Потрійні стандарти Генеральної прокуратури та Служби безпеки України
Не так давно було дві новини з різним резонансом в медіа. Про одну написав багато хто. Американське ФБР проводило обшуки в офісах українських мільярдерів Коломойського, Боголюбова та їхніх колег.
Розслідується справа про купівлю офісної нерухомості та металургійних підприємств на території США за рахунок грошей, вкрадених з Приватбанку. Органи правопорядку США намагаються конфіскувати активи, а основна лінія захисту українських олігархів: кошти не вкрадені з банку, а походять з легальних прибутків їхнього українського феросплавного бізнесу.
Друга новина пройшла менш помітно для українського суспільства. Державна компанія ПАТ Центренерго продала на одному аукціоні 14 серпня величезний обсяг електричної енергії 4,6 млрд кВт-год на четвертий квартал 2020 року за ціною суттєво нижче своєї собівартості, а також визнала, що продає в цьому році вдвічі більше енергії, ніж виробляє.
Феросплавникам "пощастило" купити електроенергію в середньому по 1,07 грн за кВт-годину. При тому, що офіційно заявлена керівництвом ПАТ Центренерго собівартість становить 1,62 грн за кВт-годину.
Компанія отримає збиток у понад 2,5 млрд грн замість можливого прибутку. І це ще занижені цифри.
Справжня собівартість у Центренерго куди вища, якщо враховувати необхідність витрат на екологію та амортизаційних відрахувань в обсязі, достатньому для реновації зношених потужностей. Аби цих оборудок уникнути, необхідно примітивно мало – встановити максимальний розмір лоту на біржі для торгівлі на рівні 50 млн Квт-годин, аби не було можливості сформувати лот, який підходить одній компанії на всю Україну.
Своїми збитками ПАТ Центренерго "поділиться" з НАЕК Енергоатом. Пам'ятаєте, що ПАТ Центренерго торгує вдвічі, а іноді й втричі більшим обсягом енергії, ніж само виробляє? Це також "схематоз". ПАТ планує вкотре перепродати енергію, вироблену на українських АЕС на користь дружніх феросплавників. Цьому також неважко запобігти, аби у правоохоронців з'явилося бажання…
Читайте також: Чотири війни Коломойського. Як олігарх повертає свій вплив
Trusted persons: хто управляє офшорними активами Ігоря Коломойського
Я вам відкрию таємницю, яка насправді таємницею не є. Якби ПАТ Центренерго було б приватним, ці ганебні оборудки ніколи б не трапились. Ефективний власник ніколи б не працював собі у збиток. А державні підприємства аж просяться, аби їх вкотре пограбували.
Іще один висновок просто напрошується. Українська влада і правоохоронці допомагають Коломойському і партнерам сформувати надприбутки у феросплавному бізнесі. Звісно ж, коштом платників податків. Бо жодним іншим чином системний грабунок основних державних енергокомпаній НАЕК Енергоатом, ДП Гарантований Покупець, НЕК Укренерго та ПАТ Центренерго і пояснити неможливо.
Залишається сподіватись, що американська Феміда зацікавиться і цією тематикою, тому що насправді походження грошей однаково кримінальне – що у банківських оборудках, що у енергетичних. Бо в Україні на жоден з правоохоронних органів, крім, можливо, НАБУ, сподівання марні.
А тепер наведу цікаве порівняння ефективності правоохоронців у тих випадках, коли їм по-справжньому цікаво.
Десять років тому шахраї Олександр Бєляєв та Геннадій Лазутін намагались вкрасти у нас із партнером майно мінігідроелектростанції у Хмельницькій області. Причому двічі і різними способами.
Мій партнер – один з потужних адвокатів, тому в тих хлопців нічого не вийшло, ледь за грати не потрапили. Працював в них юристом такий собі Іван Баканов. А тепер він став головою Служби безпеки України. Але тоді проходив по кримінальних справах у зв'язку з підробкою документів і шахрайством. Така от кар'єра.
Важливим також є факт, що Баканов і Бєляєв одружені на рідних сестрах, досі є бізнес-партнерами у декількох активах, товаришують і щоденно спілкуються.
Ба більше, Баканов зробив свояка своїм офіційним радником. А ще з невідомих причин йому надали державну охорону. А ще встановили так звані стоп-переліки в реєстрах. Це означає, що всі, скажімо, журналісти, які цікавляться паном Бєляєвим, підпадають під моніторинг СБУ. Отака вона, справжня дружба.
Але повернімося до криміналу. Пам'ятаючи про таланти панів Бєляєва та Баканова, для мене не було подивом дізнатись, що стосовно півтора десятка моїх компаній було порушено кримінальні справи.
Аби ними мали змогу займатись беспосередні підлеглі Баканова, була використана стаття Карного кодексу про "можливе фінансування незаконних збройних угруповань". Після розголосу у пресі і реакції військових ЗСУ та волонтерів (за що їм уклінна подяка) цю справу пригальмували. Але швиденько завели дві нових за іншими, не менш вигаданими обставинами.
Тож маю тепер трохи цікавої інформації. Прошу Офіс Генерального прокурора відразу перевірити її на наявність складу злочину в діях Голови СБУ і його підлеглих.
