Не засму(і)чуйте річки
19 вересня відзначають Всесвітній день прибирання та Міжнародний день чистих берегів.
Україна також долучається до цієї глобальної ініціативи, і цього дня ми вже традиційно проводимо акції в різних містах України, в рамках яких територіальні громади разом з екоактивістами і небайдужими громадянами прибирають водойми свого регіону.
Сказати, що така акція актуальна для нашої країни, – це нічого не сказати. В цьому році ми навіть набули особливої загальноєвропейської "слави" – як країна, що сплавляє Тисою тонни сміття з Закарпаття сусідам в Угорщину. Про що заявив очільник сусідньої держави на найвищому рівні, в листі нашому президенту.
Тоді я також долучився до напрацювання шляхів розв'язання цієї проблеми. Спільно з Послом Угорщини в Україні Іштваном Ійдярто та головою Закарпатської облдержадміністрації Олексієм Петровим ми визначили оперативні кроки, які необхідно втілити для припинення засмічення річок. Зараз працюємо над їх реалізацією.
Насправді проблема збільшення обсягів сміття, накопичення його в природі є загальносвітовою. Але різні країни по-різному формують свою політику в цій сфері.
Вона формується з головних складових: працююча система поводження з відходами, створення і контроль полігонів ТПВ, відповідальність господарюючих суб'єктів і окремих громадян, пильність громади щодо несанкціонованих сміттєзвалищ на своїх територіях, і – головне – невідворотність покарання за несанкціоновані звалища.
Коли працює весь цей ланцюг, а бізнесу економічно невигідно викидати сміття в умовній лісосмузі (бо штраф перевищує вигоду), то автоматично підтягується і рівень свідомості з культурою. Штрафи пришвидшують процес "перетворення у європейців" – це доведено тими ж таки європейцями.
Тому, щоб не перетворювати наші річки і водойми на океани сміття, ми повинні говорити перш за все про такі речі: комплексна стратегія загальнодержавного рівня, проактивність місцевих органів влади, реальність повноважень контролюючих інституцій, свідомість господарюючих суб'єктів і громадян.
Можу окреслити типові проблеми, які ми виявляли в цьому році, інспектуючи найбільш критичні точки країни – басейни прикордонних річок. Селища Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей мають менший доступ населення до вивозу сміття, ніж в цілому по країні. А з іншого боку, через рельєф місцевості несанкціоновані "схрони" відходів мають більше шансів потрапити у річки (після дощів, паводків).
Тому на Буковині, наприклад, перевірки зафіксували засмічення побутовими відходами і деревиною 180 км прибережних захисних смуг та заплав річок Дністер, Прут, Черемош, Малий Сірет. В одному з районів (Сокирянському) – аж 5 сміттєзвалищ. І навіть облаштовані сміттєзвалища підтоплюються і розмиваються.
На Івано-Франківщині, в улюблених всіма курортних зонах, були виявлені побутові й будівельні відходи поблизу старих очисних споруд Яремчанської міської ради (біля річки Прут), а також цілих 10 стихійних сміттєзвалищ в селі Нижній Березів Косівського району (біля річки Лючка, притоки Прута).
На Закарпатті на територіях басейнів прикордонних річок Тиса, Уж, Латориця та їхніх приток виявлено 45 стихійних сміттєзвалищ у Берегівському, Великоберезнянському, Виноградівському, Воловецькому, Іршавському, Свалявському, Тячівському, Ужгородському, Мукачівському районах. Загальний обсяг виявлених відходів становить близько 1,495 м³, загальною площею біля 3 тис кв м.
Ці проблеми з'явилися не раптово. Ми більше споживаємо, відповідно і нашого сміття стає все більше, а воно вже не розчиняється з часом в воді і ґрунті, як це було ще за наших дідів.
Плюс особливості нашої ментальності, безгосподарності, відсутності навичок глобального мислення. Всі хочуть мати туристично і інвестиційно привабливі регіони і розвивати свій бізнес. Але чомусь про це зовсім забувають, скидаючи вантажівкою сміття на берег чи під лісом.
На жаль, не краща ситуація в столиці. Тут забудовники часто "забувають" прибрати за собою сміття. Минулого року прикрий випадок стався на Совських озерах, там будівельники утворили 600-метрові купи сміття прямо біля водойм! На щастя, порушник власними силами прибрав штучні "гори".
Але вади крупних бізнесів не знімають відповідальності з кожного з нас, адже смітять не тільки горе-забудовники, але й і люди.
Відповідальність починається з прибраних після себе залишків пікніка на річці, встановлених в зоні відпочинку сміттєвих баків, залишеної відмітки про звалище на загальноукраїнській інтерактивній мапі Мінекології.
Андрій Мальований, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
