Як антикорупційне законодавство може порушити права та свободи людей

Почнемо з того, що відповідно до статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання у його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Визначено, що кожний громадянин має право ознайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею. 

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Крім того, відповідно до статті 8 Конвенції "Про захист прав людини та основоположних свобод" кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Хто що декларує: доступ до особистої інформації

Згідно з положеннями Закону України "Про запобігання корупції" (надалі – Закон) Національне агентство з питань запобігання корупції (надалі – Національне агентство) має право здійснювати вибірковий моніторинг способу життя суб’єктів декларування для встановлення відповідності (чи невідповідності) їхнього рівня життя наявним у них та членів їхньої сім’ї майна і одержаним ними доходам згідно з поданою особою декларацією.

Моніторинг може здійснюватися на підставі інформації отриманої:

-          із засобів масової інформації;

-          від фізичних і юридичних осіб;

-          із інших відкритих джерел, у яких зазначено про невідповідність рівня життя суб’єктів декларування задекларованим ними майну і доходам.

У разі встановлення невідповідності рівня життя задекларованим майну і доходам, Національне агентство проводить повну перевірку декларації особи. Якщо невідповідність буде встановлено, суб’єкт декларування може надати письмове пояснення протягом десяти робочих днів.

У Законі прописано застереження, що при здійсненні моніторингу способу життя, Національне агентство зобов’язане дотримуватися законодавства про захист персональних даних. Крім того, такий моніторинг не повинен передбачати надмірного втручання у право на недоторканність особистого і сімейного життя особи.

Суперечливість вимог Закону

Для розуміння широти спектру застосування цього положення Закону необхідно з’ясувати, що ми можемо віднести до поняття "спосіб життя". У Законі відсутнє визначення цього терміну.

Ми можемо лише припустити, що до цього поняття законотворець відніс форми поведінки суб’єкта декларування та членів його сім’ї, що відображають рівень їхнього життя і включають володіння, користування або розпорядження ними майном, набуття у власність чи користування нерухомого майна та цінного рухомого майна (транспортних засобів), витрати для оплати послуг та придбання робіт, фінансових зобов’язань.

Висновки

Враховуючи вищезазначене є підстави зробити висновок, що положення про надмірність втручання порушують права людини, передбачені Конституцією України та Конвенцією "Про захист прав людини та основоположних свобод". Невизначеність терміну "надмірне втручання" фактично усуває будь-які "кордони" втручання Національного агентства у особисте і сімейне життя суб’єктів декларування. Невідомо, як саме повинні визначатися межі, які можна буде вважати надмірними.

Так, положення Закону про моніторинг способу життя у тому вигляді, у якому вони прописані на даний момент, можна визнати неконституційними, оскільки вони порушують одне із основоположних прав людини – право на недоторканність особистого і сімейного життя особи.

Валентин Гвоздій, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.