"Дружній вогонь" по Європейському суду. Справа Георгія Логвінського
Європейський суд з прав людини щойно розглянув незвичайну справу. Йшлося про запит влади України про зняття імунітету з народного депутата України восьмого скликання Георгія Логвінського.
Тепер вже не є секретом, що пан Логвінський є чоловіком судді ЄСПЛ від України Ганни Юдківської. Через це на нього поширюється імунітет Ради Європи від кримінального переслідування. Відтак, влада України звернулася до Суду з проханням зняти імунітет, аби притягти пана Логвінського до кримінальної відповідальності.
Справа викликала широкий резонанс, як мінімум, в юридичній спільноті. Пан Логвінський, серед іншого, є адвокатом, тому у Фейсбуці виник навіть флешмоб, під час якого адвокати України розміщували власні фото зі знаком Victory та словами підтримки.
Наскільки можна судити, суть проблеми пов'язана зі справою "Золотий Мандарин Ойл" проти України. Складно сказати, про який саме "Золотий Мандарин" йдеться, бо у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань їх є декілька. Щоправда, лише один має добавку "Ойл" у своїй назві, але українською мовою його названо на російський манер "Золотой Мандарин Ойл". Це не збігається з тією транслітерацією, яку використав ЄСПЛ.
З відкритих джерел відомо, що йшлося про невиконання судового рішення національного суду про стягнення коштів на користь "Мандарину". Рішення було ухвалене господарським судом м. Києва у квітні 2009 року.
14 вересня 2012 року "Золотий Мандарин" поскаржився до ЄСПЛ. Подібних справ в Україні десятки тисяч. Тисячі з них доходять до Європейського суду. ЄСПЛ навіть ухвалив сумнозвісне рішення Бурмич та інші проти України. Цим рішенням ЄСПЛ визнав фізичну неспроможність впоратися з потоком справ про невиконання судових рішень, який йде з України. Але рішення у справі Бурмича сталося пізніше і вже не стосувалося "Золотого Мандарину".
Через два роки після надходження скарги від "Мандарину", у липні 2015 року, уряд України повідомив ЄСПЛ про досягнення мирової угоди та готовність виконати рішення національного суду. Восени 2015 року ЄСПЛ затвердив мирову угоду (у практиці Суду вона називається "угода про дружнє врегулювання").
Подейкують, що гроші доволі швидко були сплачені. Щоправда, це не дивно: рішення ЄСПЛ в частині сплати грошової компенсації Україна більш-менш вправно виконує і в решті справ.
Через деякий час після того правоохоронними органами України було відкрите кримінальне провадження. Деталі розслідування не відомі. З повідомлень у пресі можна зробити висновок, що йшлося про звинувачення групи українських високопосадовців у зловживаннях, внаслідок яких було укладено та виконано ту саму мирову угоду. Яке відношення до всього цього міг мати пан Логвінський, сказати достеменно важко.
Якщо подивитись віддалено, то важко сказати навіть, де тут міг бути якийсь кримінал. За шість з половиною років "Золотий Мандарин" домігся виконання рішення українського суду. Не надто швидко, хоча бувають ситуації і набагато гірші. Сказати, що рішення господарського суду не підлягало виконанню, не можна. Умови мирової угоди, наскільки про це можна судити, передбачали лише виконання судового рішення без додаткових нарахувань.
Але з моменту відкриття кримінального провадження розпочали програвати Україна та українці. Як то кажуть про такі ситуації, держава вистрілила собі в ногу.
Нагадаю, що з 2014 року до ЄСПЛ було подано декілька міждержавних скарг України проти Росії. Хоча судді, які обираються від певної держави, і не є представниками цієї держави і діють лише в особистій якості, вони є знавцями ситуації всередині країни та носіями певного менталітету і відповідних цінностей. Відтак, для держави вкрай важливо бути представленою в ЄСПЛ. В контексті України важливо, аби про Україну розповідали українці, а не росіяни та їхні сателіти.
Як би там не було насправді, але звинувачення на адресу пана Георгія Логвінського торкаються і його дружини. Хоча б тому, що вона є суддею того суду, який розглянув справу "Мандарина", навіть не будучи формально до цього причетною. Ганна Юдківська працює в ЄСПЛ вже близько 10 років і має високий авторитет серед колег. Влада РФ навряд чи пропустила б такий момент, аби послабити вплив пані Юдківської на перебіг справи, або навіть взагалі виключити її з участі у розгляді. У найкращому для України випадку це призвело б до затягування розгляду справи. Про гірші годі й говорити.
Важливо не лише, що робиться, але також як робиться і коли. Ця ситуація отримала розвиток в той період, коли ЄСПЛ має ухвалити рішення щодо прийнятності міждержавної скарги в частині, яка стосується Криму. Усні слухання з цього приводу відбулися у вересні 2019 року і у найближчій час всі очікують на рішення. Якщо врахувати, що з моменту подій 2015 року минуло майже 5 років, обрати більш незручний момент, аби піднімати питання "Мандарину" в ЄСПЛ, було б складно.
Тому зараз Україна вистрілила собі в ногу. Важко сказати, наскільки уражена та нога, якою Україна стоїть у Страсбурзі. Думаю, що ці події все одно матимуть якийсь вплив. Знаєте, як у тому анекдоті, про "осадочек". Але вийшло так, що точно постраждала інша нога, яка знаходиться у Києві. ЄСПЛ відмовив у знятті з пана Логвінського імунітету. Тим самим поставив під сумнів компетентність авторів звернення. І авторами є не лише ті, хто поставив підпис під документом. Працював чималий апарат.
Ця ситуація, можливо, сприймалася б інакше, якби ініціатором питання була б якась із країн з усталеною демократією на кшталт Великої Британії або Німеччини. На жаль, Україна не може похвалитися, що подолала корупцію на національному рівні, аби ставити під сумнів авторитет Європейського суду та його суддів. Виглядає, що не навчившись боротися з дійсною злочинністю, Україна намагається просувати сумнівні речі на найвищому з досяжних рівнів. Фактично, ті, хто просував цю ідею, зашкодили насамперед власному авторитету та авторитету влади, яку вони представляють.
Рішення ЄСПЛ у справі, що стосується імунітету Георгія Логвінського, не є його особистою перемогою. Це є перемогою України у юридичній війні проти Російської Федерації. Хоча ця перемога тактична, проте не загинути під час обстрілу однаково важливо, незалежно від того, чи є вогонь ворожим або дружнім.
Сергій Заєць, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
