, зокрема, щодо їх створення, функціонування і фінансування. Станом на сьогодні в Україні функціонує 20 таких агенцій, а ефективність та результативність їхньої діяльності різниться в залежності від регіону.
У тексті стратегії не згадується ще один інструмент – соціально-економічна субвенція, розподіл якої вкрай заполітизований. Комісія, яка розподіляє кошти субвенції, на 80% складається із народних депутатів України.
Щодо тимчасово окупованих територій. Питання реінтеграції і відновлення тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях визначаються обома Стратегіями, і в цьому контексті обидві Стратегії належним чином реагують на сучасні виклики у цих питаннях.
Окремим позитивним положенням нової Стратегії є завдання щодо забезпечення і спрощення доступу до публічних послуг громадян, які проживають на тимчасово окупованих територіях України, а також прилеглих до них територіях.
Зміни у сфері освіти. На відміну від попередньої, яка містила чимало загальних завдань, нова Стратегія значну роль приділяє конкретним освітянським цілям:
- запровадження механізму стимулювання зв’язків закладів освіти з промисловістю та бізнесом;
- формування в агломераціях та великих містах потужних науково-технологічних, медичних центрів з використанням потенціалу закладів вищої освіти;
- створення в кожному регіоні перспективної карти закладів загальної середньої освіти;
- модернізація сфери вищої освіти шляхом застосування новітніх технологій та інновацій тощо.
Однією з відмінних рис нової Стратегії є наявність чималої кількості завдань стосовно підвищення цифрової грамотності населення, цифровізації послуг, цифрової трансформації регіонів. Передбачається запровадження отримання послуг через смартфон і мобільні додатки, введення нових цифрових професій, впровадження електронних освітніх систем тощо. В попередній Стратегії цифровізації регіонів було присвячено менше уваги.
Таким чином, зміна підходів до державного регіонального розвитку в цілому відповідає європейській практиці та заслуговує на позитивну оцінку. Проте вкрай важливим є питання деполітизації основних державних інструментів регіонального розвитку – ДФРР та соціально-економічної субвенції.
Вкрай важливим при формуванні бюджету на 2021 рік є спрямування державних коштів на розвиток регіонів виключно через ДФРР, який передбачає більш прозору процедуру відбору проєктів.
Антон Чиркін, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
