Рада людей із Донбасу: ідея фікс влади
Звільнення Вітольда Фокіна і можливе призначення нової людини у ТКГ можуть безпосередньо вплинути на характер переговорного процесу в Мінську. Наразі ми спостерігаємо абсолютну бездарність Мінського процесу і ТКГ, але щодо конкретної тактики виходу з цієї ситуації – поки що тиша.
Ще на початку 2020 року Єрмак анонсував ідею нового формату переговорного майданчика, до якого входитимуть представники ОРДЛО.
Тоді ж заступник голови адміністрації президента РФ Дмитро Козак вкрай позитивно відреагував на цю звістку. Мовляв, "ми знайшли – не остаточне рішення, а механізм прийняття рішень щодо врегулювання конфлікту найближчим часом".
Натомість українські прихильники правоцентристських настроїв вкрай негативно відреагували на можливі переговори з представниками ОРДЛО, бачачи в цьому зраду.
Багато людей на підконтрольній території не хочуть комунікувати з ватажками ОРДЛО. Тому будь-яка ідея запровадження комунікативної платформи викликає спротив, зокрема правоцентристів.
Однак щоби продемонструвати хоч якусь активність у цьому напрямку, влада протягом року постійно нав'язує думку про створення комунікативного майданчику з ОРДЛО в різних формах.
Раніше вже були представлені дві форми реалізації цього майданчика.
Першою була платформа примирення із Сивохою.
Ця ініціатива спричинила сильне обурення в правоцентристів і всі ми пам'ятаємо, що це закінчилося нічим.
В подальшому така форма була реалізована через залучення представників ОРДЛО в ТКГ: Казанського, Гармаша, Лібстера і Горана. Як бачимо, ця форма реалізації комунікативного майданчика також не дала результату.
Наразі ж прийшла черга ідеї Кравчука щодо ради людей із Донбасу.
Але головне питання – чому, навіть попри негативну народну реакцію, влада і далі так категорично обстоює ідею створення своєрідного переговорного майданчика/платформи/ради? І чому це питання знову порушується саме зараз?
Причин для цього декілька:
1) ТКГ втратила свою значущість.
За часів правління Порошенка, коли в ТКГ представником був Кучма, контактна група мала вплив на переговорний процес. Це була єдина платформа, де представники України і Росії могли прямим чином контактувати і вирішувати основні питання, адже публічних контактів між лідерами цих країн не було.
Наразі ж Зеленський, Путін і глави ОП обох країн напряму комунікують один з одним, отже, Тристороння контактна група втратила свій первісний сенс і ефективність.
Але ж проблема миру на Сході так і не вирішена, до консенсусу ніхто не прийшов. Тож розуміючи це, Кравчук пропонує створення ради людей з Донбасу, сподіваючись, що це поверне значущість ТКГ. Фактично через створення такої ради Кравчук хоче стати головним комунікатором з ОРДЛО.
2) Виконання Україною Мінських угод.
Створення такого майданчика фактично продиктовано домовленостями учасників мінського процесу. Зокрема в них йдеться про те, що питання місцевих виборів повинно бути узгоджено з представниками ОРДЛО в рамках ТКГ.
Так, пункт 12 "Комплексу заходів щодо виконання Мінських угод" (за 2015 рік) говорить:
"На підставі Закону України "Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" питання, що стосуються місцевих виборів, будуть обговорюватися і узгоджуватися з представниками окремих районів Донецької та Луганської областей в рамках Тристоронньої контактної групи. Вибори будуть проведені з дотриманням відповідних стандартів ОБСЄ при моніторингу з боку БДІПЛ ОБСЄ."
Тобто даний комплекс заходів, який підписали Кучма, ватажки ОРДЛО і посол Росії в Україні, практично змушує Україну створити такий комунікативний майданчик з ОРДЛО. Наразі цим майданчиком і має стати рада людей із Донбасу.
Адже треба розуміти, якщо людина проживатиме в ОРДЛО і транслюватиме в маси активну "проукраїнську позицію", вона буде наражати своє життя на велику небезпеку. І навряд чи з цього вийде ефективна і чесна комунікація.
Кравчук у своїй ідеї створення ради донбасців вказав, що такими представниками могли би бути люди, які в ОРДЛО займали (в минулому часі!) організаційні, політичні та господарські посади.
Тобто, скоріш за все, до цієї ради будуть обирати людей, які зберегли впливовість, але не мають крові на руках і жодного стосунку до бойовиків. Зокрема, це можуть бути вимушені переселенці.
І причин для цього декілька:
– Вони не з чуток знають особливості донбаської ментальності.
Коли людина все життя або певний період часу прожила на території Донеччини, вона ще з молоком матері ввібрала в себе всі тонкощі та особливості східного характеру. Житель Донеччини знає, як краще комунікувати з таким же, як він сам.
Він здатний транслювати думку більшості тих, хто залишився на окупованій території. Він може запропонувати гідні ідеї щодо поліпшення комунікації з жителями Східної України і бути своєрідним "рупором Донбасу".
А якщо в раді опиниться людина, яка під час війни стала вимушеним переселенцем, то водночас вона буде ознайомлена і з настроями українців іншого регіону нашої Батьківщини. Тобто це допоможе прийти до консенсусу і з тими, і з іншими. Це якраз один із критеріїв політики центризму, до якого так тяжіє влада.
– Вони перші, хто зацікавлені у припиненні війни.
Хто, як не людина, котра найбільше постраждала від жахів війни, хоче її припинення? Жителі Донеччини, які втратили своїх рідних або житло, найбільше жадають миру. Вони будуть вкрай зацікавлені в тому, щоби якнайшвидше знайти точки дотику в процесі комунікації і прийти до взаємовигідного консенсусу зі всіма сторонами.
Тож, як бачимо, цілком можливо, що комунікативний майданчик Кравчука буде на порядку денному найближчим часом. І це логічно. З кожного етапу роботи треба робити висновки. Влада ці висновки почала робити.
Якщо попередні однобокі переговорні майданчики, як, наприклад, з Сивохою, не дали очікуваного ефекту, керівництво країни може взятися реалізовувати раду людей з Донбасу. Адже ціль такої платформи, на думку влади, – це досягнення успішної комунікації і імплементація Мінських угод в реальність. Якщо ж і це не вдасться реалізувати, Україна, скоріш за все, почне виходити з "Мінська" і шукати нові формати досягнення миру на Сході.
Але це тема для окремого обговорення.
Олег Петровець, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
