Гроші треба заробляти, а не друкувати. Де насправді лежать додаткові 20 млрд доларів в бюджет країни
Кожен з нас стикався з проблемою нестачі грошей. Кожному доводилось вибирати: заробляти більше, позичати чи перерозподіляти власні витрати.
Сьогодні у схожій ситуації опинилась Україна, але виконавча влада чомусь навіть не розглядає наявні можливості наповнити бюджет і зменшити видатки там, де це можливо. З того, що ми бачимо, влада взяла курс на рішення, яке можуть підтримати тільки некомпетентні чиновники.
Влада хоче просто "домалювати" ще грошей. Тільки так можна пояснити неймовірний, жорсткий, шкідливий для країни тиск на незалежну інституцію – Національний банк України.
Це матиме тривалі катастрофічні наслідки для кишені й добробуту кожного українця. Мало того, друкувати додаткові гроші насправді немає потреби! Влада може зробити щонайменше 5 кроків, які наповнять бюджет приблизно 20 мільярдами доларів — це понад 500 мільярдів гривень. Звісно, для цього треба попрацювати, але саме так роблять дорослі відповідальні люди.
Отже, де зараз лежать ці "зайві" гроші, вкрай потрібні Україні?
1,2 млрд доларів — у пільгах для олігархів
Тому перший крок — "почистити" пільги для олігархів, безсоромно закладені у державний бюджет України на 2020 рік.
Зокрема, на аграрні та вугільні програми уряд заклав 5 мільярдів гривень. Це гроші, які покладуть собі в кишеню олігархи, оскільки відповідні програми ніколи не виконувалися.
Але ще більше олігархічних грошей "сховано" в Податковому кодексі. Там виписано майже 150 пільг. Так, частина з них працює на захист чесного бізнесу та населення. Але є й такі, завдяки яким багатіють виключно мільярдери, вимиваючи з державного бюджету близько 35 мільярдів гривень.
"Голос" пропонує переглянути Податковий кодекс і скасувати виключно "олігархічні" пільги. Лише відміна 6 з 150 пільг може дати бюджету додатково 13,5 мільярдів гривень. Наприклад, поступки з боку держави одному олігархові по операціях з брухтом чорних металів коштують платникам податків майже 3 мільярди гривень.
Надалі ми плануємо спростити Податковий кодекс і потенційно ввести податок на виведений капітал. Він значно ускладнить існування багатьох пільг для конкретних олігархів, бо їм доведеться або інвестувати у виробництво та розвиток бізнесу, або виводити гроші і платити податки.
Але це треба робити не тільки для малих і середніх підприємств, як запропонували цього тижня у Президента, а для всіх. Оскільки диференційований підхід приведе не до спрощення, а до ускладнення сплати податків і до появи значної кількості "оптимізаторів".
1 млрд доларів — у монополіях
Тому другий крок — взяти під контроль монополії, щоб була конкуренція замість оббирання українців на завищених тарифах.
Монополії — це зло і для держави, і для бізнесу, і для споживачів. Згадайте горезвісну схему "Ротердам+", коли ціну на електроенергію прив'язали до вартості імпортного вугілля, хоча на ТЕС спалювали українське — менш якісне і дешеве. Ця схема за три роки принесла виробникам теплової генерації десятки мільярдів гривень. А заплатили за таке задоволення ми — бізнес і звичайні українці.
На словах уряд розуміє цю проблему. Але, якщо подивитися на його пропозиції з оздоровлення економіки, там можна знайти цілий пакет економічних пільг саме для монополістів: підтримка авіасектору, підвищення тарифів на електроенергію для населення, зменшення плати за видобуток нафти. Ці пропозиції можна назвати "допоможемо монополістам коштом платників податків".
Антимонопольний комітет, головне завдання якого — боротися з монополіями, усунувся від проблеми. Особливо там, де є інтереси крупних гравців. Тому нам потрібно перезавантажити АМКУ та на конкурсній основі із залученням міжнародних експертів відібрати нових уповноважених.
Щоб убезпечити державні гроші від монополістів у майбутньому, потрібно внести зміни в законодавство і посилити персональну відповідальність за організацію картельних змов. Бо саме через домовленості кількох гравців на ринку ми платимо більше за послуги, ліки та інші товари.
