Хто я? Що не так з "опитуванням" Зеленського
25 жовтня в Україні відбудуться місцеві вибори. 13 жовтня президент Володимир Зеленський у своєму відеозверненні анонсував проведення у день виборів всенародного "опитування" із п'ятьма питаннями. Що це будуть за питання, президент обіцяв повідомити пізніше.
Що не так з юридичної точки зору
"Опитування" Зеленського не може мати офіційного статусу і офіційних наслідків, оскільки в правовому полі не передбачено такого інструменту. Виборчі комісії не мають повноважень це організовувати, а на виборчих дільницях заборонено робити що-небудь, не пов'язане з виборами.
Звісно, можна припустити, що Верховна Рада зараз спробує щось прийняти, але така суттєва зміна виборчого законодавства за два тижні до виборів є грубим втручанням у виборчий процес, що порушує стандарти вільних і чесних виборів.
Будь-які референдуми передбачають такі ж (чи навіть більш ретельні) вимоги до підготовки, як і вибори. Необхідне завчасне оголошення, агітація і рівний доступ різних сторін до можливостей агітації. Зробити це за два тижні неможливо.
"Опитування", оголошене менш ніж за два тижні до дати виборів, не може мати юридичних наслідків в сенсі легальності і легітимності його результатів. Має місце щось незаконне (тобто таке, що не передбачено законом).
Є невизначеність і суперечливі повідомлення: президент каже, що "ти вирішуєш", а його Офіс каже, що це не матиме юридичних наслідків. Це означає, що відбувається маніпуляція.
Просто опитування?
Але ж проводять соціологічні дослідження і опитування. Чому Зеленський не може опитати людей? Тому що задати комусь якісь питання — не означає провести коректне опитування. Те, як, хто, коли, кому і які питання задає, має критичне значення і вплив на те, які результати ми отримаємо.
Щоби з результатів опитування можна було робити висновки про те, що якась сукупність людей якось думає, потрібно виконати умови репрезентативності. Щоби провести опитування, репрезентативне для населення України з похибкою 5%, достатньо 400 людей. Але не кожні 400 людей будуть репрезентативними для всього населення України.
Питання відбору тих, хто відповідає, є критично важливим, щоби з результатів опитування можна було робити висновки про думку якоїсь більшої групи людей, ніж ті, кого було безпосередньо опитано.
Читайте також: 5 питань від Зеленського – фейк? Провокація? Замах на державний переворот?
Але ж проводяться референдуми? Так, але, як я вже писав, існує спеціальна процедура, яка забезпечує те, щоби всі громадяни мали рівну можливість взяти участь в референдумі. Щоби питання референдуму були завчасно повідомлені. Щоби перед референдумом відбулися конкурентні політичні дебати і прихильники різних точок зору могли здійснювати агітацію. Для цього треба час (не два тижні) і законне правове поле. У Зеленського цього немає.
У випадку, коли законність під питанням, прихильники президента з більшою ймовірністю можуть брати участь в "опитуванні", ніж його противники, які будуть це бойкотувати. Це не буде ніяк враховувати думки людей, які не прийшли на вибори.
Результат покаже нам думку невідомо кого. Тобто людей, відбір яких ми не можемо контролювати. Водночас, не всі громадяни матимуть рівне бажання і можливості взяти участь в цьому "опитуванні". Чи можна буде з цього зробити якісь коректні висновки про те, що думають громадяни України? Ні.
Формулювання мають значення
Що ще важливо? І на референдумах, і при проведенні соціологічних опитувань критично важливим є те, хто, як, що і де питає. Якщо питають під дулом автомату — як у випадку з "референдумами" на окупованих територіях Криму і Донбасу — це не вільне і чесне волевиявлення.
Якщо питають ті, від кого залежить твоє життя чи добробут, — відповіді людей теж можуть не бути чесними. Водночас якщо запитують не офіційно, як у випадку з соціологічним опитуванням, люди можуть давати інші відповіді, ніж вони дали б на офіційному референдумі, знаючи, що його результати матимуть юридичну силу.
