Запобіжник від свавілля. Чому юристам потрібно навчитися працювати з медіа

Блоги юристів зазвичай присвячені аналізу судової практики і нових рішень ЄСПЛ. 

Звичайно, можна уявити, що ми живемо в казковій Данії, де в храмах правосуддя панує дух закону, а результат судових тяжб залежить від аргументації сторін. 

Але на хвилину уявімо, ніби в Україні це не так, і припустімо, що деякі кримінальні провадження можуть мати комерційний характер, а лояльність Феміди – залежати не від обґрунтованості правової позиції сторін, а від кількості номерів у контактній книзі.

Нерідко метою кримінального переслідування в українських реаліях є процес, а не результат: зробити бізнесмена токсичним, занурити в кримінальний порядок денний, поставити в оборонну позицію, змусити витрачати час, ресурси і енергію на те, щоб відбиватися від атак замість заняття розвитком бізнесу або політичною діяльністю.

Сам по собі факт кримінального переслідування для будь-якого підприємця є репутаційним ударом або, якщо хочете, "інформаційною атакою" з боку держави. 

Наявність активних кримінальних справ впливає як на оцінку бізнесу, ділову репутацію підприємця, відносини з клієнтами, підрядниками, контрагентами, так і на роботу команди, атмосферу всередині колективу.

Презумпція невинуватості, гарантована Конституцією, на практиці є досить абстрактною. Якщо навіть правоохоронці не завжди її дотримуються, то в суспільній свідомості вона і зовсім працює навпаки – як "презумпція вини". 

"Немає диму без вогню", "якщо взяли, значить було за що", "а ви бачили, скільки у нього вдома грошей знайшли?" і ще мільйон штампів, які ви точно чули. 

Силові органи як представники державної системи навпаки користуються презумпцією довіри.

В цьому можна переконатися навіть на прикладі "ваги" позицій в інформаційному полі: ЗМІ швидше випустять новини і процитують позиції офіційних осіб і пресрелізи прокуратури, ніж будуть робити новини на основі коментарів адвоката або підозрюваного. 

Сам же факт вручення "підозри" або "проведення обшуків" нерідко робить фігуранта в суспільній свідомості злочинцем.

Сьогодні для ефективного захисту своїх прав підприємцю, який опинився під прицілом представників силових структур, необхідно бути якісно представленим не тільки в судових засіданнях, а й в інформаційному полі.

Можна справедливо зауважити, що "адвокати тут ні до чого", а клієнтові, крім юристів, слід звертатися до фахівців з комунікацій, об'єднувати їх у робочу групу і працювати в рамках проєктної команди. 

Правда в тому, що в Україні практично відсутній такий вид діяльності, як "судовий піар" або "інформаційний супровід кримінальних процесів". 

Як на юридичному ринку адвокат від адвоката різниться (хтось займається кримінальним правом, хтось – господарськими спорами, а хтось – цивільними процесами), так і комунікаційник, який супроводжує бренди одягу, навряд чи буде корисний у роботі з репутаційними кризами. 

Фахівці ж із кризових комунікацій переважно працюють у політичному полі: від виборів до виборів. Що головне – ані одна, ані друга сторона не вміють чути і розуміти один одного. 

Юристи ж не розуміють, як працюють медіа, чим відрізняється новина від статті, чому не можна скопіювати до статті половину клопотання до суду і як зробити свій процес цікавим новинним журналістам і широкій громадськості.

В результаті, як тільки у клієнта з'являються проблеми, юристи часто скликають пресконференцію в одному з інформаційних агентств і нудно розповідають про якісь подані клопотання, експертизи, нормативно-правову базу та практику ЄСПЛ. 

Все це подивляться 15 з половиною людей: слідчий, прокурор, співробітники інформагентства, а також друзі та колеги учасників самої пресконференції.

Чи несуть ці дії хоч яку-небудь цінність? Чи є ці інструменти ефективними на сьогоднішній день? Чи допоможе стаття юриста з перерахуванням норм права відновити репутацію його клієнта? Питання мають риторичний характер.

Чим більше уваги, тим менше свавілля

Ще одна причина залучати медіа – задати правильний тон і градус процесу. 

Увага громадськості до вашої справи виступає своєрідним "запобіжником" від свавілля і змушує силовиків намагатися діяти, дотримуючись букви закону. Як говорив Цицерон: "Найбільша спокуса злочину полягає в розрахунку на безкарність".

Особа, яка має владні повноваження, за своєю природою схильна до їх перевищення. Людина у формі, яка отримала під розпис кийок, завжди шукає привід цю палицю застосувати і з задоволенням зробить це навіть в ситуації, коли для цього немає ніяких правових передумов. 

Чому так? Напевно, старому Фрейду було б що відповісти на це питання. Ми ж знаємо одне: використовує він кийок чи ні, залежить від того, чи понесе за це відповідальність. 

