Просто скопіюйте цей текст, або Як українці продають свою наївність в Facebook
Протягом останнього тижня ви бачили в своїх Facebook-стрічках дописи з закликами поставити "+", бо так буде видно, хто бачить текст автора. Адже безсовісний алгоритм Facebook приховує від нас дописи друзів.
Чи просто скопіювати текст допису, адже саме він забороняє Цукербергу використовувати наші дані (фото, тексти тощо).
Поточна хвиля таких флешмобів стала однією з найбільш масових. До неї доєдналося багато лідерів громадської думки (ЛОМи) з великими аудиторіями та іміджем людей, які розбираються в комунікаціях. Піарники, медійники, політтехнологи, депутати, політики, власники бізнесу. Раз вони публікують, значить в цьому є сенс.
Читайте також: 54% українців в Facebook публікують фейки, маніпуляції та сайти-сміттярки. Всеукраїнське дослідження
Серед таких ЛОМів були й ті, хто ще кілька тижнів тому жартував на тему купівлі бази партнерів В2В Jewelry, щоб "заробляти на їхній наївності". Проте самі наступили на схожі граблі та ще й показали приклад іншим. А багато хто декілька разів наступив – спочатку поставив "+", щоб показати, що бачить допис. Потім сам його опублікував, щоб побачити, хто бачить вже його дописи.
Журналіст каналу відзначав, що флешмоб, в якому користувачі соцмережі в своїх дописах забороняли Facebook використовувати свої дані, поширювався ще раніше, в червні 2012 року, а також в 2009-2010 роках. Отже, таким флешмобам вже не менше 10 років.Це далеко не перший такий флешмоб і він не є виключно українським явищем. Вперше про схожі пости як про фейк розповів американський телеканал ABC News в листопаді 2012 року.
Просто мати базу даних з соціально-демографічними характеристиками, вже давно недостатньо. Після скандалу з Cambridge Analytica Facebook обмежує доступ до даних про своїх користувачів навіть у рекламних кабінетах. А зростаючий рівень інформаційного шуму та конкуренції за голови людей збільшує попит на все деталізованіші дані. Це й породжує інструменти, які збирають дані в обхід соціальної мережі.
Фейки та маніпуляції найкраще працюють тоді, коли включають емоцію. Їх з соцдему не зрозумієш. Потрібно знати, на що саме реагує людина, чим переймається. І що детальнішою буде така інформація, то ефективнішою стане маніпуляція.
І такі дані потрібно збирати про сотні тисяч користувачів. Тобто ручний перебір та аналіз дописів в стрічці – не найпростіший варіант. От маніпулятори і вигадують різні інструменти, які дозволять додати емоційної специфіки до зібраних баз та створити нові.
Задача – зібрати дані і прив’язати їх до емоційної специфіки людини – на що краще реагує, що ігнорує.
Одним з найефективніших інструментів збору таких даних в Facebook були та є тести. "Хто ти з членів королівської родини?", "Хто ти з героїв фільму "Москва сльозам не вірить?" чи "Яка ти квітка?". Варіантів тисячі.
Читайте також: Як споживати інформацію під час короновірусної паніки
Театр тисячі ботів. Як українські політики створюють ілюзію популярності в Facebook
Проходячи їх, користувач Facebook не тільки дає доступ платформі до своїх даних та даних своїх друзів в соціальній мережі. До цього додаються емоційні характеристики, які і потрібні для ефективного маніпулювання. В залежності від того, який тест обирає користувач, він відносить себе до відповідного сегменту.
1 з 10 українських користувачів Facebook проходив такі тести улітку 2020 року. І одним тестом вони не обмежувалися, за один раз їх проходили кілька та публікували їхні дані у себе на сторінці. Це дані дослідження, яке провела ініціатива "Як не стати овочем" про рівень інформаційної гігієни українців у соціальній мережі.
Флешмоби, які базуються на копіюванні тексту, – це споріднений з тестами інструмент. В залежності від того, в якому з таких флешмобів взяв участь користувач, він потрапляє до одного з сегментів. А разом з ним і всі ті, хто поставив "+" в коментарях до допису.
Такі флешмоби ще й паразитують на алгоритмі соціальної мережі – дописи з великою кількістю коментарів показуються більшій аудиторії. Тобто за одну хвилю такого флешмобу можна зібрати дані про велику кількість людей.
Ті, у кого є хороші парсери та вже зібрані бази даних, просто використовують інформацію з флешмобів як ще одну емоційну характеристику.
Наведу приклади кількох флешмобів, які я знайшла через пошукову стрічку Facebook за півгодини. Якщо застосувати професійні системи моніторингу, то їх кількість перейде на сотні.
Один з найбільш поширених флешмобів про нібито захист персональних даних. Він дозволяє виділити потенційних чи поточних конспірологів з мінімальним рівнем інформаційної гігієни.
Ще один тип, який дозволяє зібрати вже більше даних, – різноманітні тексти з побажаннями чи так звана "Хлібна зустріч".
Великою популярністю користуються флешмоби про допомогу. Популяризація теми онкології, допомога малому бізнесу чи навіть самому Facebook.
Деякі з флешмобів можуть виникати незалежно від маніпуляторів. Проте, якщо в їхній механіці є тиражування однакового фрагменту тексту та чітке емоційне забарвлення, їх рано чи пізно використовують маніпулятори в своїх цілях.
А користувачі Facebook вчергове опиняються перед вибором – обмінювати дані про себе на сумнівну розвагу чи ні. Проте варто знати ціну, яку доведеться заплатити.
Оксана Мороз, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
УП 100. Поза межами можливого
"Українська правда" представить свій другий в історії рейтинг лідерів — сотню українців, які роблять найбільший внесок в незалежність та майбутнє України.