Що більше подобається мені особисто і що я хочу бачити юридично зобов'язуючим законом моєї держави — це дві різні речі. Люди можуть відповідати на них по-різному.
Критично важливим є формулювання питань. Світова історія референдумів дуже глибоко переплетена зі світовою історією маніпуляцій. Наведу лише один приклад тридцятирічної давності.
"Чи вважаєте ви за необхідне збереження Союзу Радянських Соціалістичних Республік як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, у якій будуть повною мірою гарантуватися права і свободи людини будь-якої національності?" Це питання всесоюзного референдуму 17 березня 1991 року.
Про що в ньому запитують? Відповідь "ні" може означати водночас, що людина за збереження СРСР в старому неоновленому вигляді і що вона за повну незалежність союзних республік.
Є щонайменше кілька варіантів того, як можна трактувати це довге маніпулятивне питання. Воно не дізнається справжньої думки, не пропонує всіх можливих альтернатив, поєднує кілька питань в одному і містить ще кілька пасток.
Його мета — не дізнатися і врахувати думку народу. Його мета — зманіпулювати нею і отримати необхідний результат, прикрившись народовладдям.
Цей приклад — не виключення. Сама ідея про те, що думку народу можна повністю звести до кількох простих відповідей на кілька простих питань, уже є свого роду маніпуляцією чи, щонайменше, великим спрощенням.
Демократія, народовладдя і врахування думки громадян — це не один раз задати питання і сказати на нього так або ні. Позиції і думки кожної людини — складний незвіданий космос. Сьогодні я думаю одне, завтра — інше. В чомусь я глибоко переконаний, а щось викликає багато сумнівів. У чомусь я розуміюся, маю освіту і компетенції, а в чомусь взагалі не шарю і радше довіряю професіоналам. Щось я можу чітко артикулювати, а є речі, які мені дуже складно висловити.
Ми дискутуємо, сперечаємося, обговорюємо і змінюємо свої позиції. Це складно, цікаво і динамічно. Це велике багатство, яке не можна звести до двох варіантів відповідей на 5 простих запитань.
"Опитування" не дорівнює "демократія"
Демократія і народовладдя — це складна політична система, а не одномоментний акт. Людство століттями випробовує різні демократичні інститути, які дають змогу гірше чи краще врахувати потреби і позиції громадян.
Не достатньо одного "опитування" чи референдуму.
Частиною демократії і народовладдя є також чесна система правосуддя, повага до прав людини, доброчесні правоохоронні органи, місцеве самоврядування і низові ініціативи, політичні дискусії і дебати, справжні членські партії і сильне громадянське суспільство, демократична політична культура, довіра і повага в суспільстві, відсутність виключень і дискримінації. Це складно, довго і дорого. Це те, над чим треба багато працювати.
Важливо й те, що є речі, про які не варто питати. Права людини — це базові цінності, на яких тримається сучасний світ. Питання про те, забезпечувати чиїсь права чи продовжувати дискримінацію, не можуть бути вирішені більшістю. Навіть якщо більшість проголосує за винищення чи дискримінацію меншості, це рішення не буде ні легальним, ні легітимним, хай якою довгою і прекрасною процедурою не було б підготовлене таке опитування.
Права людини не є предметом дискусії, це база, виходячи з якої дискусія є можливою. Тому дуже важливо, щоби при проведенні будь-яких референдумів чи "опитувань" це бралося до уваги.
Не можна просто взяти і як-небудь спитати свій народ про будь-що. Щоби це справді було легальним і легітимним — це має відбуватися в правовому полі і має бути методологічно коректним, це має враховувати усі можливі застереження. Це має бути однозначним і ретельно підготованим.
Інакше виходить маніпуляція.
Це може мобілізувати прихильників президента взяти участь у виборах. Однак це матиме мало спільного з демократичним волевиявленням чи соціологічними дослідженнями, репрезентативними для всього населення України.
Іван Вербицький, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
