Рік Зеленського: як розвалюється монобільшість
Безумовно, за українською Конституцією робота парламенту не залежить від президента. Якщо аналізувати українське законодавство, то саме парламент має бути центром прийняття рішень.
Проте де-факто саме президент та його Офіс організовує депутатів на ті чи інші голосування. Сама монобільшість була утворена виключно завдячуючи рейтингу Зеленського, більшість депутатів СН ніколи б не отримали мандат без тієї фантастичної підтримки суспільства, яку мав і продовжує ще мати Володимир Олександрович.
Утворення монобільшості можна без перебільшення віднести до перемог президента. Проте неякісний підхід до формування складу та опора в цьому процесі на різні бізнес-групи сьогодні призвели до її сегментації. І наразі для того, щоб забезпечити результативне голосування, Банкова має звертатись по допомогу до інших фракцій, депутатських груп та позафракційних депутатів.
При цьому не варто забувати, що допомогу вони надають не безкоштовно і ціна кожного нового звернення збільшується. І рано чи пізно президент та ОП опиняться в ситуації, коли ціна організації голосування стане непідйомною, що неодмінно призведе до анулювання такого важливого політичного ресурсу, як більшість в парламенті.
Попри наявність сегментації, що поглиблюється, монобільшість (час від часу за підтримки інших фракцій та груп) спромоглася прийняти низку обіцяних на виборах законопроєктів. Зокрема, про імпічмент президента, про обіг земель сільськогосподарського призначення, про скасування депутатської недоторканності (фактично про спрощення процедури притягнення депутата до кримінальної відповідальності).
Читайте також: Рік президента. Факти та маніпуляції у фільмі Зеленського
Більшість також повернула відповідальність за незаконне збагачення і прийняла новий виборчий кодекс. Проте законопроєкт "Про народовладдя", який Зеленський обіцяв винести до парламенту першим, й досі на стадії розробки, зокрема не просунулась владна команда у питанні унормування референдумів, про які Зеленський дуже схвально відгукувався у своїй програмі.
Також "слуги народу" не змогли уникнути різноманітних скандалів, починаючи з "кнопкодавства" та корупційних звинувачень в контексті "майданчиків Яценко" й закінчуючи необережними рекомендаціями пенсіонерці від Зе-депутата про продаж собаки заради сплати комунальних рахунків.
Понад те, виключені з фракції депутати (Скороход та Поляков) щедро ділились зі ЗМІ інформацією про корупцію всередині СН та щомісячну винагороду, яку депутати неофіційно отримують від Банкової.
Все це призводить до поступового розчарування в ідеї "нових облич" в Раді, що відбивається на підтримці населенням парламенту як державної інституції. Хоча проєкт "Слуга народу", знову ж таки завдячуючи рейтингу самого президента, продовжує бути лідером електоральних симпатій українців.
Рейтинг СН просідає, і це падіння є швидшим, ніж у президента. Але перетоків до нинішніх опозиційних сил від СН майже немає, тобто формується прошарок електорату, який розчарувався в СН, але який не готовий підтримати "старих політиків". Цей електорат комусь потрібно буде підбирати, й хто швидше почне працювати на цьому полі, то й матиме стратегічну перевагу.
Мова, звичайно, не буде йти про створення конкурентів, скоріше про формування союзницького проєкту, який би в ідеалі спробував вибити з парламенту інших гравців і створити прецедент двопартійності в Раді. Безумовно, це дуже складне завдання, але бажання зруйнувати старі порядки може взяти гору.
Червоною лінією нового проєкту може стати дихотомія – нові та професійні. Також вони можуть зробити чіткий ідеологічний розподіл між СН та новим проєктом, наприклад по лінії ліберали (лібертаріанці), які за відкритий ринок та безперешкодну роботу з міжнародними партнерами, та "дирижисти", які підтримують більш активну участь держави в економічних процесах та виступають за захист національного виробника.
Спробувати сформувати подібний порядок денний був би непоганим шансом покінчити зі спекулятивними темами розподілу українського суспільства на "Схід" та "Захід", російськомовних та україномовних і так далі. За допомогою конструктивного диспуту двох подібних політичних сил з чіткою ідеологічною орієнтацією, яка має зрозумілий для українців практичний вияв, вони можуть спробувати вибити з українського політичного поля деструктивні політичні наративи, які розділяють українське суспільство, постійно продукуючи конфліктний дискурс.
У сухому залишку президент все ще продовжує контролювати парламент, але сама монобільшість розвалюється, особливо зараз виділяється група Коломойського, яка нараховує від 30 до 40 депутатів. Тобто більш-менш стабільний вплив Банкова має на 190-200 депутатів. Все це збільшує залежність Зеленського від позиції інших гравців, з "побажаннями" яких він тепер змушений рахуватись.
Ігор Петренко, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
