Новий міністр ОПК: кулуарні процедури та невідомі програми
Цього тижня парламент розгляне призначення Олега Уруського на посаду віцепрем'єр-міністра – міністра з питань стратегічних галузей промисловості України.
Згідно попередніх заяв та прес-релізів влади, чергове міністерство створюється без перебільшення з історичною місією: розвивати оборонно-промисловий комплекс та вітчизняну космічну галузь.
Та за грандіозною назвою нового відомства криються недоліки в підготовці до запуску самого мінітерства. Одразу кілька джерел в урядовому кварталі повідомили експертній організації StateWatch, що Олег Уруський став претендентом на високу посаду, оминувши закритий конкурс, який організував Офіс президента, та не представивши власну програму владній фракції "Слуга народу".
Міністерство із знаком питання
Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості має гарну назву та дещо збиває з пантелику фахівців, які пильно стежать за тим, що відбувається в оборонно-промисловому комплексі. За останні два місяці це вже третя назва ще не створеного міністерства.
У кінці травня секретар РНБО Олексій Данілов заявив, що в Україні з'явиться міністр з розвитку космічної галузі. Тобто наголос стояв саме на космічній галузі, яка останніми роками перебуває в занепаді і потребує державної підтримки.
Вже в червні РНБО розробило концепцію створення нового міністерства. Відповідно до концепції нове міністерство отримало іншу назву – Міністерство розвитку стратегічних технологій та інновацій. Згідно задуму авторів новому відомству мають бути підконтрольні всі підприємства концерну "Укроборонпром" та Держкосмосу.
Щоправда, нікого в РНБО, схоже, не бентежить, що таке наповнення нового міністерства підприємствами суперечить всім попереднім планам корпоратизації "Укроборонпрому" та міжнародним зобов’язанням України з розвитку мирного космосу. Але це вже інша історія.
"Кабінетна війна за "Укроборонпром", або Як нишком перерозподіляють мільярдні потоки"
І от в липні парламент отримав проєкт Постанови про призначення Олега Уруського, де міститься більш широка назва міністерства – з питань стратегічних галузей промисловості України.
На жаль, в постанові не уточнюється, які саме галузі вважаються "стратегічними" для ініціаторів призначення. Тому не зрозуміло, чи мова йде лише про космос та ОПК, чи, приміром, ще й про хімічну промисловість. Загадка це і для правлячої фракції, у якій думаючі депутати не задоволені тим, що Офіс президента переформатовує уряд без будь-якого хоча б символічного обговорення з депутатами.
Варто проговорити і юридичні тонкощі призначення, які були знехтувані ОПУ.
У поданні прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля до проєкту Постанови про призначення Уруського дослівно зазначено, що дотримані всі конституційні процедури. А саме: "за пропозицією депутатської фракції політичної партії "Слуга Народу", яка згідно з частиною десятою статті 83 Конституції України має права коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України дев’ятого скликання, вношу подання про призначення Уруського".
Та є принципові нюанси, які можуть призвести до політичного скандалу.
По-перше, фракція не проводила засідання щодо розгляду призначення.
По-друге, фракція не приймала необхідне рішення щодо призначення.
І по-третє, правляча фракція не вносила ніякої пропозиції щодо призначення.
Фактично документ про призначення Уруського парламент отримав, бо так захотіли на Банковій.
Претендент із знаком питання
Біографія Олега Уруського майже відсутня в публічному доступі. Немає відкритої інформації і про відбір, за результатами якого переміг кандидат. Відомо, що в Офісі президента був створений неформальний номінаційний комітет, який обирав попередньо запрошених до співбесід кандидатів. Номкомітет працював настільки таємно, що депутатам правлячої фракції довелося листом просити залучити їх до відбору.
У результаті найбільше голосів номінаційного комітету набрали інші кандидати. Але на голосування в парламент було вирішено відправити Олега Уруського. За легендою начебто останнього особисто відрекомендував Володимиру Зеленському авторитет в галузі ОПК Володимир Горбулін і це визначило персональне рішення президента.
"Хто стане віцепрем'єром з ОПК: людина Букіна, "тушка" чи менеджер московського бізнесу в Україні?"
Олег Уруський вже працював у вищих ешелонах влади. Щоправда, з’являвся у них так само раптово, як і зникав.
У 2014 році став заступником гендиректора "Укроборонпрому". Наступного року кілька місяців пробув головою космічного агентства. До того мав високу посаду на початку 2000-их, коли був першим заступником голови Держкомісії у справах ОПК.
З квітня цього року очолює приватну компанію "Прогрестех-Україна" з російськими бенефіціарами.
І саме останнє місце роботи викликає багато запитань.
В медіа були опубліковані коментарі самого Уруського, в яких читачів підводять до висновку, що "Прогрестех" - це не російський, а світовий бізнес. А Кульчицький з 2014 року не живе в Росії, бо начебто не погоджується з політикою В. Путіна.
Є тільки один нюанс. На сайті російського "Прогрестеха" progresstech.ru достатньо інформації про діалоги з Кульчицького з представниками путінського режиму і після 2014 року.
Ось деякі релізи з Москви:
"14 октября 2015 года в ресторане "Националь" состоялось XI-е заседание Делового клуба "20 лет спустя". С докладом на тему "Проблемы экономического развития России: природные ресурсы: нефть, газ, лес; регулирование рынка алкогольной продукции; Северный Кавказ: курорты и инвестиции" выступил Заместитель Председателя Правительства Российской Федерации Хлопонин А.Г.
Среди гостей вечера присутствовали: Кульчицкий В.А., Председатель Совета директоров ГК "Прогресстех"".
"15 октября 2015 года Председатель Совета директоров ГК "Прогресстех" В. Кульчицкий...приняли участие в заседании круглого стола, на котором состоялось обсуждение перспектив развития российской экономики.
Заседание прошло под председательством Президента фонда "Центр политических технологий" И. Бунина с участием Заместителя Председателя Внешэкономбанка А.Клепача, члена Экономического совета при Президенте РФ Е.Гурвича"
***
Українська влада вже давно має визначитися на законодавчому рівні: чи зв’язки з російським бізнесом – це безапеляційна червона картка при призначеннях на державні посади. Чи, може, війна окремо, а бізнес окремо?
Не виключено, що ані Кульчицький, ані Уруський не пов’язані з російськими спецслужбами чи воєнним істеблішментом. Але чи важливо це в часи, коли Росія проводить активне вербування кадрів на території України з метою підривної діяльності?
Створення нового міністерства на Банковій подається масам наче рятувальне коло для оборонної промисловості України. Але по факту мета існування такого міністерства та тим більше програма претендента на посаду міністра невідомі навіть для парламентської фракції.
У будь-якому разі, зміна трьох назв за два місяці надважливого (згідно релізів влади) міністерства наштовхує на думку, що до запуску просто не готові.
Гліб Канєвський, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
