Рішення КСУ ліквідує держконтроль за фінансуванням партій та виборчих кампаній
Фінансування партій та виборів це одна з найкритичніших проблем у державі. Надмірний фінансовий вплив олігархів на вибори та політиків є першопричиною інших проблем з корупцією у Парламенті, Кабміні, місцевих радах, тощо.
Саме через це таким важливим було прийняття 5 років тому низки законів, якими встановлювалися правила фінансування партій та правила звітування партіями.
Що ще важливіше, нарешті за порушення були передбачені санкції та створено відповідальний за контроль у цій сфері орган — НАЗК. Здавалося, що разом із запровадженням електронних декларацій це є одним із основних здобутків України після Євромайдану.
Кілька років імплементації реформи політичного фінансування розкрили низку проблем та недосконалостей нового законодавства. Ситуація потребувала наступного кроку вперед. Натомість, Конституційний суд вирішив відкотити антикорупційну реформу на роки назад.
Рішення КСУ насамперед стосувалося декларування та відповідальності за недостовірні відомості у деклараціях, однак воно вплине і на інші сфери боротьби з корупцією.
Так, своїм рішенням від 27 жовтня Конституційний суд України позбавив НАЗК майже всіх інструментів контролю за фінансуванням політичних партій та кандидатів як у виборчий, так і у міжвиборчий період.
Читайте також: КС скасував е-декларації, незаконне збагачення та ще низку антикорупційних норм – ЗМІ
Окружний Конституційний суд України. Хто і чому знищує антикорупційну реформу?
Лігалайз корупції. Антикорупційне "16 січня" від Конституційного Суду
Зокрема, КСУ визнав неконституційним пункт 12-1 статті 12 закону "Про запобігання корупції", який наділяв НАЗК правом складати адміністративні протоколи, віднесені законом до компетенції Нацагенства. Також НАЗК позбавили доступу до інших державних реєстрів та права отримувати інформацію від держорганів, організацій різних форм власності та від громадян.
Усе це означає, що НАЗК не зможе належним чином виконувати обов’язки, покладені на нього законом "Про політичні партії в Україні" та Виборчим кодексом України.
Фактично, партії та кандидати отримали можливість порушувати цілу низку законів і не нестимуть за це жодної відповідальності.
Найближчі наслідки такого рішення КСУ будуть відчутні вже зараз. Згідно з Виборчим кодексом України, у випадку неподання чи несвоєчасного подання партіями та кандидатами виборчих фінансових звітів територіальні комісії повинні повідомити про це НАЗК. НАЗК, у свою чергу, повинно скласти та направити до суду адмінпротоколи.
Через рішення КСУ НАЗК зробити цього не зможе. Більше того, НАЗК навіть позбавили права отримувати повідомлення про ці порушення (частина 6 пункту 1 статті 12 ЗУ "Про запобігання корупції" визнана неконституційною).
Окрім виборчих звітів, НАЗК не зможе належним чином перевіряти поточну фінансову звітність політичних партій, яку ті подають у міжвиборчий період, та складати адмінпротоколи у випадку виявлення порушень.
Рішення КСУ не можна скасувати. Але і прийняти його також не можна. Парламент та президент повинні якомога швидше втрутитися в ситуацію та із залученням всіх зацікавлених сторін напрацювати рішення щодо виправлення ситуації, що склалася, а також недопущення таких ситуацій у майбутньому.
Верховна рада може оперативно розробити та прийняти закон який дублюватиме скасовані норми, але гарантії, що їх вчергове не скасують, ми не маємо. Тому проблема значно глибша і потребує системніших рішень щодо реформування судової системи.
Ігор Фещенко, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
