Маніпуляції та ігнорування законів: як прокурор САП "пояснив" закриття справи "Роттердам+"

Ми у Центрі протидії корупції завжди глибоко вникаємо та включаємося у всі справи топкорупції, за якими стежимо. Часто ми самі інцієюємо такі справи, здійснюючи власні розслідування та направляючи заяви до правоохоронців. 

Але є в нашій діяльності дійсно принципові випадки, коли команда фактично проходить справу від заяви про злочин і до логічного завершення.

Лише з появою в країні Національного антикорупційного бюро (НАБУ) ми отримали приклади кейсів, коли за нашими заявами такі справи почали доходити до суду і мають шанс дійти до вироків. 

"Роттердам+" – це і є один із таких випадків і він особливо принциповий, бо йдеться про схему, на якій "нагріли" кожного громадянина нашої країни. І хоч до логічного завершення справи ще далеко, ми до нього рано чи пізно дійдемо.

Кримінальне провадження щодо злочинної формули "Роттердам+" відкрили за заявою Віктора Чумака, тоді ще нардепа, пізніше – заступника генпрокурора. 

Але Центр протидії корупції також є заявником у справі – ми так само скерували свою заяву до НАБУ ще в листопаді 2016 року.

Після цих заяв Нацбюро взялося розслідувати факти змови топчиновників Нацкомісії з енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) та керівництва компанії олігарха Ріната Ахметова "ДТЕК". 

НАБУ віднайшло докази злочину, усім фігурантам обрали свого часу запобіжні заходи, а підозри були визнані обґрунтованими, зокрема вже в Антикорупційному суді. Тому закриття справи стало для нас несподіванкою. Так само це була несподіванка і для слідства. В НАБУ публічно заявили, що не згодні з рішенням прокурора.

Ще більше ми здивувалися коли побачили текст постанови про закриття справи.  Детальний його аналіз свідчить про її щонайменше некомпетентність і незаконність.  

Наразі ми з Віктором Чумаком працюємо на одному фронті і добиваємося скасування закриття справи у Вищому антикорупційному суді. 

Що ж не так з постановою прокурора?

Постанова базується на одному-єдиному виді доказів та ігнорує решту

Кримінальний процесуальний кодекс передбачає, що слідство повинно оцінити кожен окремий доказ з точки зору його належності, достовірності і допустимості, а також сукупність усіх доказів щодо їхньої достатності та взаємозв’язку. 

Перша – експертиза, проведена за ініціативи слідства. За нею експерти вважають, що питання збитків у цій справі має вирішити суд, а не вони. 

Другі – це експертизи, проведені за ініціативи сторони захисту, які раніше прокурор навіть не брав до уваги. 

І хоча пізніше прокурор зазначає, що "оцінює сукупність доказів", у самій же постанові не йдеться про жоден інший, окрім експертиз. Складається враження, що інших доказів у справі не існує. 

Але ми достеменно знаємо зворотнє, адже відвідували відкриті засідання у справі та бачили, що у матеріалах є численні томи вилучених документів НКРЕКП, інформація з комп’ютерів, мобільних телефонів фігурантів справи тощо.

Фактично прокурор Пономаренко уникнув аналізу усіх цих  доказів окремо і в сукупності і керувався лише висновками експертів, які насправді не спростовують інших доказів. 

Якщо слідувати логіці прокурора, то він і не потрібен у справі – достатньо висновку експерта, і будь-які справи можна закривати або скеровувати до суду лише на основі експертиз. 

Проте істина в тому, доведеність вини не може ґрунтуватися на самій лише експертизі, яка б вона не була, адже кінцевий результат залежить від усіх матеріалів. 

Та й у ситуації із самими експертизами питань чимало…

Висновки експертів навпаки свідчать про необхідність скерування справи до суду 

Закриваючи справу, прокурор зазначив, що нові експертизи не визначають розмір збитків і не підтверджують результатів попередніх експертиз 2019 року.

Нагадаємо, рік тому одна з експертиз навпаки визначила збитки у справі в розмірі 18,8 млрд грн за період дії формули у 2016-2017 роках. Ця експертиза досі чинна і жодним чином не спростована. Більше того, нові експертизи не досліджували і ніяк не ревізували висновків цієї експертизи.

А ще важливіше, що нова експертиза слідства, яку цитує прокурор у постанові, насправді не каже про відсутність збитків. Це і є найвідвертіша маніпуляція прокурора Пономаренка. 

Адже варто звернути увагу на прямі цитати висновків експертів: питання "не відноситься до завдань судової економічної експертизи", "не відноситься до компетенції судових експертів - економістів та завдань судової економічної експертизи" або ж здійснити розрахунки "не надається за можливе".

Жоден із експертів не вказав на відсутність збитків, вони лише зазначили, що не можуть підтвердити чи спростувати їх із певних причин. Але вказують на те, що наявність чи відсутність шкоди від цієї схеми є питанням права. А це означає, що вирішити це питання має суд під час розгляду справи по суті. 

Водночас прокурор зазначив, що нові експертизи "не підтвердили" висновки попередніх, які визнали збитки. Хочеться нагадати прокурору Інструкцію про порядок призначення і проведення експертиз Мін’юсту, яка не передбачає перевірку одними експертизами інших під час комплексної експертизи. Для цього є повторні експертизи та рецензії. 

Тож виходить, що обидві експертизи треба розглядати окремо. Перші визначили збитки, а другі – не змогли в принципі дійти до якогось висновку. Прокурор чомусь вирішив не просто послатися на другі, а й перекрутити їхнє значення. 

До слова, і перші, і другі експертизи проводилися одними і тими ж експертами, що теж викликає купу запитань. Але це вже інша історія.

Прокурор помилково вважає, що у справі неможливо отримати нові докази

У своїй постанові прокурор Пономаренко зазначає, що можливість отримання нових доказів у справі вичерпана і через закінчення строків досудового розслідування справу варто закрити. Це щонайменше помилкове твердження. 

По-перше, перспективи подальшого розслідування і пошуку доказів у справі бачать детективи НАБУ. Чи не правильно в такому разі щонайменше дати їм шанс отримати та представити такі докази прокурору?

По-друге, різні висновки експертиз навпаки свідчать про необхідність подальшого проведення експертиз і дослідження цих питань, а ніяк не про закриття справи. Навпаки, за таких обставин варто призначити повторні експертизи, аби дійти остаточних висновків. 

***

Усе це свідчить про одне: закриття провадження у справі "Роттердам+" – безпідставна, навіть протиправна ініціатива прокурора Пономаренка. 

На жаль, прокурор за таких обставин грає не на боці держави. Натомість фігурантів усіх таких справ об’єднує одне: усі переконують в тому, що справи політичні, але водночас не хочуть, аби ці справи розглядалися судом по суті. 

Усі, як-то Бахматюк, менеджери ДТЕК, прагнуть закрити та поховати ці кейси ще на етапі слідства. Проте для нас це свідчить лише про одне - нарешті в країні з’явилися незалежні органи, яких бояться олігархи. І ми маємо працювати далі над тим, аби очищувати їх від поодиноких винятків, як прокурор Пономаренко.

Андрій Савін, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.