Потрібно також встановити, за яких умов та в який спосіб має відбуватися примусовий поділ монополій, щоб не просто констатувати наявність проблеми, але й вирішувати її.
1,8 млрд доларів — у правоохоронців-паразитів
Тому третій крок — вичистити паразитів-правоохоронців, які "доять" бізнес. Відповідні органи й підрозділи мають бути ліквідовані.
Податкова поліція, економічні департаменти Національної поліції та Служби безпеки України повинні перестати кошмарити український бізнес. Це більше року тому обіцяв українцям кандидат в Президенти Володимир Зеленський. Але економічні підрозділи досі не тільки не ліквідовані, але й отримують сотні мільйонів гривень на свою діяльність.
Таким же грішить податкова поліція, яку не тільки не можуть ліквідувати вже кілька років, але два місяці тому ще й збільшили фінансування на 450 мільйонів гривень.
Про "ефективність" податкових поліцейських добре говорить статистика: в 2019 році закрили 262 кримінальні провадження по ухиленню від сплати податків: з них 259 — за відсутністю складу злочину. Саме в таких справах приходять до бізнесу і пропонують домовитися: дати хабар за закриття надуманої справи.
В результаті майже третина бізнесу працює в тіні і немає черги з інвесторів, які хочуть відкрити бізнес в Україні. Бо крім грошей на виробництво, потрібно ще закладати так звану корупційну ренту.
6 млрд доларів — у міжнародних позиках
Тому четвертий крок — залучити більше коштів від міжнародних організацій під низький відсоток.
Програма від МВФ на 5 мільярдів доларів відкрила для України можливість залучити під низький відсоток ще майже стільки ж грошей від ЄС, Світового банку та інших країн і організацій. Для влади це сигнал: якщо хочете дешевих кредитів, мусите бути прогнозованими партнерами.
Але не так, як це відбувається зараз, коли ми отримуємо гроші від МВФ, а наступного дня на фінансовому комітеті говорять про можливу недовіру до керівництва Національного банку України.
Бо саме незалежність Нацбанку є однією з ключових умов, під які нам давали гроші кредитори, і це не тільки МВФ. Бо будь-який кредитор позичає, тільки коли впевнений в надійності своїх вкладень. Незалежний і професійний Національний банк — це те, що потрібно всім нам, бо це гарантія того, що ми не проїмо золотовалютні резерви для втримання потрібного владі курсу гривні.
Ще одна умова, необхідна нашим міжнародним партнерам та бізнесові, — незалежний суд. Саме справжня судова реформа, проведена відповідно до рекомендацій Венеціанської комісії та громадськості, дасть реальний захист права власності та рівні правила гри.
Владі також слід забути про бажання зробити "на 100% своїми" антикорупційні органи, бо їхня незалежність — це гарантія того, що влада не пуститься берега.
10 мільярдів доларів — в офшорах
Тому п'ятий крок — повернути в Україну гроші, які виводяться в офшори, та провести амністію капіталу.
Кожного року Україна втрачає понад 10 мільярдів доларів через бажання бізнесу оптимізувати свої доходи через офшорні зони. Замість того, щоб платити податки повністю в Україні, підприємці ведуть діяльність через такі податкові гавані, як Кіпр, Сейшели, Віргінські острови тощо, і основна частина податків залишається саме там. Український бюджет отримує лише крихти.
Ми внесли зміни до законодавства, впровадивши міжнародні податкові правила, які зроблять виведення грошей в офшори невигідним. Бо навіть якщо вони заплатять на умовному Кіпрі менше податків, решту все одно доведеться доплатити в Україні. Тому краще вести бізнес одразу в Україні.
Наступним кроком для повернення грошей з тіні, має бути часткова амністія капіталу. Коли ті, хто забажає, зможуть заповнити "нульову декларацію" і, сплативши певний відсоток в бюджет України, легалізувати свої минулі доходи, з яких не були сплачені податки. Єдині, хто, зрозуміло, не повинні підпадати під амністію капіталу, — це криміналітет та чиновники. Це принципова позиція "Голосу".
Час дорослішати. Гроші не ростуть на деревах, чарівних паличок не існує, дії мають наслідки, думати потрібно на багато кроків наперед. Україна має гроші, потрібно тільки забрати їх у паразитів і повернути українцям.
Володимир Цабаль, Кіра Рудик, Ярослав Железняк, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
