Як не дати владі вчергове провалити судову реформу
Мабуть, не було в Україні президента, який би у своїх передвиборчих обіцянках не запевняв, що відновить довіру суспільства до суду. Проте після виборів програми часто потрапляли в смітник, а судову систему просто підпорядковували новій адміністрації на Банковій.
Лише шалений суспільний тиск після Революції Гідності та вимоги західних партнерів щодо боротьби з корупцією змусили президента Порошенка ініціювати масштабні зміни в судах.
На папері задум виглядав оптимістично: суди ставали менш залежними від політичної влади, розпочалось формування нового Верховного Суду і тотальна переатестація всіх суддів.
На практиці все вийшло значно гірше: до Верховного Суду пройшли щонайменше 44 недоброчесні кандидати, а за результатами переатестації звільнили лише близько 1% суддів. Так сталось тому, що вирішувати проблеми судів довірили тим, хто їх і створив: старим суддівським кадрам.
Ось як це працює: є Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС), яка проводить переатестацію суддів. Половину членів цієї комісії обирають самі ж судді на своєму З'їзді. Звісно, що потім членам ВККС "незручно" звільняти своїх колег, яким вони завдячують посадою.
Формально противага суддівській гегемонії в оцінюванні суддів все ж існує. Для цього створили Громадську раду доброчесності (ГРД) – спеціальний орган, який складається з 20-ти представників фахової громадськості: правозахисників, науковців, журналістів та адвокатів.
Читайте також: Як 20 людей будуть оцінювати доброчесність українських суддів
За задумом, це мав бути своєрідний механізм "вето" громадськості на кар'єру судді, з огляду на дуже низьку в той час довіру до судової влади і достатньо високу – до громадського сектору. Якщо у представників фахової громадськості щодо доброчесності судді були сумніви, такий або така суддя не повинні були більше обіймати посаду.
Проте на практиці вплив ГРД на процес оцінювання звели до мінімуму. За законом, негативний висновок громадськості щодо судді може скасувати Вища кваліфкомісія двома третинами своїх голосів, чим ВККС активно користувалась. Таким чином, не відбулось ані реального залучення громадськості у процесі, ані звільнення суддів через сумніви у їхній доброчесності.
В результаті такого "радикального оновлення" довіра до судової влади на початку 2020 року сягнула мізерних 13% громадян. Менше українці довіряють лише російським ЗМІ.
Читайте також: Чергова "судова реформа" Зеленського: імітація і консервування проблем
Співпраця громадськості та судової влади – місія (не)здійсненна?
Вже майже рік реформа стоїть на паузі: в листопаді 2019 року парламент розпустив попередній склад Вищої кваліфкомісії суддів, а новий склад так і не сформували через протидію Вищої ради правосуддя. Через це зараз не відбувається ні добір нових, ні переатестація старих суддів.
От-от парламент повернеться до розгляду законопроєктів, які, крім іншого, можуть сформувати нову ВККС та відновити кваліфікаційне оцінювання суддів.
Як не провалити судову реформу цього разу?
Вчергове з "перезапуском" суддівських органів не виходить як обіцяли: замість повноцінного перезавантаження двох ключових органів – Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфкомісії суддів – одну пропонують лише посилити, а іншу набрати заново повністю під контролем ВРП.
В будь-якому випадку, кардинально нової якості рішень від "суддівських" органів очікувати годі.
Відповідно, необхідно посилити громадський контроль над процесом оцінювання і добору суддів. Раніше безумовне право вето міжнародних експертів при доборі суддів Антикорупційного суду дозволило відсіяти всіх недоброчесних кандидатів до нього. В такий самий спосіб потрібно надати представникам громадськості, яким українці довіряють, реальні повноваження в процесі оцінювання суддів.
Основна вимога – висновки ГРД про недоброчесність мають автоматично означати непроходження суддею переатестації. Лише це дозволить звільнити недоброчесних з посад, а на їхнє місце знайти професіоналів, у доброчесності яких не буде жодних сумнівів.
Ще один вагомий аргумент посилити роль ГРД – те, що недоброчесні суддівські функціонери фактично виступають за її ліквідацію. Раніше вже лунали заклики фактично ліквідувати ГРД, а повноваження оцінювати доброчесність віддати... самим суддям!
Зрозуміло, що судді Майдану та хабарники будуть всіма силами опиратися ефективній роботі ГРД, оскільки саботаж її діяльності – їхній єдиний шанс залишитись при посадах.
В той же час, міжнародні організації підтримують ідею надання громадськості реальних повноважень у судовій реформі. Ось, що про це пише Венеційська комісія у своєму висновку CDL-REF(2019)031-e:
"Щоб уникнути корпоративізму та політизації, потрібно моніторити судову владу через членів судової ради, що не є суддями…
Корпоративізм має бути збалансований членством інших правничих професій, користувачів судової системи, тобто адвокатами, прокурорами, нотаріусами, науковцями, громадянським суспільством".
Таким чином, логічною є ідея включити в органи, що відповідальні за добір і звільнення суддів, осіб з-поза системи, які не будуть обтяжені "дружніми" зв'язками з суддями та зможуть холодно оцінити здатність кожного кандидата здійснювати правосуддя. І президент Зеленський, і його політична сила під час виборів також підтримали ці ідеї.
Та поки в органах суддівського врядування немає щонайменше половини представників громадськості, збереження і посилення окремого органу, здатного об'єктивно оцінити доброчесність суддів, є необхідним.
Скоро побачимо, чи вистачить політичному керівництву волі на бодай якісь реальні зміни в судах, чи все завершиться, як і у попередників: провалом реформи та як результат – повним політичним фіаско.
Михайло Жернаков, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
