Голос Вовка і мовчання Зеленського
Шостий президент України вміє дивувати, чинити всупереч усталеним практикам. 23 червня він зайшов у чат далекобійників, специфічними словами дорікнув їм за руйнування заважкими фурами доріг. 21 липня провів переговори з луцьким терористом. Виконав його вимогу – запросив усіх дивитися фільм "Земляни".
Обережно: ОАСК!
26 липня торік НАБУ провело обшуки в Окружному адміністративному суді Києва. Оприлюднило частину "плівок Вовка". Зеленський обіцяв журналістам розібратися з ситуацією…
Цьогоріч 17 липня детективи повідомили про підозру голові, його заступнику і п'ятьом суддям ОАСК, очільнику Державної судової адміністрації України, кільком іншим особам.
В оприлюднених матеріалах йдеться про ймовірне втручання групи суддів під керівництвом Павла Вовка в роботу Вищої ради правосуддя (ВРП), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) і встановлення контролю над ними.
Крім того, твердить слідство, практикувалося подання до свого ж суду штучних позовів від підставних громадських організацій чи фізичних осіб. Подальший блискавичний розгляд справ увінчували наперед сплановані рішення.
За висновками детективів конвеєр керованого "правосуддя" та замовних вердиктів обслуговував і самих суддів, сприяючи їхньому особистому збагаченню та збільшенню впливовості, і бізнесові кола,і представників політичних "еліт".
Голова суду використовував ОАСК, цитую, "як інструмент захоплення ним влади у судовій системі". НАБУ заявляє й про задокументовані факти впливу Павла Вовка на суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду, Шостого апеляційного адміністративного суду, посадовців НАЗК, ДБР, інших центральних органів державної влади, міністерств і правоохоронних органів, народних депутатів.
Уже з перших "плівок" випливало, скажімо, що потрібний "Феміді з окружного" склад ВККСУ формувався шляхом маніпуляцій із "яйцями" уповноваженої з прав людини Верховної Ради України. Заради уникнення проблем із проходженням кваліфікаційного оцінювання тими суддями, до яких громадськість висувала обґрунтовані претензії. Зокрема, суддями Майдану.
Показово, що засвідчені записами наміри знаходили втілення в подальших діях уповноваженої чи голови ДСА. А деякі акти Конституційного Суду збігалися з поточними інтересами суддів ОАСК, наприклад скасування кримінальної відповідальності за незаконне збагачення чи завідомо неправосудні судові рішення.
Масштаб скандалу, вочевидь, потребує реагування президента. Екстреного! Під сумнів поставлено законність дій ключових судів країни та інших основоположних інституцій. Поміж них – структури, покликані захищати правопорядок.
Однак гарант державного суверенітету, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина мовчить. Дотепер.
Довірливі стосунки
Не поспішав український лідер із коментарями, заявами чи діями й тоді, коли поширювався компромат на його оточення.
Восени 2019-го захисник столичного урочища Протасів Яр Роман Ратушний повідомив про погрози від Андрія Смирнова, колишнього адвоката забудовників, який обійняв посаду заступника голови Офісу президента.
Навесні року поточного інформаційний простір сколихнули "плівки Єрмака".
Кількамісячне мовчання Зеленського щодо "кастингів" на владні посади, які проводили брат Єрмака з помічниками, увірвалося гнівними висловлюваннями на адресу названого "аферистом" нардепа Гео Лероса.
На "плівки Вовка-2" зреагував тільки Офіс. Відповів на запит журналістів, що особа вважається не причетною до вчинення злочину, доки її вину не встановив суд. Стосовно суддів ОАСК обвинувальні вироки відсутні. Тому підстав для втручання глави держави в ситуацію немає. Тим паче – у хід досудового розслідування. Як і причин для ліквідації суду.
Президент і "бандити"
Водночас у низці випадків бачимо принципово іншу поведінку. 10 жовтня торік під час пресмарафону на фудкорті президент висловився про активіста з Одеси Сергія Стерненка: "Він убив людину. Ми про це знаємо".
12 грудня на брифінгу за участі Володимира Зеленського, генпрокурора Руслана Рябошапки, міністра МВС Арсена Авакова, нехтуючи презумпцією невинуватості, поліцейські чини назвали лікарку й волонтерку Юлію Кузьменко, музиканта й добровольця Андрія Антоненка, військову медсестру Яну Дугарь, добровольців Владислава та Інну Грищенків організаторами і виконавцями вбивства Павла Шеремета.
Наприкінці року минулого апеляційний суд відпустив п'ятьох ексберкутівців під особисте зобов'язання – для обміну на бранців ОРДЛО. Зустрічаючи звільнених українців в аеропорту, Зеленський не приховував, що позиція генпрокурора відповідає політичним рішенням. І запевнив, що це "ніяк не буде впливати на справу Майдану".