Страх покарання – фундамент, на якому тримається суспільство, і причина, чому ми стримуємо тваринні пориви, вважаючи за краще дотримуватися загальноприйнятих соціальних норм.

Як в тій фразі "по одежі стрічають", так і люди в погонах вибудовують взаємини зі своїми "клієнтами", зокрема виходячи з їхнього соціального статусу, становища в суспільстві, рівня достатку і кількості зв'язків: чи зможе конкретний об'єкт стати причиною проблем у майбутньому, або можна не стримуватися і вести себе вільно? 

"Всі тварини рівні, але деякі більш рівні, ніж інші", - писав Оруелл у казці "Скотний двір".

Прикладний приклад: якщо пізньої ночі група поліцейських вирішить обшукати студента, який ішов назустріч після клубного рейву, а той почне "качати права" і розповідати представникам влади про порядок проведення поверхневого огляду і необхідність залучення понятих, а на вулиці немає свідків, – є ризик, що хлопець може отримати удар по печінці, опинитися в наручниках і поїхати кататися нічним містом. 

Але чи дозволять собі силовики переходити межу, якщо знатимуть, що хлопець вийшов з ними в прямий ефір Facebook? Або все-таки віддадуть перевагу дотриманню законної процедури, контролюючи свої дії і тональність спілкування?

Якщо раніше система влади була влаштована "вертикальним" чином, а наш студент міг би вплинути на своїх кривдників, тільки підключивши впливових родичів та інші зв'язки, які потенційно мають вплив на начальство людей у погонах, то з розвитком сучасних технологій система влади перетекла в "горизонтальну форму". 

Тобто тепер студент із мобільним телефоном отримав можливість впливати на ситуацію і змінювати розстановку сил у конкретному конфлікті, привертаючи увагу таких самих громадян, як він сам, створюючи тим самим громадський резонанс і загрозу репутаційних ризиків як для органа влади, так і його політичного начальства. 

А ми ж знаємо, що якщо щось загрожує політичному начальству, то ця загроза в кілька разів посилюється для звичайного слідчого або прокурора.

Не має значення, чи є ви студентом, який зіткнувся із патрульними-свавільниками, або великим бізнесом із оборотом у десятки мільйонів доларів, до якого прийшли маски-шоу, – цей принцип працює однаково. 

Для порівняння можемо собі уявити двох різних фігурантів із однаковим кримінальним провадженням, наприклад, щодо ухилення від сплати податків: головного редактора найбільшого новинного каналу і підприємця, який володіє інтернет-магазином з продажу чохлів для телефонів. 

Як гадаєте, в якому випадку слідчий буде дотримуватися всіх норм права, а в якому буде поводити себе фривольно і погрожувати фігуранту "закрити в СІЗО"?

Людина – соціальна тварина, а людям властиво об'єднуватися в групи і спільноти для підвищення колективних шансів на виживання. 

Так утворювалися перші поселення і перші міста десятки тисяч років тому, так функціонує суспільство і зараз: люди загальних поглядів, цінностей і професій тримаються разом, щоб відстоювати свої кордони і інтереси. 

Ось і підприємці, працюючи в хижацькому середовищі, в умовах постійної загрози можливого рейду з боку силовиків або недобросовісних конкурентів, об'єднуються в колективи взаємодопомоги і підтримки.

Наприклад, в Україні існують CEO Club, СУП, Young Business Club та інші організації.

Будь-яке протистояння з державою є апріорі нерівним за силами, якщо тільки ви не суперолігарх, який досяг критичної ваги впливу на систему через лояльних політиків і чиновників, власні ЗМІ і контроль над стратегічними підприємствами, щоб увійти у відносно рівнозначну сутичку. 

Таких у країні від сили 3 прізвища, тому навряд чи це ви. Іншим же залишається об'єднуватися з колегами і залучати "допомогу залу".

Координувати роботу зі спільнотами, привертати увагу і громадську підтримку – стратегічне завдання для підприємця і команди його адвокатів з метою посилення власної ваги в нерівній боротьбі з силами, які атакують.

Що більше ви розповісте про свавілля слідства з іменами і прізвищами, розкладете по поличках необгрунтованість звинувачень, звернете увагу на ангажованість силовиків, що більше лайків і репостів буде під вашими дописами, а під ними коментарів підтримки, то більше похитнете позиції організаторів вашого переслідування та їх союзників. 

Можна навести багато красивих слів і юридичних обертів, але скажу простіше: якщо від справи дійсно починає "смердіти", охочих туди лізти стає менше.

Адже так міркує будь-який злочинець: не варто лізти в авантюру, якщо є ризик бути спійманим.

Працювати з громадськістю, об'єднуватися в співтовариства, бути активно присутнім у медіа - це саме та система стримувань і противаг, яка працює в сьогоднішніх умовах координат.

Костянтин Ткаленко, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.