Психотерапія для народу, або Скільки коштує громадам "коронадурість"?
Декілька тижнів тому заступник міністра охорони здоров'я, головний державний санітарний лікар України Віктор Ляшко заявив, що в рамках карантину дезінфекцію доріг та закриття парків здійснювали "не стільки для впливу на епідеміологічний процес, скільки на психологічний процес". Інакше кажучи, він визнав, що ці заходи були спрямовані скоріше на залякування населення, ніж на реальне знищення коронавірусу.
Якщо з парками і скверами загалом усе зрозуміло, і такий психологічний ефект майже нічого не коштував громадам, то активна дезінфекція відкритих публічних просторів щонайменше викликає запитання. Адже її здійснення потенційно вимагає чималих коштів.
Що про дезінфекцію вулиць говорить законодавство?
Згідно із законом "Про захист населення від інфекційних хвороб", дезінфекційними є заходи щодо знищення у середовищі життєдіяльності людини збудників інфекційних хвороб (дезінфекція) та їх переносників – комах (дезінсекція) і гризунів (дератизація).
Порядок здійснення заходів із дезінфекції, а також склад дезінфекційних засобів встановлюється Міністерством охорони здоров'я (МОЗ) з урахуванням особливостей збудників інфекційних хвороб, факторів передачі інфекції тощо. До слова, в МОЗ не було жодних розпоряджень чи рекомендацій щодо дезінфекції вулиць з метою протидії поширенню COVID-19.
Нічого конкретного про дезінфекцію вулиць та інших відкритих просторів не говорить і Постанова Кабінету Міністрів №211, якою запроваджені карантинні заходи. Єдине, що вона зобов'язувала місцеві державні адміністрації, – "організувати проведення дезінфекційних заходів у жилих, виробничих, навчальних, санітарно-побутових та інших приміщеннях, будівлях і спорудах". Жодного слова про вулиці тут немає.
Яка думка експертів?
Всесвітня організація охорони здоров'я, відповідаючи на сайті на запитання щодо місць, які потребують дезінфекції, зазначає: "У таких відкритих просторах, як вулиці або відкриті ринкові місця, не рекомендується масштабне обприскування або фумігація проти вірусу COVID-19 або інших збудників хвороб. Вулиці та тротуари не вважаються шляхами зараження COVID-19. Обприскування дезінфікуючими засобами, навіть на відкритому повітрі, може бути шкідливим для здоров'я людей та спричинити подразнення чи пошкодження очей, дихання чи шкіри".
The New York Times у публікації "Чи вбиває широка дезінфекція коронавірус? Питання для обговорень" наводить оцінки профільних експертів та науковців щодо доцільності розпилювання дезінфікуючих засобів на вулицях.
Так, директор Центру досліджень інфекційних захворювань і політики Університету Міннесоти Майкл Остерхольм вважає, що "немає жодних наукових підстав для всіх цих програм з розпилення ... У кращому випадку це марнотратно, а в гіршому ми просто викидаємо дезінфікуючі розчини у середовище". На його думку, такі заходи вживаються тільки для заспокоєння людей – громадяни бачать, що влада піклується про їхній захист.
Центр із контролю та профілактики захворювань США на власному сайті зазначає, що "передача нового коронавірусу людям з поверхні, зараженої вірусом, не задокументована".
Вища рада з охорони громадського здоров'я Франції не рекомендує громадам профілактичне розпилювання хлормістких речовин, оскільки це негативно впливає на екологію та може призвести до забруднення річок та озер.
Схожу позицію зайняло французьке агентство з охорони здоров'я (ARS) столичного регіону Іль-де-Франс. Коли мерія Парижа звернулася до нього за роз'ясненням щодо ефективності дезінфекції вулиць, відомство відповіло, що користь від цього мінімальна. Французькі санітарні служби висувають такий аргумент: з огляду на "низьку стійкість вірусу на поверхнях" і загальний карантин, "вірусне навантаження в навколишньому середовищі можна вважати незначним".
Також речник Департаменту здоров'я та соціального захисту Уряду Великої Британії зазначав, що "порада експертів полягає в тому, що дезінфекція зовнішніх просторів не буде ефективним використанням ресурсів".
Отже, фахівці все-таки тяжіють до думки що дезінфекція вулиць не є ефективною у боротьбі з COVID-19 і навіть звертають увагу на негативний вплив дезінфікуючих засобів на здоров'я людей, що мають хронічні захворювання дихальних шляхів, та на довкілля в цілому.
