Чому хамство держчиновників – це корупційний злочин
За загальним визначенням, етичні норми є регуляторами поведінки людей для погодження інтересів особистості, суспільства, держави та забезпечення суспільного порядку. Цікаво, що Законом України "Про запобігання корупції" (надалі – Закон) затверджено загальні вимоги до поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Для ефективної реалізації завдань державної служби повинна існувати загальноприйнята система цінностей та правил для регулювання взаємовідносин таких осіб між собою у процесі їхньої спільної професійної діяльності. Мета досить проста, проте іноді не до кінця зрозуміла нашим суспільством: створення позитивного та сприятливого психологічного клімату у колективі.
Етика в законодавстві про запобігання корупції
Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зобов'язані неухильно дотримуватися вимог Закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими. Крім того, вони повинні діяти виключно в інтересах держави та територіальної громади.
Законом визначено, що такі особи зобов'язані при виконанні своїх службових повноважень дотримуватися політичного нейтралітету, уникати демонстрацій власних політичних переконань або поглядів, не використовувати службові повноваження в інтересах політичних партій чи їхніх осередків або окремих політиків.
Визначені Законом особи повинні діяти неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої політичні, ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Важливим є сумлінне, компетентне, вчасне, результативне і відповідальне виконання ними службових повноважень та професійних обов'язків, рішень та доручень органів і осіб, яким вони підпорядковані.
Зокрема Законом встановлено заборону на розголошення і використання конфіденційної та іншої інформації з обмеженим доступом, до якої визначені особи отримали доступ під час виконання службових обов'язків.
Винятки з правил
Досить дивним є те, що водночас таке обмеження не поширюється на виборних осіб, а саме на президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад, сільських, селищних та міських голів.
Також не зобов'язані бути політично нейтральними помічники-консультанти народних депутатів України, працівники секретаріатів голови Верховної ради України, перший заступник голови Верховної Ради України та заступник голови Верховної Ради України, працівники секретаріатів депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді та особи, які обіймають політичні посади.
Важливо пам'ятати, що право певних категорій посадових осіб держави не бути політично нейтральними не означає, що вони можуть переслідувати чи порушувати права інших громадян, керуючись поняттям політичної доцільності. Тому громадянам та посадовим особам, права яких порушуються високопосадовцями з обґрунтуванням політичної доцільності, слід пам'ятати про свої права. Антикорупційне законодавство забезпечило баланс таких інтересів.
Як поводитися підлеглим державних установ?
Зокрема під час здійснення своєї діяльності особи повинні самостійно оцінювати правомірність завдань та можливу шкоду від виконання отриманих рішень чи доручень.
Якщо під час виконання службових обов'язків особа отримує доручення керівництва, яке носить очевидно корупційний (а це завжди протиправний) характер, вона повинна утриматися від виконання такого завдання та негайно в письмовій формі повідомити про це керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому вона працює, а виборні особи – Національне агентство з питань протидії корупції.
Висновки
Важливо пам'ятати, що порушення вищезазначених правил етичної поведінки має наслідком також кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність. Залежить від конкретних обставин.
Зокрема Конституцією України визначено, що ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.
Проте відмова особи від виконання такого наказу чи розпорядження або невиконання його іншим чином не визнається правопорушенням і відповідно має своїм правовим наслідком виключення юридичної відповідальності. Так, згідно з ч. З ст. 41 Кримінального Кодексу України "не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка відмовилася виконувати явно злочинний наказ або розпорядження".
Поінформований – значить озброєний.
Валентин Гвоздій, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
