Без емоцій та "страшилок". Що насправді у законопроєкті про медіа?

Повернення цензури, смерть свободи слова, заборона критики влади, "драконівський" контроль за ЗМІ. Чого тільки не казали (і не продовжують казати) про новий текст закону "Про медіа", який днями підтримав і рекомендував до ухвалення в сесійній залі парламенту наш Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики.

Однак давайте бодай на кілька хвилин забудемо про всі ці страшилки від опонентів документа. Без емоцій і маніпуляцій поговоримо, про що насправді законопроєкт №2693 і що він змінить у житті українських медіа. А також спростуємо найпоширеніші міфи.

Та спочатку розберемось – навіщо взагалі потрібен цей закон? Чим нас не влаштовувало існуюче законодавство про медіа? Відповідь проста – воно застаріле. Бо створювалося ще тоді, коли не було такого засилля онлайн-видань і соцмереж, а значна частина ЗМІ контролювалася державою чи місцевою владою. 

Через це на сьогоднішньому медіаринку панує несправедливість: друковані ЗМІ та телеканали мають дотримувати чітких норм закону, а інтернет-медіа перебувають поза контролем. Це особливо небезпечно в умовах російської агресії проти України, зокрема – інформаційної. Тому правила мають бути однаковими для всіх, і новий закон це виправить.

Про "цензуру" в ЗМІ

Давайте не підміняти поняття. Регулювання сфери медіа – це регулювання сфери медіа, а не обмеження свободи слова. Закон не вказує журналістам, що писати, говорити чи транслювати в ефірі. І не накладає ніяких нових контентних обмежень на ЗМІ. 

Список заборон – аналогічний чинному законодавству: не закликати до повалення конституційного ладу, не виправдовувати російську агресію проти України, не пропагувати тоталітарні ідеології, торгівлю людьми, насильство чи дискримінацію. Все це заборонено вже багато років, тож звідки стільки галасу про цензуру?

Про "безлімітні" повноваження Нацради

Почесне місце в топі міфів про законопроєкт посідає теза про те, що Нацрада з питань телебачення і радіомовлення тепер зможе блокувати в інтернеті будь-кого – не важливо, медіа це чи ні. Буде скасовувати реєстрацію на підставі розмито сформульованих причин. І таким чином перетвориться з регулятора на інструмент блокування критики влади і свободи слова.

Тепер про те, як буде насправді. Нацрада не зможе самостійно позбавляти когось ліцензії або реєстрації. Тим паче, заблокувати або відімкнути від етеру без рішення суду. Позбавити ліцензії або заблокувати медіа зможе лише суд, в якому державний орган має чітко довести систематичне порушення законів з їхнього боку.

Водночас законопроєкт підвищує гарантії незалежності Нацради в частині призначення та звільнення її членів. І гарантує, що регулятор не підіграватиме чиїмось політичним інтересам. Фракції ВР позбавляються права висувати кандидатів до Нацради, що зменшує політичний вплив. А члени Нацради від президента проходитимуть конкурсний відбір.

Про контроль над онлайн-медіа

Заплющувати очі на онлайн-медіа і на їхню популярність, що стрімко зростає, означає наражати країну на небезпеку. Адже росте і вплив таких ЗМІ на аудиторію, зокрема через ворожі антиукраїнські меседжі. До речі, більшість країн Європейського Союзу також регулюють онлайн-медіа.

У випадку порушень Нацрада (за рішенням суду) зможе вимагати від інтернет-провайдерів припинити надання доступу українських користувачів до ресурсів-порушників. Але тут йдеться не про закриття "неугодних", а про боротьбу із відвертою дезінформацією та фейками.

Тепер щодо прав. Закон не просто НЕ утискає права онлайн-ЗМІ, а ще й розширює їх. Наприклад, журналісту зареєстрованого онлайн-медіа не зможуть відмовити в акредитації, а самі медіа матимуть змогу розраховувати на інституційні гранти від держави.

Про ліцензування

Тепер всі будуть зобов'язані ліцензуватися? Ні. Згідно із проєктом закону, теле- і радіокомпанії мають отримувати ліцензію на мовлення. Онлайн-медіа або всі, хто працює в інтернеті, можуть самі обрати – реєструватися їм у якості медіа чи ні. Реєстрація для друкованих медіа – обов'язкова у період російської агресії. А після нашої перемоги теж стане добровільною.

Завдяки новому проєкту закону реєстрація медіа стане простішою та швидшою, а процедура ліцензування – прозорішою та дешевшою. Наприклад, раніше ліцензійний збір для супутникової ліцензії складав 360 тис. грн, а сама ліцензія видавалася на 10 років. Тепер оплата за реєстрацію суб'єкта у сфері медіа – 4 тис. 723 грн, а дія дозволу (реєстрації) – необмежена в часі.

Реєстрація медіа стане своєрідним "знаком якості" – сигналом, що інформації від цього ЗМІ можна довіряти і що медіа виконує всі правила і норми. Всі зареєстровані медіа мають виконати вимоги щодо прозорої структури власності. Глядачі та слухачі повинні знати, хто є власником каналу, який вони дивляться, чи газети, яку читають.

Про захист під час інформаційної війни

Росія здійснює проти України не лише збройну, а й інформаційну агресію та експансію. Тому в законі ми плануємо передбачити розділ "Обмеження, пов'язані зі збройною агресією". Він встановить додаткові вимоги щодо реєстрації медіа, які за мирних умов могли б реєструватися добровільно, обмеження щодо змісту інформації у медіаматеріалах, щодо структури власності та фінансування медіа, щодо реєстрації іноземних лінійних медіа.

Як я вже зазначав, якщо онлайн-медіа (навіть незареєстроване) порушуватиме правила і норми закону, системно брехатиме або працюватиме на ворога, за рішенням суду можна буде обмежити доступ українців до нього.

Формування так званих "чорних списків" – тих, хто підтримує державу-агресора та антиукраїнську політику Росії, – стане зрозумілим, прозорим та буде здійснюватися відповідно до чітких критеріїв.

Що ще передбачає законопроєкт?

•       Прибирає щорічну звітну інформацію суб'єктів. Не буде звітності заради звітності.
•       Запроваджує мовлення громад, яке є незалежним голосом на місцях.
•       Встановлює чіткі вимоги щодо захисту дітей від шкідливого контенту. Діти – найбільш вразлива аудиторія, яка наразі мало захищена законодавством. Ми це виправимо.
•       Створює орган співрегулювання, куди матимуть змогу увійти представники всіх медіа. Вони зможуть самостійно домовитися про однакові правила гри на ринку, а регулятор виступатиме як поручитель і наглядач за дотриманням цих домовленостей.

І наостанок. Проєкт розроблявся протягом трьох скликань, робоча група складалася з юристів від індустрії, громадських організацій, Нацради. А консультації проводилися з усіма зацікавленими особами. Тому звинувачення, що цей законопроєкт – чиєсь політичне замовлення, абсолютно безглузді. Він не накладає обмеження і не запроваджує цензуру. Він робить український медіапростір прозорим, рівноправним і конкурентним.

Микита Потураєв, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.