Партія мерів чи ребрендинг "Удару"?
Партія мерів – що це? Опозиційний політичний проєкт з відстоювання інтересів регіонів та місцевого самоврядування чи з утримання влади місцевих еліт? А, може, щось третє?
Історія появи та зникнення українських партій вказує, що практично всі вони, за певними винятками, носили за собою або ситуативні союзи заради влади, або були проєктами під одну сильну особистість.
Хто тепер згадає НДП чи "За ЄДУ"? Це були класичні провладні проєкти так само, як і "Наш край", що далеко не полетів.
Тому розмови про партію мерів на тлі акту спротиву центральній владі черкаського мера нагадують спробу об'єднати непоєднуване заради збереження влади місцевих еліт. І справді, що спільного з ідеологічної точки зору у Кернеса із Садовим чи у Труханова з Кличком?
Безперечно, є спільні інтереси у процесі децентралізації, але щоб спільна політична платформа?
Виникає цілком логічне припущення про новий особистий проєкт – під конкретну людину, яка і у воді дощів не тоне, і в пожежі лісів не горить. Партія під відомого боксера.
"Удар" має такі собі шанси в Києві, так само, як і партії Кернеса-Труханова в своїх містах, але злетіти на загальнонаціональну платформу вони можуть лише "взявшись за руки".
В кожного з них є свої потужні фінансові, медійні та лобістські ресурси. Нерішучість Києва відкриває можливості для нових торгів – тепер вже на національному рівні та навколо постаті, яка давно має значно більші амбіції, ніж мер столиці. І для нього це шанс.
Чи буде ця партія можливим союзником "Слуги народу"? Сумніваюсь, якщо прислухатись до риторики черкаського чи дніпровського мерів, чи того самого Кличка. А от ще однією опозиційною силою – цілком ймовірно.
Це вже можуть показати наступні місцеві вибори, коли нова ймовірна політсила почне укладати ситуативні союзи на місцях. І щось мені підказує, що вони будуть зовсім різними в Харкові та у Львові. А от те, що це може бути непоганим стартовим майданчиком для кампанії Кличка у 2024-му, видається більш логічним.
Такі розмови про партію мерів мають мало спільного з європейськими традиціями класичних національних партій чи сильних в своїх регіонах, але теж ідеологічно цілісних політутворень.
І вже напевно, що мешканці міст за такого проєкту стають заручниками політичної гри. Замість рішення насущних проблем конкретних громад їхні очільники під егідою Кличка можуть скористатися нагодою, щоб утримати владу, залишаючи свої вотчини під власним контролем та прикриваючи кожен свої "грішки" від покарання центральної влади.
Втім, все це ще має скластися, якось "зліпитися" між мерами. Що теж дуже непростий для них виклик. Бо об'єднання місцевих "князьків" несе в собі як удавані перспективи для країни, так і більш очевидні ризики подальшої дезінтеграції.
Олександр Ткаченко, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
