Рік тому я раптово став дуже поганою людиною
Рік тому я раптово став дуже поганою людиною.
До цього я був шанованим бізнесменом, на мої семінари збиралися тисячі осіб, я їздив країною, розповідав про свій управлінський досвід.
Але щойно ти стаєш політиком – ти вже погана людина в очах більшості. І неважливо, коли ще навіть не зайшов до парламенту – ти поганий за замовчуванням.
Я відчуваю це навіть з боку мого близького оточення. Мої знайомі, звичайно, не перестали зі мною спілкуватися, але я підсвідомо відчуваю, що вони мене засуджують. Це дуже неприємно і певною мірою навіть боляче.
Чому так відбувається? Відповім з точки зору своєї професії – за освітою я маркетолог.
"Народний депутат" – це настільки токсичний бренд, що його неможливо "вичистити". Лише повний ребрендинг! Те саме щодо інших брендів, пов'язаних із державною владою: від дрібного посадовця до президента.
Ми прийшли до влади з обіцянкою повного перезавантаження політичної системи країни. "Політична система" – поняття багатогранне. У нас є декілька гілок влади і декілька рівнів у самій владі. Якщо все це об'єднати в одне поняття "політична система", зараз видається, що вона перезавантажена відсотків на 40.
Процес нешвидкий. Він супроводжується сильним спротивом.
Читайте також: Атестат зрілості імені Зеленського
Програмним гаслом Володимира Зеленського було приведення нових осіб у політику. А нові особи апріорі програють в бюрократичних війнах старим. Політичні старожили чудово користуються всіма шпаринами нашого суперечливого законодавства, легко відновлюються в судах, оскаржують рішення.
І багато наших кроків, які здаються перемогами, ризикують перетворитися на поразки. Яскравий приклад – реформа прокуратури, коли колишні прокурори масово намагаються відновитися, та ще й вимагають величезної компенсації від держави. З цим досить важко боротися.
Проте якщо взяти парламент, там перезавантаження досягнуте на 100%. З'явилися нові парламентські традиції, високий рівень досягнення мети. На черзі – місцеві вибори, перезавантаження влади в регіонах.
Я постійно з цим стикаюся в соціальних мережах. Ми поміняли закон, написали про це пост, а нам говорять: "Як так, минуло вже два тижні, а нічого не відбулося!?". Тому що, коли закон ухвалений, його потім треба відобразити в підзаконних актах, постановах Кабміну, спустити вниз на регіональний рівень.
Потрібно розуміти, що законотворча робота має якийсь часовий лаг. Якщо все добре працює в системі, то це мінімум 3-4 місяці перед тим, як новий закон відчує "кінцевий споживач". А якщо включається спротив, то 6-8 місяців.
Тому тут, на жаль, потрібно набратися терпіння. Хоч це й непопулярний меседж для людей, які до цього вже терпіли багато років.
До того ж нам доводиться працювати під пильною увагою суспільства. Погляньте на інформаційний простір останні пів року. Чомусь жоден депутат з опозиції, щодо якого можна легко відкрити купу кримінальних проваджень, не фігурує в ЗМІ. Вся увага зосереджена на "Слузі народу".
Спочатку я нервував із цього приводу. Це ж неправильно, коли хтось із наших написав повідомлення на смартфоні – і відразу "зрада" національного масштабу, яку по телевізору показують. А хтось там поряд вкрав 10 мільйонів доларів – і це сприймається як даність.
Але потім зрозумів, що це пов'язано із завищеними очікуваннями. Люди говорять: "Ви – нові особи, ви маєте бути взагалі ментально іншими, повністю з іншою системою цінностей. Грубо кажучи – прибульці. А старі політики – ми і так звиклися, що вони негідники, чого їх обговорювати?".
Але ми не прибульці. Фракція в нас велика, і вона, по суті, репрезентативно відображає українське суспільство. Ми – люди.
Те саме можу сказати й про президента. За минулий рік Володимир Зеленський пожорсткішав щодо ухвалення рішень. Але при цьому його людські характеристики не змінилися. Він завжди ставиться до людей насамперед з позиції людини.
Мені запам'яталася наша розмова з одним із військових керівників, який розповідав президентові про реформи якимись загальними фразами. Зеленський це слухав-слухав, а потім говорить: "Все це добре, але що змінить ваша реформа для солдата, який, перепрошую за вислів, ходить по нужді на вулицю? Коли в нього з'являться туалет, нормальні умови?".
Я думаю, цю людиноцентричність відчувають навіть ті люди, які відсутні на подібних нарадах. Цим і пояснюється високий рівень довіри українців. Для них Зеленський – свій, а будь-який інший кандидат – чужий. Можна сказати, що ребрендинг президента вже відбувся.
Давид Арахамія, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
