Найгірше попереду: мільйон кримчан матиме проблеми з питною водою
Півострів на порозі посухи, яка може завдати значної шкоди. Зима була практично безсніжною, а весна наразі посушлива.
Вода випаровується високими темпами, дощів немає, немає і підживлення підземних вод і водосховищ водою Дніпра. Північно-Кримський канал перекритий вже шостий рік.
На півострові 15 водосховищ, побудованих на кримських річках загальним обсягом близько 250 млн кубів, половина з них – маленькі, менше ніж 10 млн кубів. Наповненість цих водосховищ на сьогодні – менше 100 млн кубів. Це рекордно низький показник.
Водосховища Північно-Кримського каналу – це вісім водосховищ загальним об'ємом 150 млн кубів. У 2014 році обсяг наповнення наливних водосховищ становив 98 млн м³ або 68% від проєктного об'єму. На сьогодні він вже менше 19 млн кубів.
Катастрофічно низька наповненість основних водосховищ, які забезпечують прісною водою комунальне водоспоживання.
При такому стані водосховищ і при значному зменшенні дебіту свердловин ситуація насправді дуже тривожна. Такого стану водних ресурсів не було за останні 50 років.
Читайте також: Back in the USSR. Як змінюється Крим під російською окупацією. Спецпроєкт
Проблема з питною водою може бути дуже гострою вже до кінця червня. Особливо це торкнеться Сімферополя, Севастополя, Феодосії і всього степового Криму (Первомайський, Джанкойський, Сімферопольський, Красногвардійський, Нижньогорський, Кіровський, Роздольненський, Сакський і Чорноморський райони).
В цих регіонах живе більшість мешканців півострова. Майже 1 000 000 кримчан цього року на собі відчують проблеми з питною водою.
Значно скоротилася водність підземних річок. Кілька гірських річок, як Аузун-Узень і Сари-Узень у Великому каньйоні Криму, перетворилися на тоненькі струмки або зовсім пересохли.
За останні 6 місяців 56 артезіанських свердловин показали підвищену мінералізацію і тепер їх не можна використовувати для питного водопостачання. Ці свердловини стали технічними. Засолення та мінералізація питних свердловин в цьому році стане дуже помітним явищем, особливо в степовому Криму.
Окрім проблем з питним водопостачанням, ще більш відчутними будуть проблеми через відсутність води у виробничій та екологічній сфері: повністю припиниться агровиробництво сої, кормів, значно скоротиться виробництво овочів, постраждають тваринництво, виробництво товарного м'яса, риби і молочних продуктів.
Низка відстрочених ефектів проявляється лише зараз, на шостий рік без дніпровської води:
Руйнування іригаційної системи півострова. Крим мав унікальну, складну систему зрошення на 400 000 га, яка складається із тисячі кілометрів каналів і понад 400 насосних станцій.
Вже 70% насосних станцій і 60% русел каналів не здатні прийняти дніпровську воду без істотного ремонту. Запуск іригаційної системи Криму потребуватиме понад мільярд гривень і не менше 2 років ремонтних робіт.
Екологія північного Криму. Хімічний комплекс північного Криму вже 6 років існує без передбаченої технічними регламентами кількості води. Це вже викликало катастрофічні для життя людей і екосистеми катаклізми, які проявилися в серпні-вересні 2018-го і у 2019 році. Проблема з кислотонакопичувачем біля Армянська не вирішена і світить новими екологічними кризами цього літа.
Деградація ґрунтів. З причини відсутності води відбувається зміна ґрунту, погіршення і втрата його родючості. Ерозія ґрунту, засолення і забруднення. Крайнім ступенем деградації ґрунтів є опустелювання, тобто процес перетворення окультурених родючих зрошуваних земель в безводні та мляві напівпустелі з втратою родючості і рослинності.
Ці процеси вже можна спостерігати в деяких степових районах Криму. Шостий рік без води буде посилювати і прискорювати ці процеси. Трагедія ще й в тому, що відновлення родючості – вкрай складний, тривалий і дорогий процес.
Тваринництво і землеробство. Основною часткою економіки Криму був аграрний сектор. Через відсутність води на сьогодні повністю втрачені 30 тисяч гектарів рисових чеків.
Вирощування сої, що стало для Криму вже традиційною культурою, за 5 років скорочено на 70%. І це при тому, що до 2014 року півострова був лідером в Україні з виробництва сої. Вона виростала найпершою, тому і за ціною була найвигіднішою. Основна маса її (а це майже 90%) зрошувалася.
Через відсутність кормів (вони вирощувалися тільки на зрошуваних землях) на 80% скоротилося тваринництво. Залишки аграрних підприємств доживають останні сезони. Цей рік для багатьох буде останнім.
Зростання цін і погіршення якості продуктів. Втрата родючості призводить до збільшення імпорту продуктів. Кримські смачні і корисні овочі, молоко, рис і фрукти все більше замінюють російськими продуктами з тривалим терміном зберігання.
І проблема не тільки в ціні, а й у якості цих продуктів. Кримський міст не допоміг знизити ціни на товари, що ввозяться в Крим. Логістика закладається у вартість, а доставка натуральних продуктів, котрі швидко псуються, як і раніше, є невигідною.
Демографічна біда степового Криму. Вода живила життя в степу. За 5 років без води структура населення сіл степових районів Криму виглядає гнітюче. До кінця 2020 року в селах залишиться 90% непрацездатного населення. Всі, хто міг, виїхали через відсутність роботи...
Мені дуже боляче дається наведений вище аналіз. Страждають люди. Всі вони є громадянами України.
Складно сказати, чи страждає від цього Путін і його Кремль. Думаю, ні. Їм не потрібен був Крим для розвитку аграрного або туристичного бізнесу. Їм потрібна земля для розміщення військових баз. Військові бази від того, що відбувається, не страждають.
Жителям Криму кремлівська пропаганда пояснює їхні біди діями України. Українська сторона мало говорить з кримчанами та нічого не пояснює.
Йде шостий рік окупації Криму, але досі немає жодної публічної стратегії щодо звільнення півострова. Або хоча б позиції з приводу проблем кримчан. Лунає хіба що неофіційна позиція, яку часто чую на адресу Криму, – "Самі винні!".
Олександр Лієв, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
