Діти – не члени сім'ї? Пропозиції депутатів наприкінці декларування
Невдовзі закінчується чергова хвиля декларування. І, очевидно, у когось виникли проблеми, адже новий законопроєкт зі змінами розглядається парламентом терміново.
6 травня після довгої дискусії антикорупційний комітет парламенту 11 голосами "за" рекомендував прийняти за основу та в цілому законопроєкт, який серед іншого пропонує не вважати членами сім'ї неповнолітніх дітей чиновників, якщо вони не проживають спільно.
Нагадаю, суб'єкти декларування повинні зазначати інформацію щодо своїх активів та членів своєї сім'ї. При цьому діти і другий з подружжя вважаються членами сім'ї незалежно від того, де вони проживають.
Навіщо? Автори пояснюють свою пропозицію неможливістю дізнатися інформацію про активи дитини у випадку її проживання з іншим членом подружжя внаслідок розірвання шлюбу.
Проблема в тому, що відсутність факту спільного проживання може мати місце і у інших випадках. Наприклад, коли місце проживання дитини зареєстроване за іншою адресою, ніж адреса суб'єкта декларування, – в місці реєстрації іншого з подружжя або в будь-якому іншому місці за письмовою згодою батьків (місце навчання, у родичів, в сусідній квартирі врешті-решт).
Суб'єкт декларування зобов'язаний декларувати інформацію про третіх осіб лише:
- якщо суб'єкт декларування або члени його сім'ї користуються цими активами або є бенефіціарними власниками юридичних осіб, зареєстрованих на третіх осіб.
Але! Користування ж активами такою дитиною-"не членом сім'ї" або будь-якою третьою особою (родичі, орендарі) не є формальною підставою для обов'язкового декларування такого майна.
- якщо чиновник(-ця) має відповідальне / особливо відповідальне становище / посаду з високим корупційним ризиком, і він/вона чи член сім'ї отримує чи має право на отримання доходу від такого об'єкта або може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти щодо такого об'єкта дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним. Тобто йдеться про те, що суб'єкт є реальним власником цього майна. Що ніби й цілком нормально.
Але! Звернімося до практики застосування цих положень. Що суди вважають "діями, тотожними за змістом праву розпорядження"?
Показовою є справа недекларування начальником Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного двох автомобілів (LX 570 та VOLKSWAGEN PASSAT) як активів, щодо яких він міг вчиняти вже згадані "дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження".
Незважаючи на наявність письмових довіреностей на розпорядження транспортними засобами, оформлення страхових полісів на своє ім'я та перетин кордону в якості водія на одному із транспортних засобів, суд визнав, що дії декларанта не мали нічого спільного зі здійсненням права розпорядження, бо реальним власником була інша особа. А цією іншою особою за даними журналістів-розслідувачів, була 90-річна теща генерала.
Аналогічних висновків дійшов суд у справі претендента на посаду судді до Верховного суду, який в різний період мав довіреності на розпорядження 7 автомобілями (серед яких PORSCHE CAYENNE, LAND ROVER DISCOVERY, BMW X5), але жоден з них не фігурував у його майнових деклараціях з 2014 по 2019 рік. Водночас цього також виявилось недостатньо для визнання суб'єкта декларування реальним власником активів.
Тому годі вважати, що контролюючим органам буде легко знайти факти, а потім довести суду, що реальним власником є чиновник, а не його діти-"не члени сім'ї".
Та й врешті-решт, можливо, замість того, аби поспіхом змінювати законодавство, приховувати дітей з декларації та майно, яке на них зареєстровано, краще скористатися функцією "не відомо" у формі декларації, якщо суб'єкту декларування дійсно не відомо про майно дитини? Щоправда, з великою долею вірогідності це пришвидшить повну перевірку декларації НАЗК.
Законопроєкт містить й інші (хороші і не дуже) пропозиції, зокрема щодо :
- Непоширення дії закону "Про запобігання корупції" на радників та помічників президента, які працюють на громадських засадах.
- Зобов'язання розкривати інформацію про структуру та принципи формування оплати праці керівництва юридичних осіб з державною часткою у статутному капіталі більше 50%. Але формулювання щодо обсягу розкриття такої інформації, обране в законопроєкті, дає можливість навіть не називати суми.
- Поширення антикорупційних обмежень на керівництво усіх акціонерних товариств (і публічного, і приватного права) з державною часткою більше 50%, що є безперечно доброю ініціативою.
В результаті це призведе до того, що керівники таких гігантів, як ПАТ "НАК "Нафтогаз України", ПАТ "Укрпошта", НАК "Надра України" і десятки інших, будуть змушені подавати декларації та дотримуватися багатьох інших вимог антикорупційного законодавства.
Щоправда, "керівників структурних та / або відокремлених підрозділів юридичних осіб публічного права, їхніх заступників" законопроєкт оминув, що може мати наслідком звільнення від таких обмежень і фінансового контролю керівників усіх регіональних філій таких ПАТ, як, до прикладу, "Укрзалізниця".
З детальнішим аналізом законопроєкту можна ознайомитись тут.
Тетяна Хутор, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
