Протести в Білорусі: Чи піде "Бацька" на пенсію?

Через рішення ЦВК щодо нереєстрації опозиційних кандидатів у президенти Білорусі розгорнулися гарячі сутички. Це не перші мітинги, що відбуваються в Мінську. Але на цей раз вони набули агресивного забарвлення – силовики гумовими кийками розганяли обурений натовп, дісталося всім.

Паралельно в ЗМІ почали поширювати припущення, що, можливо, на Мінськ чекає Майдан за українським сценарієм. Тож чи є щось спільне між білоруськими протестами, Революцією гідності і російськими мітингами напередодні голосування за поправки до Конституції? Навіщо білорусів лякають українським Майданом?

У будь-яких народних хвилювань є свої логічні причини або ті, кому ці мітинги будуть вигідні.

Усьому є свій час і строки. Коли до влади приходить авторитарна людина, що не тяжіє до змін і буквально пригнічує народ своєю "зразковою стабільністю", це починає нагадувати утопію. Вчасно піти, звільнивши дорогу для нових людей, а й отже, можливостей, – це справжнє мистецтво. І багатьом пострадянським президентам ще далеко до освоєння цієї складної, але такої корисної навички.

Читайте також: Чи можливий Майдан у сусідній Білорусі?

Кінець епохи Лукашенка: чим унікальна цьогорічна президентська кампанія в Білорусі

Той факт, що білоруська ЦВК відмовила головному конкурентові Лукашенка в реєстрації кандидатом, – це лише верхівка айсберга. Основна причина мітингів зароджувалася роками, якщо не десятиліттями.

У випадку з Путіним і Лукашенком є багато спільного. Обидва ці президента, очевидно, затрималися на своїх посадах, чим і спричинили всенародну втому. Люди втомилися від старих облич, тому і жадають гідної альтернативи. Здебільшого це стосується молодого покоління виборців, народженого вже після розпаду СРСР.

Часом "стабільність" стає синонімом "занепаду".

Про що свідчить те, що білоруську опозицію не зареєстрували? Передусім це демонструє невпевненість та страх Лукашенка перед виборами. Він залишився без сильного суперника, а отже "перемога" втрачає свій первісний сенс та набуває рис формальності.

"Бацька" постійно залякує білорусів (і йому це, очевидно, вдається) тезами в дусі: "Подивіться, що відбувається в Україні після Майдану! Хочете, щоби і у нас таке було?". Це звичайна політична маніпуляція, до якої вдаються багато пострадянських політиків (Путін зокрема). Тобто вони апелюють до того, що поки вони при владі, гірше не буде, але ж водночас ніхто і не говорить, що буде краще.

І навіть якщо люди десятиліттями живуть у злиднях, їх це починає влаштовувати. Адже бідність стає нормою існування. 

Наступіть людині на ногу і постійте на цій нозі цілий день. Коли ви зійдете з "хворої" ноги, людина буде щаслива та ще й подякує, що ви полегшили їй життя. Приблизно такі ж відносини між народом і старими політиками. Суцільні залякування і маніпуляції.

Тож ми бачимо, що російські і білоруські протести мають спільне коріння – втому від старих облич. Але ступінь обурення у білорусів і росіян ще не досягнув свого піку, люди й досі ведуться на маніпуляції. Очевидно, що Путін і Лукашенко більш винахідливі і розважливі політики, з більш вагомим досвідом, ніж наш четвертий президент Янукович.

І зверніть увагу на "мову" білоруських протестів, а саме – з яких джерел переважно транслюються мітинги і подається інформація про них. Чому наразі почала активно використовуватися тарашкевиця (класичний правопис білоруської мови) серед протестантів і "проєвропейських" білоруських видань? Хоча ще 5-7 років тому здебільшого переважала російська.

У молодого покоління білорусів зміцнився потяг до національної ідентичності, до незалежності від свого східного сусіда. Саме з цього і починалася наша Революція.

Але навряд чи у найближчому майбутньому білорусам "загрожує" український сценарій Революції гідності. Насіння вже посіяно. Проте треба, щоби пройшли роки, перш ніж молоде покоління, яке не має радянського минулого, переважило над старим і закостенілим у своїх страхах.

Олег Петровець, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.