Україна виходить із Мінського формату
У попередній колонці я наголошував на тому, що Мінський формат і ТКГ остаточно втратили свою значущість і ефективність, і влада фактично корчиться в потугах, намагаючись знайти новий формат вирішення проблеми війни на Сході.
Таким варіантом може бути Будапештський формат. І це логічно, адже він підкріплений документом із живими підписами глав держав, які гарантують Україні безпеку і незалежність. Зеленський крок за кроком демонструє світу готовність до виходу з "Мінська".
Тож розставимо акценти на моментах, які свідчать про те, що "Будапешту" все-таки бути.
1.Мінський формат довів свою неефективність у вирішенні питань війни.
Комплекс заходів щодо виконання мінського протоколу, підписаного контактною групою, завжди був дуже суперечливий для його сприйняття українцями. Деякі аспекти, наприклад, щодо особливого статусу Донбасу і комунікації в рамках ТКГ із представниками ОРДЛО, – взагалі спричинили вкрай негативну реакцію і обурення.
Патріотично налаштовані політсили і їхні прихильники не сприймають Мінський формат і вважають його небезпечним для територіальної цілісності України.
До того ж, у жовтні 2020 року стало відомо, що Україна планує приєднатися до санкцій ЄС проти Білорусі. Про це в інтерв’ю "BBC News" відкрито заявив міністр закордонних справ Дмитро Кулеба. Це ще одне підтвердження того, що "Мінськ" вичерпав себе і як формат, і як місце для комунікації ТКГ.
2. "Атрофія" ТКГ.
Упродовж останніх місяців ми постійно бачимо, як ТКГ страждає на синдром ІБД (імітація бурхливої діяльності). Скандали, пов’язані з провокаційними висловлюваннями представника України в ТКГ Вітольда Фокіна та його подальше звільнення, лише підтверджують цей факт.
До того ж, ТКГ втратила свій первісний сенс, який був при Порошенкові і Кучмі. Наразі Зеленський і Путін публічно контактують поза форматом ТКГ. Тобто Тристороння контактна група як формат реалізації Мінських домовленостей попросту "атрофувалася" та вже є неефективною.
3. Інтерв’ю Зеленського для "The Guardian".
У березні цього року президент дав інтерв’ю виданню "The Guardian", де сказав, що дасть Путіну один рік на закінчення війни, інакше Україна вийде з Мінського формату. Зеленський уточнив, що відлік річного терміну почався з грудня 2019, після зустрічі нормандської четвірки.
Час йде, а конфлікт так і не припиняється, жодний із пунктів мінського протоколу й досі не було реалізовано.
Тож це інтерв’ю стало своєрідним медійним анонсом і прелюдією для України щодо виходу з "Мінська".
4. Липневий виступ президента у ВР і на Генасамблеї ООН у вересні 2020-го.
Зеленському часто дорікали, що він публічно не називав Росію агресором, а використовував висловлювання "та сторона". До того ж протягом 2019 року ми спостерігали за активним "заграванням" української влади з Кремлем. Раніше президент намагався зберігати нейтралітет та цурався категоричних тез. Але з літа цього року комунікація президента щодо Росії змінилася.
Під час виступу 16 липня 2020 року, у стінах ВР, Зеленський публічно назвав Росію агресором. У подальшому, у вересні 2020-го, під час виступу перед учасниками 75-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН, також пролунала теза про російську агресію.
Тобто ми бачимо, що відбувається похолодання відносин з Путіним, яке раніше не було притаманно чинній владі. І Зеленський не боїться це відкрито демонструвати, що може свідчити про відмову від старої "мінської" тактики.
5. Відеоінтерв'ю Зеленського для "BBC HARDtalk".
У нещодавньому інтерв'ю легендарній програмі "BBC HARDtalk" президент сказав дуже цікаву тезу, яка красномовно підтверджує його намір щодо зміни тактики вирішення наболілого "східного" питання: "Якщо я не зможу закінчити війну, значить потрібно, щоб прийшла інша людина, яка спроможна закінчити цю трагічну історію між нашими країнами".
Пан Зеленський не дає собі шансів на поразку.
6. Візит Зеленського до Британії.
Чому візит саме до Британії і чому саме зараз?
Дехто може вважати, що це лише заради політико-економічної угоди. Однак, якщо копнути глибше, то можна побачити, що цей візит є фактичною підготовкою до створення Будапештського формату.
Тобто президентська поїздка до Британії, "нова угода" про політико-економічну співпрацю і емоційна промова про те, що "Разом з Британією ми зміцнюємо обороноздатність України на морі і підвищуємо безпеку на півдні нашої країни.." – все це може свідчити про те, що Україна на шляху до Будапештського формату. Адже Британія якраз і є одним із чотирьох підписантів Будапештського меморандуму.
Після цього візиту слід очікувати включення в активні переговори з Китаєм і Францією щодо нового формату. Хоч ці країни і не підписували Будапештський меморандум, але офіційно, як ядерні держави, надали Україні гарантії безпеки в рамках цього меморандуму.
7. П'яте запитання у всенародному опитуванні.
13 жовтня Зеленський анонсував 5 запитань, які він хоче задати українцям під час місцевих виборів, що викликало неабиякий резонанс і здивування, адже з юридичної точки зору це опитування не матиме жодних наслідків.
15 жовтня всі запитання були озвучені. Але особливої уваги заслуговує саме останнє, п’яте, яке стосується Будапештського меморандуму: "Чи підтримуєте ви право України на використання гарантій безпеки, визначених Будапештським меморандумом, для відновлення її державного суверенітету і територіальної цілісності?".
Цим запитанням Зеленський уже відверто демонструє готовність України до зміни Мінського формату на Будапештський. І якщо більшість виборців ствердно відповість на нього, це суттєво додасть впевненості президенту в переговорах щодо створення Будапештського формату і аргументів для країн, які гарантували нам безпеку в рамках меморандуму. Мовляв, "народ хоче!".
І доказом цього якраз є офіційне повідомлення ОП щодо безпекових гарантій для України за Будапештським меморандумом.
Отже, всі вищезгадані чинники свідчать про твердий намір Зе вивести країну з "Мінська". Або, якщо і не виводити, то хоча б спустити на гальмах цей формат, адже всі санкції проти агресора підв’язані саме до "Мінська".
Однак, після озвучення останнього, 5-ого запитання президента, стало остаточно очевидно, що влада все-таки обрала для себе інший шлях розв'язання проблеми війни – перехід до Будапештського формату. І цей шлях може не сподобатися Путіну, але водночас може стати рятівним для нас.
Олег Петровець, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
