Недержавні суди у судовій реформі: шлях в майбутнє чи екскурс в минуле?
Нещодавно Міхеїл Саакашвілі презентував Концепцію судової реформи від Офісу простих рішень і результатів, де важливим складовим елементом визначено розвиток альтернативних способів вирішення спорів, зокрема третейських судів і медіації.
Концепція в дуже загальних рисах окреслює важливі для суспільства зміни в системі судочинства і потребує деталізації, зокрема в питанні розвитку альтернативних способів вирішення спорів, зокрема таких важливих, як недержавні суди. Адже в світі більшість комерційних спорів вирішується саме в недержавних судах.
А тим часом у Верховній Раді вже розглядаються законопроєкти про зміну законодавства про третейські суди.
Питання розвитку третейських судів є актуальним для України вже тривалий час. В 2016 році було вирішено ряд проблемних аспектів, і на сьогодні рішення третейського суду є набагато привабливішим, ніж державного, як з точки зору його остаточності, так і простоти виконання.
Якщо довірити вирішення спору фаховому і незалежному третейському суду, то можна бути впевненим, що спір буде вирішуватися в зручному для сторін режимі, в строки, достатні для дослідження всіх нюансів справи, а рішення є остаточним і не може бути оскаржене та виконується так само, як і рішення державного суду, оскільки виконавчий документ видається державним судом за швидкою і необтяжливою процедурою.
Проте широкому розвитку третейського розгляду заважає необізнаність про саму наявність такого інструменту та брак інформації про третейські суди, а також шлейф недовіри до них, який тягнеться з часів зловживань з нерухомістю і активного застосування судів банківськими установами.
З понад 500 зареєстрованих третейських судів лише до півсотні мають інформаційні сайти. Працюють, розглядають справи і доступні для комунікації одиниці.
Проблему підвищення якості третейського розгляду має вирішити урядовий законопроєкт 3411 про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку утворення та діяльності третейських судів з метою відновлення довіри до третейського розгляду.
Урядовий законопроєкт покликаний скоротити кількість третейських судів шляхом їх перереєстрації за підвищеними вимогами. Єдиним органом реєстрації третейських судів має стати Міністерство юстиції України, а давати висновок щодо відповідності третейського суду вимогам закону та критеріям, визначеним Всеукраїнським з'їздом третейських суддів, має Третейська палата України.
Зазначене дозволить скоротити кількість третейських судів і ліквідувати ті з них, які існують лише на папері, не відповідають вимогам публічності, не доступні для комунікації і становлять ризик зловживань компетенцією. Реформованим третейським судам має бути надано компетенцію вирішувати весь спектр цивільних і господарських спорів, з якого зараз виключені спори щодо нерухомого майна.
Найбільше заперечень викликала норма щодо повернення до компетенції третейських судів права вирішувати спори щодо нерухомого майна, що мало би відбутися за три роки після набрання чинності законом. Саме цих трьох років, на думку авторів законопроєкту, має бути достатньо, щоб привести до ладу систему третейських судів, ліквідувавши велику кількість "сплячих" третейських судів з метою нівелювання ризику зловживань з нерухомістю.
На думку деяких депутатів та представників Офісу генерального прокурора, ухвалення такої норми є передчасним, оскільки бажано переконатися в ефективності діяльності оновлених третейських судів перед тим, як повертати їм компетенцію вирішення спорів щодо нерухомості. Рішення з цього питання все одно буде за народними депутатами.
Крім зазначеного законопроєкту, обговорювався також законопроєкт 3460, внесений народним депутатом-представником фракції "Слуга народу" Максимом Дирдіним.
Цей досить короткий законопроєкт пропонує скасувати обмеження для третейських судів вирішувати спори щодо захисту прав споживачів і виключити норми закону, які передбачають самоврядування третейських суддів, а саме регулюють діяльність Третейської палати України.
На засіданні підкомітету була присутня велика кількість представників банків і банківських асоціацій, які наполягали на ухваленні цього законопроєкту і заперечували проти урядового.
Цей факт вартий уваги. Вимагає додаткового висвітлення й історія з минулого розвитку третейських судів і їх використання банками, адже негативного резонансу в суспільстві набуло застосування комерційними банками третейських судів при банківських асоціаціях, оскільки склад таких третейських судів формувався під впливом лише надавачів послуг – банківських і кредитних установ.
Нагадаю, що ще в 2011 році Верховною радою України з компетенції третейських судів було виключено право вирішувати споживчі спори, оскільки в такий спосіб споживач обмежувався у праві на звернення за захистом до державного суду.
Зараз пропозиція зняти це обмеження обґрунтовується, як не дивно, нібито приведенням законодавства у відповідність до міжнародних правил арбітражу, з посиланням на Директиву Європейського Парламенту та Ради ЄС № 2013/11/EU від 21.05.2013 року "Про альтернативне вирішення спорів зі споживачами".
Проте наведена директива навпаки передбачає інші інструменти альтернативного вирішення споживчих спорів, ніж третейські суди, і визначає, що такі інструменти мають будуватися на засадах професійності, незалежності та неупередженості.
Логіка побудови органів альтернативного вирішення споживчих спорів полягає в тому, що спір має вирішувати фахівець, призначений в результаті прозорої процедури колегіальним органом, що складається з рівної кількості представників споживчих організацій та представників торговця.
Цьому стандарту аж ніяк не відповідають зокрема третейські суди при асоціаціях банків, яким пропонується повернути право вирішувати спори зі споживачами, котрі не тільки жодним чином не дотичні до формування цих судів, але часто не мають можливості змінити бодай якийсь пункт кредитного договору, типовий зразок якого пропонує банк при видачі кредиту.
Альтернативне вирішення споживчих спорів за зразком країн, де такі інструменти працюють, може бути впроваджене шляхом створення інституту фінансового омбудсмена. Відповідний законопроєкт вже вносився до Верховної Ради.
Отже, за наведеним прикладом бачимо, що з розвитком третейських судів в Україні не все так просто, і ми можемо як обрати шлях у майбутнє, так і потрапити у недавнє минуле.
Незважаючи на такі протилежні погляди на розвиток недержавного судочинства, слід констатувати, що створення дієвих альтернативних способів вирішення спорів не є таким складним і конфліктним питанням, як, приміром, реформування державних судів. Адже у сутичці не на життя, а на смерть зіткнулися дві філософії – корупційна і антикорупційна, пострадянське минуле і європейське майбутнє, де на кону з одного боку мільярдні заробітки обраних, а з іншого – рівність між собою і перед законом всіх громадян.
Тож, будемо сподіватися на наполегливість уряду, мудрість народних обранців і здатність дослухатися до голосу розуму і досягати компромісу всіх сторін, насправді зацікавлених в утворенні дієвого недержавного судочинства. Це стосується в тому числі представників банківського сектору, адже цивілізований, фаховий і незалежний недержавний суд потрібен їм так само.
Тарас Шепель, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
