Технології місцевих виборів. Загальні тенденції і регіональні особливості
Уже зараз можна сміливо говорити: "слуги народу" тотально програють місцеві вибори всього лише за півтора роки від свого тріумфу у липні 2019-го.
Можна скільки завгодно сперечатися про провал Зеленського, на котрого люди ставили, як на чарівника, який вирішить їхні основні проблеми. Але у дійсності для цього є багато об’єктивних і суб’єктивних підстав.
Загальні особливості кампанії
У кінці серпня минулого року в Офісі президента була ідея щодо проведення дострокових місцевих виборів. Швидкі зміни до Конституції зробити було неможливо. Тож пропонувалося провести місцеві вибори "по-бєспрєдєлу".
Бо і позачергові вибори до Верховної ради не були вершиною з точки зору права, але і суспільство, і західні партнери це проковтнули.
Навпаки, українське суспільство з радістю і у приступі віри у порядність не тільки Зеленського, але і його команди провело б на місця купу монобільшостей.
Восени минулого року Зеленський не взяв би може 2-3 обласні ради і 4-5 обласних центрів.
Виборчий прорив пропонували Коломойський і всесильний тоді Богдан. І це б пройшло. Але проти були західні партнери і обережно проти – група представників громадськості у самих "слугах".
Володимир Олександрович, впевнений у своїй харизмі і рейтингах, погодився на цивілізаційний шлях. І шанс проґавив.
Швидкоплинна електоральна мода на нові обличчя змінилася. А телеканали і соцмережі почали формувати нову (тобто лише підзабуту) моду на міцних господарників.
А з огляду на (порівняно з минулим) великі бюджети розвитку у громадах і особливо в обласних центрах за допомогою місцевих ЗМІ сформовано новий міф – про мерів як міцних господарників.
Тому замість загальнонаціональних тенденцій ми бачимо лише купу місцевих.
Але все ж певні тенденції є і про них треба сказати.
Загальні тенденції у місцевих виборах
Крім Рівного, де нинішній мер іде на політичну пенсію, фактично по всій Україні маємо чітку тенденцію: "старі" мери тотально перемагають. У більшості випадків – з першого туру.
1) Партія мера, як правило має 60-70% рейтингу міського голови. Тому у половині обласних центрів ми матимемо монобільшості у радах.
Показовий випадок – у місті Суми. Діючий мер Олександр Лисенко має підтримку до 40% виборців міста, які обіцяють прийти на дільниці. Але він довго не міг визначитись, від кого буде балотуватися – самовисуванцем чи від якоїсь із партій.
Мер локомотивом тягне за собою власну фракцію.
2) Десь 30-40% виборців голосують за партію мера і в обласну раду. І тут теж цікаво. У таких містах, як Дніпро, Харків, Одеса, де містяни складають добру половину виборців області, мерські проєкти сильними фракціями зайдуть в обласні ради. "ПроПозиція" Філатова, "Блок Кернеса "Успішний Харків" і "Довіряй ділам" Труханова потіснять і "слуг", і ОПЗЖ і матимуть вплив в обласних радах.
3) Тут маємо прогнозований висновок, характерний для Харкова і Одеси, але у значній мірі і для інших міст Сходу і Півдня: Труханов і Кернес і для електорату ОПЗЖ, і для електорату "слуг" є своїми. І перетоки тут логічні і для виборця неболючі.
4) Захід має подібні тенденції: там, де міський голова має статус патріота і одночасно господарника, перетоки можуть іти від ЄС, Голосу і Свободи до місцевих блоків. Проте ця тенденція не наскільки виражена.
5) Ніхто не навчає виборця. Нікому не потрібно, щоб сформовані так важко і у болісних комунікаціях списки у міські та обласні ради – через виборчу квоту у 25% змінили якісь місцеві лідери громадської думки. Тому прогнозовано: що більша громада, то менша вірогідність того, що список рухатиметься.
З огляду на можливість формування обласних рад виключно на умовах коаліцій тривожить наступне.
Хто формуватиме коаліції в областях на сході України?
Однозначним буде повернення регіоналів у Сумській області. Крім ОПЗЖ, під керівництвом Юрія Чмиря прогнозовано в раду зайдуть "За майбутнє" депутата ВР Ігоря Молотка та "Наш край" Андрія Деркача.
Усі ці хлопці – колишні регіонали. Крім того, в обласній раді їх чекатиме фракція партії "Батьківщина", обласну печатку якої викупив франшизою той же Молоток і очолює обласну організацію друг Чмиря Вадим Лисий.
І у підкріплення їм "слуги народу", серед яких відомий побиттям активістів ще у 2004 році Сергій Киричок. І теж – колишній регіонал. Так пазл і зійдеться.
Матимемо всеукраїнський парадокс: у колись помаранчевій і явно проукраїнській області до влади повернуться колишні регіонали.
У Харкові теж можливе подібне об’єднання, де "Наш край" представлятиме соратник Деркача по плівковому скандалу Костянтин Кулик. І він підсилить фаворитів у Харківській області: Блок Кернеса "Успішний Харків" та ОПЗЖ. І ще одна проросійська обласна рада в кишені.
На півдні України реванш регіоналів – поки що не даність. Так, тут до обласних рад багато набере ОПЗЖ. Але тут усе ще сильні позиції "слуг народу". А також сильні – місцеві мерські блоки.
Блок Буряка "Єдність" у Запоріжжі та "Довіряй ділам" Труханова у Одесі безперечно візьмуть більшість до міських рад та відносну більшість до обласних рад. Тому в цих обласних радах важливо – з ким зблокуються "слуги народу".
І якщо "слуги" зблокуються не з мерськими партіями – а з ОПЗЖ – ми матимемо нову лінію можливого конфлікту. І ключові для росіян області тут – це Запорізька і Херсонська. Адже це шлях до Дніпровських дамб і пуску води в Крим.
Навіть якщо Зеленський після виборів заспокоїться і захоче спокійно досиджувати термін на останніх відсотках рейтингу, як свого часу Ющенко, у цих областях проросійські команди не дадуть йому цього зробити.
Адже ж можна дружно проголосувати за регіональні мови в регіонах чи рішенням облради – за пуск води в Крим. І конфлікт неминучий.
До того ж не можна забувати, що саме обласні ради впливатимуть на кадрові призначення. І з боку Києва. І самі – за розстановку кадрів в обласні установи.
І ми можемо одного разу з новин дізнатися, що якийсь центр патріотичного виховання чи спортивний інтернат у Харкові чи Сумах очолить вихованець "Оплоту".
Так ми і до Гіркіна-Стрєлкова можемо догратись.
Віктор Бобиренко, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
