Чим Закон "Про запобігання корупції" суперечить Конституції України
Усім відомо, що положення Конституції України є непохитними. Проте один з пунктів Закону "Про запобігання корупції" (надалі - Закон) викликає чимало суперечок зі сторони юридичної спільноти.
Так, у п.10 ч. 1 статті 12 Закону зазначено, що Національне агентство з питань запобігання корупції (надалі – Національне агентство) має право звертатися до суду із позовами (заявами) щодо визнання недійсними правочинів, укладених внаслідок вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення. Чи є це положення конституційним? Чи навпаки потрібно визнати його неконституційним і припинити його чинність?
У вищезгаданому пункті Закону відсутня чітка законодавча регламентація механізму реалізації Національним агентством своїх повноважень, чим порушується принцип юридичної визначеності, а отже не відповідає положенням статті 8 та статті 19 Конституції України.
Таке повноваження дає можливість Національному агентству як органу досудового розслідування звертатися до суду з вимогами про визнання угод недійсними ще до завершення досудового розслідування, тобто до винесення вироку судом щодо вини особи у вчиненні кримінального правопорушення, що суперечить частині першій статті 62, частинам першій, другій статті 124 Конституції України.
У чому полягає конфлікт?
У Конституції України встановлено, що Україна є правовою державою. Конституція має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй, а норми Конституції є нормами прямої дії.
Згідно зі статтею 131-1 Конституції в Україні діє прокуратура, яка здійснює: підтримання публічного обвинувачення у суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави у суді у виключних випадках і у порядку, що визначені законом.
Відповідно до пункту 14 статті 92 Основного закону України, виключно законами України визначаються зокрема організація і діяльність прокуратури, органів досудового розслідування, органів і установ виконання покарань.
Отже, є усі підстави вважати, що Верховна Рада України, делегувавши конституційні повноваження прокуратури Національному агентству, вийшла за межі повноважень, встановлених Конституцією України, чим порушила вимоги Основного закону.
У статті 4 Закону визначено статус Національного агентства: агентство є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику. Також зазначено, що правову основу діяльності Національного агентства становлять Конституція України, міжнародні договори, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, цей Закон та інші закони України, а також прийняті відповідно до них інші нормативно-правові акти.
Законодавець наділив Національне агентство правом звертатися із позовами (заявами) щодо визнання недійсними правочинів. Такі повноваження належать виключно прокуратурі відповідно до статті 131-1 Конституції України.
Також варто взяти до уваги частину 5 статті 8 Закону України "Про прокуратуру", згідно з якою до системи прокуратури входить Спеціалізована антикорупційна прокуратура, на яку покладаються функції представництва інтересів громадян або держави у суді, зокрема у випадках, пов’язаних із корупційними або пов’язаних з корупцією правопорушеннями. Як бачимо, у сфері боротьби з корупцією в системі органів прокуратури уже створено спеціалізований підрозділ, який забезпечує представництво інтересів держави у суді.
Висновки
Враховуючи вищезазначене положення, робимо висновок, що п.10 ч.1 статті 12 Закону "Про запобігання корупції" суперечать вимогам Конституції України, а тому має бути скасований. Конституція України – Основний закон держави, а тому усі інші законодавчі документи повинні прийматися із врахуванням його положень.
Валентин Гвоздій, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
