Ми починаємо перезавантаження туристичної сфери
Куди ви їздили цього літа? Скоріш за все, багато подорожували Україною – кордони ж майже закриті. Ну і як враження?
Судячи з дописів у соцмережах – враження неоднозначні. З одного боку – цікаві відкриття, красиві пейзажі. З іншого – занедбаність, "совок", руїни.
Якщо підсумувати: Україна має великий туристичний потенціал, але поки що не реалізує його. Гори, річки, моря, храми, палаци – самі по собі вони не роблять країну туристичною Меккою. Бо не працюють без двох важливих речей: стратегії та інвестицій.
І навпаки: стратегія та інвестиції дозволяють "приготувати" туристичний продукт навіть за відсутності інших інгредієнтів. Об’єднані Арабські Емірати та Єгипет створили колосальну індустрію гостинності посеред випаленої сонцем пустелі.
Відтепер ми маємо стратегію. Вона відображена в указі президента України № 329/2020. В основі плану лежить "Велика реставрація" – програма з відновлення понад сотні архітектурних пам’яток в усіх регіонах України.
Відбір проводитиметься за трьома основними критеріями: статус об’єкта (перевага – фігурантам списку ЮНЕСКО або кандидатам до нього), стан об’єкта (аварійний або незадовільний), а також його привабливість для туристів.
Приклади не важко знайти в кожному регіоні України.
Жовква на Львівщині. В путівниках пишуть, що вона будувалася за концепцією "ідеального міста". Але стан Жовківського замку далекий від ідеалу.
Корсунь-Шевченківський на Черкащині. Палац Лопухіних-Демидових – чудовий напрямок туру вихідного дня для киян. Але на мальовничих скелястих островах річки Рось бачимо іржаві дахи.
Гамаліївка на Сумщині. Харлампіївський монастир тривалі роки приймав не туристів, а засуджених: у його приміщеннях розташована в’язниця.
Клевань на Рівненщині. Фото в романтичному "Тунелі кохання" є чи не у кожної закоханої пари. А от замок Чарторийських у нинішньому стані не налаштовує на романтику.
Навіть у центрі Києва, серед дорогих офісів та елітних авто, височіє Художній музей з розбитими сходами та облізлими левами.
Незабаром буде сформовано остаточний список об’єктів. Роботи розпочнуться вже цього року. Терміни реалізації – від 1 до 3 років залежно від готовності проєктної документації.
Із замкового каміння побудовано не один сільський паркан та свинарник. Часто-густо такі "реконструкції" відбувалися на офіційному рівні – наприклад, за наказом голови колгоспу. Костели та синагоги "працювали" в найкращому випадку музичними школами. Палаци перебудовувалися під потреби ПТУ чи психдиспансерів.
Найстрашніше, що разом зі старовинними фресками та ліпниною стиралася історична пам’ять. У багатьох селах корінні мешканці не підкажуть вам, де знаходиться палац, – вони знають його як технікум чи санаторій.
Теорія розбитих вікон каже, що недбалість породжує нову недбалість. Якщо в одному селі замок перетворили на свинарник, у сусідньому селі вчинять так само. І навпаки: якщо замок перетворено на туристичний магніт – це позитивний приклад для сусідів. Дбайливе ставлення до історії має стати звичкою – як переходити дорогу на зелене світло.
Відновлювати треба не замки, а культурний код нації. Саме тому в президентському указі запропоновано комплексний підхід.
Це і державна цільова програма розвитку народних художніх промислів України. І нові моделі закладів культури, зокрема як багатофункціональних центрів культурних послуг та креативних хабів. І, звичайно ж, комунікація – історії туристичного успіху потрібно розповідати і в Україні, і за кордоном.
Згідно з указом, Кабмін має провести маркетингові дослідження сучасних тенденцій в туризмі. Та визначити, які з цих трендів може підхопити Україна. Адже сучасний туризм не обмежується пляжами та музеями. Подієвий, корпоративний та медичний туризм, тури по місцях зйомок фільмів, спадщина епохи холодної війни – це лише декілька прикладів із величезного списку.
Цікавий сучасний тренд – пошук предків. Аналіз ДНК дав можливість кожному охочому простежити своє походження. Люди формують генеалогічні дерева, шукають відомості про своїх прапрапрадідів у архівних документах, церковних книгах. І багатьох європейців чи американців цей пошук приведе саме до України.
Зі стратегією зрозуміло. А де ж гроші?
По-перше, ми розраховуємо на збільшення видатків із державного бюджету. Нинішнього року культура отримала, з урахуванням весняного секвестру, 8,9 млрд грн. До бюджету-2021 ми плануємо закласти на ці потреби 12 млрд грн.
По-друге, низка проєктів реалізовуватиметься на умовах співфінансування з місцевими бюджетами.
Після децентралізації громади отримають більше грошей і зможуть активніше розвивати свої туристичні магніти, завдяки яким, зрештою, зможуть повернути свої інвестиції. Майже кожен регіон, формуючи стратегію розвитку, робить ставку саме на туризм.
По-третє, державно-приватне партнерство. Зокрема давно відома, але так нормально і не реалізована ідея концесії замків та палаців.
До речі, гуманітарний комітет Верховної Ради разом із Державним агентством розвитку туризму працює над новою редакцією Закону "Про туризм". Він потрібен як споживачам послуг, так і учасникам ринку, адже наразі маємо туристичне законодавство родом з 90-х.
"Велике будівництво" не залишилося на папері – в цьому може переконатися кожен, хто подорожує Україною. Так само буде і з "Великою реставрацією". Вже незабаром нам буде куди поїхати новими дорогами.
Євгенія Кравчук, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
