Карабаський конфлікт. Роль Росії
Ескалація конфлікту між Вірменією і Азербайджаном була очікувана, адже з 1994 року (після припинення фази активних бойових дій) напруга між країнами періодично зростала.
Ці дві держави останні роки активно закуповували нове озброєння, і тепер кожна зі сторін реально готова до війни.
Незважаючи на те, що до цього конфлікту залучено декілька сторін – Вірменія, Азербайджан і Туреччина (яка активно підтримує азербайджанців), Росія де-факто була і залишається єдиним модератором ситуації.
Виступаючи в конфлікті третейським суддею ще на початку 20 сторіччя, тодішня влада Червоної армії фактично стала "сірим кардиналом" і головною фігурою в цьому протистоянні, адже вирішила долю Нагорного Карабаху, віддавши його Азербайджанській РСР.
Взагалі, цікава тенденція простежується щодо завуальованого втручання Росії у воєнні конфлікти. Особливо активно підтримуються будь-які сепаратистські рухи – Донбас, Південна Осетія, Придністров’я, Абхазія, Нагірний Карабах.
Тобто можна спокійно провести паралель між Карабахом і Донбасом, адже в обох випадках Росія втручається в справи іншої держави, підливаючи олії у вогонь.
Російська "допомога" надається виключно заради власної вигоди.
Є декілька основних причин, чому цей конфлікт буде розгоратися й далі за підтримки Кремля:
- Росія хоче поставити Вірменію на коліна і натиснути на азербайджанців.
Це демонстрація власної сили і могутності перед Азербайджаном. Азербайджан має потужні військові ресурси та підтримку Туреччини. Кремлю ж треба зайвий раз продемонструвати, що питання Карабаху неможливо вирішити без Росії.
Тобто вона нібито є єдиним третейським суддею, який може поставити крапку у конфлікті, надаючи необхідну підтримку Вірменії. Буцатися з Росією Алієв побоїться, навіть маючи підтримку від Європи і США.
Читайте також: Карабах, не схожий на Донбас: 8 відповідей на запитання про нову війну на Кавказі
Отже, підтримуючи Вірменію, Путін ніби каже: "Давайте, попросіть мене по допомогу через ОДКБ (Організація договору про колективну безпеку)".
І Вірменія це обов’язково зробить, адже розуміє, що Росія – це єдиний реальний "важковик" у цьому конфлікті, який налякає Азербайджан та відштовхне його від Нагорного Карабаху.
А Кремль цим вб’є двох зайців, показавши свою впливовість і силу перед Південним Кавказом.
- Військові бази і газ
Друга причина тиску на Вірменію через "медвежу допомогу" – це можливість закріпити свої військові бази на території Вірменії. І фактично Вірменія стане форпостом Росії на Південному Кавказі.
До того ж, газове питання завжди було одним із ключових для Кремля у відносинах з іншими державами.
Не забуваймо, що Південний Кавказ – це єдиний короткий шлях поставки газу в Європу із Середньої Азії, оминаючи Росію. Особливо Путіна бентежить той факт, що останнім часом налагодилися поставки азербайджанського газу європейцям. А Росія не приймає в цьому жодної участі.
Ця незалежна торгівля найціннішими ресурсами, на які багата сама Росія, б'є й по міжнародній репутації, й по економіці цієї країни.
Якщо з цього загострення нарешті вийдуть Росія і Туреччина, а перемовниками залишаться лише дві країни, які муситимуть піти на прямий контакт між собою, – Вірменія і Азербайджан, то конфлікт невдовзі згасне.
Але, як бачимо, Путін підливатиме олії у вогонь й далі. Тим паче, знаючи, що азербайджанців підтримує ворожа Україна.
Олег Петровець, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