Невдовзі суддя Святошинського райсуду Києва Сергій Дячук, головуючий у справі розстрілів учасників Євромайдану, заявив про тиск Офісу генпрокурора на присяжних і відсутність у суду офіційної інформації, куди поділися обвинувачені.
Можна згадати й показні прочуханки, влаштовані секретарю Бориспільської міськради та меру Черкас. Обох гарант картав як розбійників і бандитів. Хоча Анатолію Бондаренку, який "має 19 кримінальних проваджень", слідчі органи навіть обвинувачень не висували.
Бездіяльність породжує підозри
Відмежування глави держави від справи ОАСК супроводжують процеси, що насторожують.
Із передачею слідства від СБУ до НАБУ мала змінитися група процесуальних керівників. Заступник генпрокурора Андрій Любович утратив повноваження керівника групи. Але очільник САП Назар Холодницкий, чиє відомство процесуально взаємодіє з НАБУ, пішов у відпустку.
Клопотання до ВРП про відсторонення суддів ОАСК від посад тривалий час залишалися непідписаними.
Як стверджує редактор "Цензор.НЕТ" Юрій Бутусов, НАБУ просило зробити це заступника генпрокурора Гюндуза Мамедова (він відмовився, вважав, що не вправі), а тоді – безпосередньо Ірину Венедіктову.
Зволікання генпрокурора журналіст пов'язав із нібито прямою забороною Зеленського чіпати Вовка.
Пославшись на аудіозапис розмови прокурорів, Бутусов доводить, що посадовці з вул. Різницької намагалися протидіяти операції НАБУ і ймовірно попередили суддів про нові обшуки.
Тим часом 4 серпня за скаргою адвоката підозрюваного судді Аблова, заступника голови ОАСК, Печерський райсуд Києва фактично зобов'язав генпрокурора передати слідство іншому правоохоронному органу.
Законність розгляду клопотання не Вищим антикорупційним судом, як і прямих вказівок слідчого судді місцевого суду генеральному прокурору змінити підслідність справи, яку КПК України закріпив за НАБУ, викликає запитання, чи не вийшов суд за межі своїх повноважень.
Тривожні інсайди призвели до припущень, що Офіс президента не ризикує псувати стосунки з суддями ОАСК через позов про анулювання реєстраційного свідоцтва партії "Слуга народу", який вони розглядатимуть, або ж з огляду на наближення місцевих виборів.
Підстави для недовіри дають ще перші "плівки Вовка". Де людина з голосом, як у голови ОАСК, розповідає про вплив через народних депутатів, зокрема Грановського, на позицію президента Порошенка та його оточення.
Не хочеться вірити, що часи повторюються.
Зміни будуть?
Справа ОАСК може спричинити тектонічні зсуви. Започаткувати процеси докорінного очищення системи від осіб, недостойних звання судді. Покласти край всесиллю мантієносних кланів, їхнім "договорнякам" із політиками й високопосадовцями.
А може, вкотре засвідчити неготовність керівництва держави до дійсних реформ. Обмеження імітаційними рухами. На тлі правильних слів і гасел. Як бувало не раз.
У країнах розвинутої демократії реакцією на публічні обвинувачення та корупційні скандали є добровільні відставки. До них вдаються відповідальні політики. Аби не плямувати справу, якій служиш, не кидати тінь на інституцію, де працюєш.
Якщо фігуранти самі йти не хочуть, відбувається їх швидке відсторонення від займаних посад. Принаймні на період розслідування, щоб унеможливити вплив високопосадовця на слідство.
Прецеденти відомі й у власній історії: у вересні 2005-го за кілька днів після корупційних викриттів держсекретаря Олександра Зінченка президент Віктор Ющенко оголосив про відставку уряду Юлії Тимошенко та секретаря РНБО Петра Порошенка.
В Україні інститут репутації, коли "зашквареному" чиновнику ніхто руки не подасть, не сформовано. Навпаки, схоплений "на гарячому" хабарник зубами вчіплюється у крісло. А його керівництво пасивно, а то й співчутливо, спостерігає за процесом. Бо ж вину судом не доведено.
Зі свого багаторічного протистояння колишньому меру Полтави Олександру Мамаю та його почту знаю, якими величезними можливостями впливати на слідство, прокуратуру, суди володіють особи при грошах та зв'язках. Тим паче, при високих посадах.
Наприклад, щоб допомогти Олександру Струкову, голові суду, теж уже відставному, який переслідував мене за викриття корупції, уникнути звільнення, порушили кримінальну справу. Проти мене. І прокурор обласної прокуратури "кошмарив" свідків неетичного вчинку Струкова, аби ті змінили показання йому на користь.
Вочевидь, впливовість очільника "козирного" столичного суду та його зв'язки в правоохоронних структурах у рази більші.
