Технології місцевих виборів-2020
У липні 2019 року В'ячеслав Богуслаєв, співвласник "Мотр Січі", могутня як для Запоріжжя людина, несподівано програв простому фотографу Сергію Штепі.
Уся кампанія Богуслаєва будувалася на визначенні і визнанні того, що він – міцний господарник. Але минулорічна мода була на нові обличчя. І така ситуація була повсюдно.
Відомі випадки, коли мільйонери-господарники купували собі у штабі "Слуг народу" технічних кандидатів, які й кампанії не вели. Але все одно ноунейми вигравали. Бо і швабра виграла б у людини, яку відбрендовував Зеленський.
Але мода плинна. Політична мода на нові обличчя протрималася недовго. Зе!Команда розтратила протягом року увесь свій шарм.
Мало того, опоненти виставили хлопців Зеленського саме як безгосподарників. І тому маятник хитнувся в іншу сторону. По всій країні з бордів на нас дивляться "професіонали і господарники".
Однак цих "господарників" настільки багато, що бідному виборцю важко вибирати між різними командами.
Проте є дві партії, які теж шиють собі костюми господарників, але їм цього робити і не потрібно.
Це ОПЗЖ та Європейська солідарність.
Виборці думають у двох різних площинах.
Зараз із кожної праски чути, що потрібно обирати місцевих. Не приїде ж, справді, Володимир Олександрович лампочки у під'їздах вкручувати? Максимум – інспектувати "Велике будівництво", слухати про місцеві стратегії і висувати місцевих кандидатів у мери.
Читайте також: Місцеві вибори і крах рейтингів Зеленського
Тож перша площина для виборця – місцеві проблеми – місцеві господарники. Головне – вибрати правильного. Бо на бордах – виключно вони.
Але інша площина – ідеологічна. Її ніхто не відміняв на місцевих виборах. І для когось ідеологічне – більше, ніж двір, вулиця, місто.
Тому правильна стратегія ЄС та ОПЗЖ на місцевих виборах – піднімати на знамена ідеологічні символи. Ну, ОПЗЖ, наприклад, це важко зробити в Харкові. Бо там і так увесь "рускій мір" пов'язаний з Кернесом. Згадати хоча б проспект і пам'ятник Жукову.
Але ось ЄСівцям на Сході і Півдні України достатньо жбурляти "інформаційними приводами" у опонентів, щоб цементувати свій ядерний електорат. І не дати йому перебігти у якісь місцеві проєкти на кшталт "Блоку Світличної" на Харківщині чи "Нашого краю" на Сумщині.
Ми маємо технологічний парадокс: коли ви чубитесь в інформаційному просторі з ідеологічним противником, ви відмобілізовуєте і свій електорат, і противника.
Тому часто незрозумілими є намагання ЄСівців в областях стати в загальний ряд "господарників". Замість того, щоб порушувати питання про перейменування чого завгодно на вулицю Шухевича чи публічного спалювання триколорів.
Читайте також: За якими правилами відбуватимуться місцеві вибори. Пояснюємо
У всіх без винятку областях є команди місцевих господарників. Найперше, у кого вони відбирають голоси, – це "Слуги народу".
Коли в країні помітна стагнація органів центральної влади, піднімають голови місцеві еліти. І вони не лише піднімають голови. Їхня фронда стає агресивнішою.
Але місцеві популісти живо відбирають голоси і у Юлії Тимошенко. Юлія Володимирівна продала кілька партійних осередків на франшизу, як от у Сумській області (Ігорю Молотку) чи Хмельницькій (Гереги). І чи то через хворобу, чи то через брак ідей, але, здається, не має плану, з якого боку підступитися до місцевих виборів.
Тож, однозначно – не буде жодної обласної ради без місцевих проєктів. І, можливо, 1-2 обласних центри залишаться лише з фракціями 4-х парламентських партій ("Голос" іде не всюди).
Єдине, що добре грає проти місцевих баронів, – це те, що їх багато на одному електоральному полі і їм затісно. Тому багато місцевих проєктів стане просто маржою і бонусом для тих, хто здолає 5%-ий рубіж.
І тут треба відрізняти особисті партії мерів чи якихось впливових місцевих лідерів від партій, у яких багато міноритарних акціонерів, які в місцеві проєкти заходять в складчину.
Яскраві приклади, коли у проєкт входять кілька акціонерів. Це "Черкащани", де на паях в обласну раду і у багато громад Черкаської області входять люди з амбіціями. Або чернівецька "Єдина альтернатива" (суміш громадських діячів, волонтерів, бізнесу).
І, звичайно, є іменні блоки. Фактично майже у кожному місті чи області. Як от "Довіряй ділам" Труханова в Одесі, "Блок Кернеса Успішний Харків" чи "Блок Світличної Разом Харківщина".
А є і цікаві проєкти, коли, як у Чернігові, під брендом "Рідний дім" Владислав Атрошенко у міську раду веде свою команду (от де можлива монобільшість у раді), а в область, щоб мати там вплив, назбирав докупи ще команду мерів малих міст і ОТГ. І кожен іде від "Рідного дому" перемагати в своїй громаді. А разом – топчуть область.
І таких прикладів багато.
Подібним чином побудована і "Пропозиція" Бориса Філатова. Технологія така: роздати побільше франшиз у інші міста і громади.
Виключно з однією метою: потім позитивний результат багатьох діючих мерів перелити в скарбничку майбутнього всеукраїнського проєкту.
Ну і, безумовно, перша у цій технології – партія "За майбутнє". Це всеукраїнський і найдорожчий проєкт, на який не жаліє ресурсів Ігор Коломойський.
Але ми з вами зараз будемо свідками того, як заходять різні технології.
Проєкт "Зеленський" був віртуальним і роликовим. Проєкт "Перемога Пальчевського" є проєктом віртуальним.
Проєкти "За майбутнє", частково "Наш край", "Пропозиція" є проєктами мережевими і франшизними. Ми бачимо змагання технологій. Яка зайде? Яка краще в яку електоральну групу?
Як краще? Через відосики? Чи через потискання рук? А що дешевше: 20000 бордів Пальчевського чи 200 сюжетів на "Плюсах"?
Як спрацюють місцеві проєкти? Скільки буде мерських монобільшостей у обласних центрах?
І це при тому, що в жодній обласній раді монобільшості не буде. Гарантовано. А у містах – будуть. У яких і скільки, я зможу сказати вже на початку жовтня. Поки це ще здогадки.
Легше відповісти на питання: у скількох обласних радах "слуги народу" візьмуть більшість і будуть запрошувати до створення коаліцій інших?
Можливо – 3-4 обласні ради. У Сумській, Херсонській і Миколаївській областях. З натяжкою – на Одещині.
Обласні ради у інших областях нагадуватимуть строкаті ковдри. І конфігурації більшості у них – теж.
Провал "слуг" восени неминучий.
І найцікавіше почнеться якраз після виборів.
І все одно "слугам" зараз вигідно йти на вибори. Незважаючи на неминучу поразку. Просто весною буде ще гірше.
Перенесення виборів – проєкт Москви. З бажанням запхати у виборчий процес Донбас.
Володимир Олександрович може після місцевих виборів заспокоїтись. Зрозуміти своє місце в історії. Нажити собі хобі. Не обов'язково бджоли, як у Ющенка. Можливо, преферанс з Єрмаком та Юзіком. І спокійно досидіти одну каденцію.
А бажання нашого президента здивувати світ може закінчитися новим кривавим Майданом. І спалахом війни з Росією.
Віктор Бобиренко, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