Що в українських громадах?
Варто відзначити, що не всі українські громади надихнулись картинками з Китаю та деяких європейських країн щодо тотальної дезінфекції вулиць та перед тим, як виділяти кошти на ці заходи, спробували самостійно розібратись у питанні.
Так, Рожищенська міська рада Волинської області на офіційному сайті ґрунтовно пояснила громаді, чому вона не проводить дезінфекцію вулиць. Свою позицію посадовці підкріпили посиланнями на авторитетні наукові видання та офіційні джерела.
Проте значна кількість органів місцевого самоврядування достатньо активно зреагувала на поширення коронавірусу, заповзявшись здійснювати дезінфекцію вулиць, доріг, площ, інших відкритих громадських місць.
Асоціація сприяння самоорганізації населення спробувала дослідити, яка кількість коштів була витрачена на такі дії. Як приклад була взята Чернівецька область, яка є найменшою областю України, але водночас має найбільшу кількість зареєстрованих випадків COVID-19.
Були проаналізовані результати закупівель послуг з дезінфекції вулиць через систему Prozorro, надіслані запити на інформацію до 37 місцевих рад Чернівецької області (міста + ОТГ), відповідь на які надали лише 19 із них.
За результатами аналізу було встановлено, що у 16 громадах Чернівецької області на дезінфекцію доріг, тротуарів, пішохідних та паркових зон було виділено понад 700 тис грн бюджетних та спонсорських коштів. По суті, це щонайменше (!) для цієї невеликої області, оскільки чимало громад інформацію не надали. Включаючи Чернівці, в яких дезінфекція вулиць на певному етапі здійснювалася вельми інтенсивно.
Деякі громади таку дезінфекцію не проводили, наприклад Конятинська та Усть-Путильська ОТГ. Конятинська сільська рада пояснила це відсутністю у громаді тротуарів та доріг з твердим покриттям. У Юрковецькій та Волоківській ОТГ роботи з дезінфекції проводилися коштом місцевої пожежної охорони. Ще у трьох – Острицькій, Ванчиковецькій та Заставнівській – дезінфекція проводилась за спонсорські кошти.
Суми, які громади виділяють на дезінфекцію вулиць та інших публічних просторів, є різними. З отриманих даних, найбільша сума складала 150 тис грн у Старожинецькій ОТГ, а найменша – 5 054 грн у Вашковецькій сільській ОТГ.
В окремих громадах суми, що виділялись на сумнівні заходи з дезінфекції доріг, складали майже половину з тих сум, які направляються на лікарні. Так, Сторожинецька міська рада на санітарну обробку доріг виділила 150 тис грн, при цьому Сторожинецькому Центру ПМСД на здійснення заходів по локалізації та ліквідації пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) було направлено 10 тис грн, Сторожинецькій ЦРЛ на аналогічні заходи рада виділила 450 тис грн.
Новодністровська міська рада, яка виділила на заходи з дезінфекції публічних просторів 133 тис грн, направила Сокирянському районному бюджету кошти у вигляді субвенції з місцевого бюджету в сумі 300 тис грн на здійснення КНП "Сокирянською районною лікарнею" заходів для попередження та боротьбу з коронавірусною хворобою (COVID-19).
У Тереблеченській, Магальській сільських ОТГ, Герцаївській міській ОТГ дезінфекція проводилась не лише коштом місцевого бюджету, але й за допомоги спонсорів – кошти та техніку надавали підприємці, посадові особи місцевого самоврядування та мешканці.
Отже, не маючи чітких рекомендацій та алгоритмів дій, українські громади виділяли та продовжують виділяти з місцевих бюджетів значні кошти на проведення заходів з дезінфекції вулиць і доріг.
Проте в умовах економічної кризи та значних бюджетних втрат, які несуть громади через епідемію коронавірусу, фінансування малоефективних заходів з дезінфекції вулиць можна сприймати як марнотратство. Такі заходи також несуть у собі корупційні ризики, оскільки складно прослідкувати, скільки робіт було проведено та скільки витрачено дезінфікувальної рідини.
У цих умовах Міністерству охорони здоров'я слід детально дослідити питання необхідності проведення дезінфікуючих заходів на вулицях та надати органам місцевого самоврядування чіткі рекомендації щодо їх проведення.
Наталія Новак, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
