Що вбиває головну річку України і як цьому запобігти
Дніпро – найбільша річка України, яка дає нам 80% водних ресурсів та забезпечує водою 2/3 території, – сьогодні в критичному стані. Треба чесно визнати, що зміни в її екосистемі зайшли надто далеко й потребують негайного реагування на найвищому державному рівні.
Три загрози – хімічне забруднення води, обміління і втрата біологічного різноманіття – найбільші виклики, що стоять перед Держекоінспекцією та усіма небайдужими до екології людьми.
Минулого року у Дніпро лише в межах Києва скинули 723,2 млн куб м стічних вод, з яких 40% були неочищеними. Більше половини – це скиди промислових підприємств.
Сумну пальму першості топ-забруднювача в столичній течії Дніпра тримає "Київводоканал": протягом року він скидає 283,3 млн куб м стоків. В лютому під час перевірки ДЕІ виявила, що підприємство перевищує встановлені нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин із зворотними водами.
Розрахована нами сума збитків, яких зазнала екосистема, склала 16,3 млн грн.
Дощова каналізація – це ще один шлях проникнення шкідливих речовин до Дніпра. Більшість водовипусків не обладнані фільтрами і тому весь столичний непотріб прямує в дніпровські води. До того ж в Києві налічується близько двох тисяч автомийок, які врізаються в зливові каналізації і без будь-якого очищення скидають туди свої відходи.
На жаль, КМДА досі так і не визначила єдиного власника міської дощової каналізації. Тому наразі неможливо встановити відповідальну юридичну особу, винну у систематичному скиді до річки неочищених дощових вод. Відповідно, нема кому пред’явити претензії та суму збитків.
Читайте також: Україні потрібно перезавантажити екологічний контроль
Чому Держекоінспекція повинна отримати правоохоронний статус
Прибережні захисні смуги, а точніше їх тотальне порушення – це ще одне джерело небезпеки для Дніпра. Нагадаю, що в цих смугах заборонено будівництво. Але органи місцевого самоврядування та місцеві держадміністрації, як правило, не розробляють документацію по встановленню на місцевості прибережних захисних смуг та водоохоронних зон. В результаті земельні ділянки біля води безконтрольно надають у приватну власність, що порушує Водний та Земельний кодекси України.
Приватні власники забруднюють, засмічують та порушують водність Дніпра. Крім того, прибережні схили масово розорюються агрофірмами для вирощування сільськогосподарських культур. При цьому застосовують добрива та пестициди і все це потрапляє до річки.
Державна екологічна інспекція регулярно виявляє порушення прибережних захисних смуг та водоохоронних зон. Це самовільні захоплення землі, будівництво, нецільове використання та незаконне відведення земельних ділянок, обмеження новими власниками доступу та води, а також самовільне встановлення дебаркадерів.
Один із останніх кричущих випадків – перекриття ЖК "РІВЕРСТОУН" вільного доступу до набережної затоки Дніпра. Там же по вул. Дніпровська набережна, 14 Інспекція зафіксувала низку будівництв в межах прибережної захисної смуги.
Добування піску – ще одна біда для екології Дніпра. Сьогодні саме звідси беруть 75% всього річкового піску в країні. У зв’язку з цим лише в 2019-2020 роках ДЕІ розрахувала збитків за порушення законодавства щодо використання надр на суму 4,3 млн грн.
Частково цей промисел спричиняє таке явище, як обміління Дніпра. Іншим фактором є глобальні зміни клімату. В результаті підвищення середньорічних температур на 1-2 градуси на річці утворюються мілини. Зараз лише в Київській частині Дніпра їх нараховують до 56. Якщо тенденція буде зберігатись, то скоро ці мілини перетворяться на повноцінні острови.
Дніпро не єдина річка, якій загрожує обміління. За останні 25 років в Україні зникло аж сто річок, а витоки тих, що залишилися, замулюються, русла річок наповнені лише на 70% від норми. Цього року ситуація ще більш загострилась через маловоддя, яке спричинила безсніжна зима.
Збідненню біологічного різноманіття сприяє так зване цвітіння Дніпра. Головна його причина – це синьо-зелені водорості або ціанобактерії. Вони знаходять тут поживне середовище через малу проточність води, адже після створення каскаду водосховищ річка втратила можливість природно самоочищуватись.
За останніх 20 років концентрація фосфатів у воді, яка подається на Бортницьку станцію аерації, виросла в 5 разів. Очисні споруди просто не можуть впоратися з таким навантаженням. Як результат – цвітіння Дніпра стало однією з основних з причин масового мору риби, якій просто не вистачає кисню.
Що треба зробити, аби врятувати Дніпро або хоча б призупинити екологічну катастрофу, яка насувається?
По-перше, необхідна комплексна програма санації Дніпра, в якій будуть задіяні центральні та місцеві органи влади, громадський сектор і наші міжнародні партнери.
По-друге, потрібно суттєво підвищувати штрафи за забруднення водойм. Особливо це стосується великих підприємств, які сьогодні є головними забруднювачами.
По-третє, забезпечити навколо водних об’єктів Дніпра оптимальне поєднання лісових насаджень та лук, припинити там незаконні будівництва.
По-четверте, посилити державний нагляд і контроль за скидами з підприємств і дотриманням режиму господарювання у водоохоронних зонах.
По-п’яте, на законодавчому рівні змусити власників великих підприємств встановити систему дощової каналізації з очисними спорудами.
По-шосте, законом обмежити використання фосфатів в товарах побутової хімії, які масово потрапляють до Дніпра, а також модернізувати очисні споруди за передовими світовими технологіями.
Державна екологічна інспекція готова виконувати і виконує свої функції для захисту екології Дніпра. Проте ми діємо в межах чинного законодавства і далеко не все залежить від нас. Тому якщо хочемо врятувати головну річку України, про це слід говорити на вищому державному рівні.
І не лише говорити, але ухвалювати конкретні дієві рішення. ДЕІ в межах власного функціоналу буде їх виконувати й робити все можливе, аби зберегти Дніпро для наступних поколінь українців.
Андрій Мальований, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
