Бутафорська екоініціатива Кабміну, або Хто подбає про наше довкілля?
"Від перестановки доданків сума не змінюється". Цей закон арифметичних дій нам знайомий ще зі шкільних років.
Проте у процесі реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища про нього чомусь вчергове забули.
Теоретично в Україні створено достатньо державних органів, які б мали захищати нашу природу та боротися із забруднювачами. Однак на практиці більшість гучних справ, що стосувалися кричущого порушення екологічних стандартів, були ініційовані саме екоактивістами та небайдужими громадами.
Чого лише вартує виявлення системного забруднення річки Дніпро понаднормовими скидами Київводоканалу минулого року. Невже у профільних органах виконавчої влади різних рівнів не знали про цю багаторічну проблему?
Знали і "заплющували очі", пояснюючи все тим, що повноважень для дієвого реагування наразі не вистачає. Ба більше, роками такі перевірки не проводилися, оскільки інспекторів просто не допускали до їх здійснення.
Не секрет, що сфера охорони навколишнього середовища завжди притягувала як магніт багатьох українських топ-політиків та чиновників.
Досить часто європейські візаві ніяк не могли зрозуміти, чому на посаду очільника відповідного профільного міністерства, комісії або відомства завжди вишикувалась велика черга охочих, які взагалі не були дотичними до екологічної тематики.
Європейські партнери, можливо, припускали існування надмірної мотивації претендентів навести лад у цій сфері та зберегти природу для наступних поколінь. Ймовірно, що такі сподівання покладали і українські громадяни, за податки яких утримуються всі ці відомства.
Але сподівання не справдилися.
Варто згадати лише деяких одіозних ексміністрів, які досі перебувають "у бігах" та щодо яких порушені кримінальні справи.
Ще цікавіше зазирнути у декларації багатьох діючих посадових осіб, які відповідають за нашу екологічну безпеку. Саме там міститься інформація про багатомільйонні статки. І навряд чи вони будуть спрямовані на відновлення лісових фондів та водних ресурсів.
Зазвичай причиною більшості порушень природоохоронного законодавства та прав громадян на сприятливе навколишнє середовище є корупційні злочини посадових осіб.
Це може бути видача незаконних дозволів на користування надрами, здійснення викидів, будівництво екологічно небезпечних об'єктів, фальсифікація проєктної документації, підтасовування результатів публічних слухань, реалізація дорогих і сумнівних програм щодо "благоустрою", внаслідок яких знищуються зелені насадження.
Дотепер ще не вдавалось кардинально змінити ситуацію шляхом злиття/роз’єднання міністерств, реорганізації тих чи інших профільних відомств або здійснення кадрових перестановок.
Тому чергова ініціатива Кабінету міністрів оптимізувати роботу територіальних та міжрегіональних органів Державної екологічної інспекції України навряд чи може асоціюватися з серйозним проривом у боротьбі за екологію.
І ось чому.
По-перше, лише однією оптимізацією, з огляду на попередній досвід, справі не зарадиш. Потрібне повне перезавантаження усієї системи охорони навколишнього природного середовища.
По-друге, у процесі кадрових ротацій на своїх посадах залишаються, як правило, не справжні фахівці, а ті, хто спромігся "переконати"
керівництво у своїй безпосередній відданості та гнучкості.
Тому без проведення прозорих конкурсів на заміщення ключових посад сподіватись на очищення системи від хронічних корупціонерів також не варто.
І, по-третє, олігархи не готові вкладатися у модернізацію своїх підприємств. Про це свідчить лист Міністерства стратегічних галузей промисловості з проханням відтермінувати деякі зобов’язання, які взяла на себе Україна в рамках імплементації Угоди про асоціацію з ЄС в її екологічній частині.
Протидіяти можна лише за рахунок посилення інституційної спроможності профільного міністерства та дотичних відомств, приведення українського законодавства у сфері екології до права ЄС, а також призначення на ключові посади тих, хто дійсно живе захистом навколишнього природного середовища, а не наживається на ньому!
Богдан Ференс, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