1. На початку 2020 року проти мене, Ігоря Тинного, СБУ порушила карну справу про наш із Бєляєвим та Бакановим конфлікт у 2009 році. Справу було закрито через два місяці, я навіть не знав, що вона взагалі існувала.
Слідство встановило, що складу злочину в наших діях не було, а злочини інших, особливо, коли вони є твоїм безпосереднім керівництвом, напевно, страшно розслідувати.
Риторичні запитання: а це взагалі нормально – завести справу на колишнього опонента відразу після призначення на посаду? Заводити пачками нові справи після того, як з першою не склалося, – це як? А це взагалі нормально приходити з виїмками та обшуками у саме ті фірми, які викупили на аукціоні майно, що раніше незаконно орендувала безпосередньо твоя родина? Якщо це не помста і використання службового становища у власних корисних цілях, то що?
2. Олександр Бєляєв і родина були співзасновниками офшорної Carat Consulting & Trading Limited" (Великобританія, Company number SC229172; Registered office address: 71 Brunswick Street, Edinburgh, Midlothian, EH7 5HS), яка у свою чергу заснувала ряд компаній в Україні.
У 2013-2016 роках вищезгадана британська компанія здійснювала імпорт медичних препаратів, і ці дії мали ознаки ухилення від сплати податків.
За даними торгового реєстру Великобританії, директором британської компанії Carat Consulting & Trading Limited, починаючи з 21.07.2016 і аж до її ліквідації 25.10.2016, виступав Журбенко Віктор Олександрович. Це особа 1987 р.н., уродженець м.Донецька, колишній громадянин України, а нині громадянин Російської Федерації, який наразі зареєстрований та постійно проживає в АР Крим в м. Севастополі по вул. Генерала Мельника, буд. 26 кв.1.
Безпосередньо перед своїм працевлаштуванням 14.07.2016 на посаду директора британської офшорної компанії цей Віктор Журбенко 21.05.2016 подавав на інтернет-ресурсі Work.ua своє резюме як здобувач роботи за посадою "адміністратор ресторана".
Тобто виходить, що британську компанію Carat Consulting & Trading Limited перед її ліквідацією очолювала по суті підставна особа, "фунт". З якою метою це здійснювалось?
І ще трохи наївне запитаннячко напрошується. Незважаючи на ліквідацію материнської британської компанії, її українські дочірні підприємства ТОВ "Екоінвест" (ЄДРПОУ 31113121) та ТОВ "Промислово-комерційна фірма "Екоенерджі" (ЄДРПОУ 25593484) на сьогодні мають непрозору офшорну структуру власності. А кінцеві власники нікуди ж не ділись? То, може, варто їх задекларувати, обіймаючи такі високі посади?
3. Трохи мене веселить тема фінансування незаконних збройних угруповань, яке моїм компаніям СБУ імені Івана Баканова намагається інкримінувати.
Принагідно інформую пана Голову СБУ, що його свояк, кращий друг, офіційний радник і бізнес-партнер Олександр Бєляєв протягом 2015-2020 року (в часи відкритого військового протистояння з незаконними збройними формуваннями та російськими окупаційними військами на Донбасі) здійснив принаймні 13 подорожей до Москви через Мінськ. А також мінімум один раз з'їздив у окупований Крим перевірити, як там бізнес.
Про бізнес у Криму Голова СБУ знає краще за мене, бо саме на нього особисто виписувались довіреності на укладення угод, про що збереглися нотаріальні записи в українських реєстрах.
Взагалі, тема бізнесу з Російською Федерацією є улюбленої для цих героїв-розвідників. Які мелодичні назви у підприємств, заснованих Бєляєвим в Україні: ТОВ "Алтай, компанія з розвитку проектів", ТОВ"Байкал-Інвест" тощо.
Може, хто з журналістів побачить голову СБУ, то запитайте, чому його родич так регулярно і вільно їздить до РФ і не боїться, що його там схоплять в "обмінний фонд", як часто траплялось з українськими патріотами. І ще треба запитати "Чий Крим?".
І ще один важливий висновок. Ми не безнадійні! Якби я жив на Московщині аби у Білорусі, і голова місцевого КДБ записав мене в особисті вороги, давно б закрили і тихенько довели до могили. А в Україні можна боротись. Позавчора мої адвокати домоглись в суді відкриття карної справи за фактом незаконного прослуховування та спроб численних зламів електронної пошти.
Про що ця стаття? Вона не про всемогутнього олігарха Коломойського, який є зараз найвпливовішою фігурою в країні. Вона не про афериста Бєляєва, що став тепер сірим кардиналом Служби безпеки України. Вона не про Голову СБУ, який відвідує дні народження Суркісів (партнери Коломойського по феросплавному бізнесу) і ретельно захищає інтереси своїх патронів. Вона не про мене, бізнесмена, який намагається захистити власний бізнес та родину. Стаття про інше.
У стародавньому Римі була іронічна приказка щодо дій влади – "Друзям – все, ворогам – закон". В сучасній Україні цю "стратегію" удосконалили. Друзям, звісно ж, все дозволено. Ворогам (критикам влади) – беззаконня і "підстави". А де ж Закон? Він для форми і звітності. Аби іноземці час від часу продовжували кредити давати.
Ігор Тинний, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