За наслідками негласних слідчих дій та обшуків в ОАСК 26 липня 2019 року до ВРП подавалися клопотання про відсторонення від здійснення правосуддя Павла Вовка і ще трьох суддів, яким були вручені підозри. ВРП згоди не дала.
Чи міг вчинити інакше орган, який, за висновками слідства, контролюють підозрювані?
Розвалювати кримінальні провадження і на стадії слідства, і в судах, правопохоронці й кривосудці вміють майстерно. "Портновський" кримінально-процесуальний кодекс стоїть на сторожі прав підозрюваних і обвинувачених, але не потерпілих і свідків злочинів.
За напрочуд високих стандартів захисту …недоброчесних немає інших важливих атрибутів правової (і просто) держави: неминучості покарання злочинців та рівності всіх перед законом. Відтак і справедливості. Тієї, що для кожного.
Услід за оновленнями політичного Олімпу одні "недоторканні" змінюють інших. Яскравий приклад – згаданий уже ексзаступник голови адміністрації Януковича. Зухвалі погрози прокурорам, які розслідували провадження, де фігурував Андрій Портнов, не втілились у кримінальне переслідування самого поціновувача собачих ротів.
Вперед у минуле?
У жодній країні світу положення Конституції чи законів не можуть і не повинні передбачати норм, які б зумовлювали розпуск суду втратою ним легітимності. Чи перетворенням частини суддівського колективу на ОЗГ. Бо такого в принципі не має трапитися. Тож подібні ситуації потребують політичної волі вищого державного керівництва, аби ніхто навіть не пробував завадити розслідуванню.
Від вирішення проблем з ОАСК, ВРП, Конституційним Судом, деякими іншими органами, що "засвітились" на "плівках Вовка", не сховатися. Замовчування призведе до зростання недовіри до дій керівництва держави і протистояння з громадянським суспільством.
Під час виборчої кампанії кандидат Зеленський запитував опонента: "Де відрубані руки свинарчуків?" Не виключено, що шостого президента переслідуватимуть нагадування про невідтяті "лапи вовків".
Чи варто повторювати помилки попередників? Бажання мати керованих суддів і силовиків зіграло з ними злий жарт.
Відчувши слабкість виконавчої влади, безвольність політичного керівництва, деякі судді не побояться атакувати державні інституції. Заради вигоди власної та своїх замовників.
Нагадаю й негативні моменти часів Ющенка. Коли такий собі суддя Сергій Редько у вересні 2005-го міг втрутитись у конфлікт щодо Нікопольського феросплавного заводу на боці Коломойського.
За позовом неіснуючого (!) жителя Дніпропетровська (!) суддя Ленінського райсуду Полтави (!) в інтересах "Привату" визнав законним рішення про зміну органів управління НФЗ, прийняте на зборах акціонерів у місті Орджонікідзе (!). Вердикт суду загрожував звести нанівець зусилля президента щодо повернення державі підприємства із чистим річним прибутком у сотні мільйонів доларів.
"Привату" тоді сприяла прем'єр-міністр Юлія Тимошенко. Як повідомляли ЗМІ, в ОАСК потрібні їй рішення ухвалював суддя Володимир Келеберда (той, який був оголошений НАБУ у розшук зараз).
Зокрема, він зупинив дію указу президента, що блокував призначення Портнова до Фонду держмайна, указу про розпуск парламенту та оголошення дострокових виборів у 2008 році (позов подавав партнер Портнова).
Зрештою Ющенко вдався до спроби ліквідації ОАСК і намагався звільнити суддю Келеберду.
Невдачі подібного ситуативного реагування на шквал подій, інспірованих політичними супротивниками, тільки доводять необхідність докорінних, сутнісних змін.
Варіанти запропоновані: від виваженого законопроєкту партії "Голос" до концепції радикальної судової реформи Міхеїла Саакашвілі.
У протилежному випадку не є ілюзорною загроза перетворення внаслідок свавілля судів "гіперактивного" Зеленського на "млявого" Ющенка (у плані ефективності функціонування державного механізму).
Баришівський суд не забули? Є й інші дзвіночки.
Ось замітка від 5 серпня: "Суддя Окружного адмінсуду Руслан Арсірій повернув схему грабування на тарифах енергоринку".
Того ж дня міністр юстиції Денис Малюська скаржився, що ОАСК заборонив йому підписувати наказ про задоволення скарги, поданої до Антирейдерської колегії.
11 серпня ОАСК повідомив про відкриття провадження у справі стосовно відсутності компетенції у чинного складу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Насамкінець, хоч і без надії бути почутою, закличу президента бути гідним цього найвищого звання та довіри виборців, масштабу держави і викликів, що постають на шляху її розвитку.
Треба тільки наважитися діяти! Суспільство підтримає.
Лариса Гольник, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
