Зміна до закону про електронне декларування: до чого тут позашлюбні діти?
В епоху постправди емоції перемагають над фактами.
Наприклад, заголовок "Карантин продовжено до 22 травня" є формально правильним, але маніпулятивним. Бо насправді новина полягає в тому, що з 11 травня частину карантинних обмежень буде знято. Маніпуляції б'ють по емоціях, а тому дають новині більше переглядів.
Так само сталося з проєктом закону №3355-1 "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення суб'єктів, на яких поширюється дія антикорупційного законодавства", що ми з колегами зареєстрували 30 квітня 2020 року у Верховній Раді. Навряд чи пересічного українця зацікавить така назва.
Інша справа, коли йому кажуть: депутати будуть приховувати корупційні мільйони за допомогою позашлюбних дітей! Мовляв, заради цієї норми і писався весь закон, а його інші положення – просто "фон".
І невибагливий читач побачить лише заголовок "вселенської зради", не вникаючи в суть законопроєкту, і починає від душі ширити цю інформацію соціальними мережами. І всім байдуже, що в самому документі навіть слова немає про позашлюбних дітей. Тому що це не цікаво.
Тому я все ж таки хочу пояснити, про що він насправді.
Своїм законопроєктом ми з колегами пропонуємо встановити, що дія закону "Про запобігання корупції", зокрема положення щодо фінансового контролю, поширюється на членів наглядових рад державних банків та комерційних держпідприємств.
Зараз керівництво окремих державних акціонерних товариств не вважає за необхідне оприлюднювати інформацію про розмір винагороди за свою роботу.
Наприклад, департамент комунікацій НАК "Нафтогаз України" оприлюднив роз'яснення, що обов'язок подавати електронні декларації не поширюється на посадових осіб цієї компанії, оскільки вона не є юридичною особою публічного права.
При цьому посадові особи таких товариств керують величезними фінансовими ресурсами, що належать державі. А отже, мають корупційні ризики щодо недоброчесності своєї поведінки.
Водночас законопроєкт №3355-1 виключає низку людей із числа осіб, на яких поширюється антикорупційне законодавство. Це радники, помічники і уповноважені президента України, які виконують свої обов'язки на громадських засадах. Чому це важливо?
В умовах боротьби із COVID-19 потрібно залучати широке коло громадськості та волонтерів, які тимчасово та на безкоштовній основі надають допомогу: проводять медичні заходи, забезпечують повернення громадян України додому, надають їм необхідну допомогу на території іноземної держави тощо.
Часто задля виконання вказаних заходів особи повинні мати певний правовий статус представника нашої держави – найчастіше це посади радників, помічників та уповноважених президента України.
Проте зараз такі посадові особи, навіть якщо вони виконують свої обов'язки на громадських засадах і не отримують кошти з державного бюджету, підпадають під дію обмежень і заборон Закону "Про запобігання корупції". Який зокрема забороняє їм займатися іншою оплачуваною діяльністю.
До речі, належність осіб, які здійснюють свої повноваження на громадських засадах, до суб'єктів декларування суперечить міжнародним зобов'язанням України, взятим нашою державою внаслідок ратифікації міжнародних договорів.
Ну, а тепер – про дітей. Починаючи з 18 жовтня 2019 року, членами сім'ї посадової особи вважаються всі її діти до досягнення ними повноліття – в тому числі й ті, хто спільно не проживає із суб'єктом декларування. Таке нововведення начебто унеможливило практику фіктивних розлучень з метою приховування незаконно набутого майна. Проте це не відповідає дійсності.
Читайте також: Діти – не члени сім'ї? Пропозиції депутатів наприкінці декларування
Фіктивне розлучення жодним чином не сприяє уникненню декларування. Адже якщо суб'єкт декларування фіктивно розлучився і продовжує спільно проживати з так званими колишнім або колишньою, то така особа продовжує перебувати у статусі члена сім'ї.
Водночас, якщо не змінити існуючий підхід до неповнолітніх дітей декларанта, то на практиці матимемо абсурдну ситуацію. Дитина, яка проживає разом із колишньою дружиною/чоловіком, є членом сім'ї, а її матір/батько – ні. Яка в цьому логіка?
До того ж визначення терміну "члени сім'ї" у чинній редакції закону "Про запобігання корупції" не узгоджується з вимогами інших нормативно-правових актів України. Згідно з українським законодавством, 14-річна дитина вправі самостійно, без згоди батьків, обирати місце мешкання, отримувати та розпоряджатися своїми доходами, володіти грошовими активами, мати фінансові зобов'язання. А починаючи з 16 років неповнолітній особі може бути взагалі надано повну цивільну дієздатність.
Такі діти можуть не мати бажання повідомляти батькам конкретні відомості щодо свого майнового стану. І суб'єкт декларування банально не володіє інформацією про дитину, яка мешкає окремо.
Згідно зі статтями 46 і 50 закону "Про запобігання корупції", якщо член сім'ї суб'єкта декларування відмовляється надати певні відомості про себе, цю відмову треба окремо зазначити у декларації. Це є підставою для НАЗК провести повну перевірку не лише декларації суб'єкта, а й всіх відомостей про фінансовий стан його неповнолітньої дитини.
Тому я переконаний, що проєкт закону №3355-1 спрямований на забезпечення юридичної визначеності законодавчих актів, ліквідацію дискримінаційних положень і спрощення застосування антикорупційного законодавства.
Вибачте за нудні юридичні терміни. Але законотворчість – це щоденна рутинна та фахова праця, яка вимагає глибини пізнання та точності правових формулювань. Розробити законопроєкт в рази складніше, аніж створити "клікбейт" про чергову зраду.
Руслан Стефанчук, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
