Вадим Валько
член Автомайдану, юрист Центру протидії корупції

Рік Зеленського та суди: обіцянки та реальність

Понеділок, 11 травня 2020, 11:33

Початок 2019 року. Розпал президентської виборчої кампанії. Володимир Зеленський випускає нову серію свого влогу із назвою "Український суд - продажний & прожадний".

На відео він зустрічається із провідними українськими експертами та намагається з'ясувати, чому провалилася судова реформа часів Порошенка, хто повинен обирати нових суддів і що для цього може зробити президент. Відеоблог набирає більше 600 тис переглядів.

20 травня 2019 року. Володимир Зеленський офіційно заступив на пост президента, склав присягу та проголосив інавгураційну промову. З того часу минув уже цілий рік.

Якими були передвиборчі обіцянки? Що з обіцяного та запланованого у судовій сфері зроблено? Чи вдалося повернути довіру людей до суду?

Обіцянки

Необхідність змін у судовій системі була прописана ще у передвиборчій програмі кандидата в президенти Зеленського. У програмі сказано, що після його приходу до влади суди "перестануть бути прислужником у президента, уряду, парламенту чи місцевої влади, а нова влада поверне довіру і повагу до суду".

Ба більше, кандидат Зеленський підтримав запропонований громадськістю Порядок денний реформи правосуддя, який передбачав конкретні кроки як для забезпечення незалежності судової гілки влади, так і для перезавантаження органів суддівського врядування, відповідальних за добір, оцінювання та звільнення суддів.

У цивілізованих країнах передвиборчі програми та обіцянки є хорошим інструментом прогнозованості майбутньої політики та запобіжником від їх різкої зміни. Але не у нас, де обіцянки та тексти передвиборчих програм зазвичай ними й залишаються.

Крім тез передвиборчої програми та публічної підтримки Порядку денного реформи правосуддя, Зеленський давав й інші обіцянки:

про щотижневі звільнення негідних суддів;
про набір до кінця 2019 року більш ніж двох тисяч нових суддів оновленою Вищою кваліфікаційною комісією суддів;
про уточнення підсудності Вищого антикорупційного суду;
про запуск нормальної судової реформи і те, що ми всі доживемо до перезавантаження судової системи.

Реальність

Розпочата президентом Зеленським реформа органів судової влади із самого початку мала вади. Про це казали як громадські активісти, так і Венеціанська комісія, але далеко не все із зауважень було враховано.

Та й ухвалений закон все одно не завадив ВРП спотворити його суть та затвердити таку редакцію Положення про конкурс для нових членів ВККС, яка нівелювала участь міжнародних експертів.

У фіналі судова реформа Зеленського провалилася та була визнана частково неконституційною. З умовно позитивного можна хіба що згадати про припинення повноважень старої ВККС.

Чи можемо ми говорити про забезпечення новою владою незалежності суддів від так званих кураторів, які від імені Адміністрації (тепер вже Офісу) президента завжди здійснювали неформальне управління у потрібних справах? Питання риторичне.

Яскравим прикладом цього є те, як члени Вищої ради правосуддя влітку відвідували Офіс президента перед розглядом питання про відсторонення суддів Окружного адмінсуду Києва. Тоді суддів ОАСК підозрювали у впливі на роботу ВККС та організацію прийняття завідомо неправосудних рішень.

Після візиту членів ВРП до Офісу президента нікого не відсторонили. Ба більше, у січні 2020 року суддя Павло Вовк, якому ще влітку ГПУ вручала підозру, знову став головою ОАСК

Згадати треба і про призначення Зеленського у цій сфері:

Андрія Смирнова на посаду заступника керівника Офісу президента, який відповідає за правову політику та судову систему. Смирнов до призначення був адвокатом Корбана, Єфремова, Сивака, Лукаш та навіть виставляв у соціальних мережах спільне фото з Портновим, який займався судами в Адміністрації президента Януковича і котрого Смирнов назвав високопрофесійним юристом, якого знає весь юридичний істеблішмент.
Оксани Блажівської до ВРП, хоча до її доброчесності були питання у провідних громадських організацій, таких як Автомайдан, Центр протидії корупції, Фундація DEJURE та ТІ Україна.
Тетяни Розваляєвої до ВРП, яка підтверджувала законність "Харківських угод" Януковича, за допомогою яких термін перебування Чорноморського флоту РФ у Криму було продовжено на 25 років.

На цьому фоні можна лише з усмішкою згадати вересневі обіцянки президента про рішучі заходи з щотижневим позбавленням суддівських мантій тих, хто не гідний високого звання судді. При чому очищення мало стосуватися усіх – і в першу чергу, суддів вищих інстанцій. І займатися цим мала саме Вища рада правосуддя. Думаю, навіть не варто казати, що нічого цього не сталося.

Ще одна обіцянка була про відбір більш ніж 2 тисяч нових суддів для судів першої інстанції у 2019 році. Вона теж не виконана. Навіть нових членів ВККС, які повинні були б відбибрати суддів, не можуть призначити уже більше 6 місяців. Годі говорити про призначення нових суддів.

Обіцянкам президента про те, що ми доживемо до перезавантаження судової системи, теж не віриться. На практиці судова система замість справжнього "переЗАвантаження" отримала суцільний фейк та банальне "переНАвантаження".

Свідченням реальної оцінки громадянами дій влади у напрямку судової реформи є порівняння показників Центру Разумкова щодо довіри до судів за результатами соціологічних досліджень: на початку 2019 року судам довіряло 11,8 % громадян, а на початку 2020 року – 13,2 %. Таке мізерне зростання ніяк не вказує на повернення довіри і поваги до суду за нової влади, хоча саме така ціль визначалася у передвиборчій програмі президента.

Виконаною є лише обіцянка про розблокування роботи Вищого антикорупційного суду. Зміни до законодавства, які уточнили підсудність ВАКС, були ухвалені парламентом ще у вересні і дійсно вирішили потенційну проблему надмірної кількості справ.

Підсумок

Обіцянки та реальність нової влади виявилися зовсім різними. Невиконання передвиборчої програми щодо реформування судової влади – це питання втраченої довіри.

Крім того, за рік президентства Володимира Зеленського вже є немало нових судових рішень які викликають багато запитань, наприклад взяття під варту підозрюваних у вбивстві журналіста Павла Шеремета, звільнення беркутівців, харківських терористів чи бойовика Володимира Цемаха, важливого свідка у справі про збиття МН17 тощо.

У своєму нещодавньому фільмі "Рік президента" Зеленський вчергове обіцяв повне перезавантаження судової системи: "судова система не працює справедливо. Вона може і працює професійно, але в інший бік. Тому ми її хотіли перезавантажити. Складно, але ми це зробимо".

Та проблема в тому, що довіри уже немає. І найгіршим є те, що ми знову втрачаємо дорогоцінний час та знецінюємо саму суть реформи, взамін пропонуючи фейкові та перманентні "перезавантаження".

Замість завершення хочу процитувати слова самого Володимира Зеленського, які він говорив у вересні щодо попередньої влади. Адже для нової влади вони не втратили свою актуальність: "Через недолугу судову реформу ми не отримали перезавантаження судової влади і оновлення – навпаки, влада робила все, щоб судді залежали тільки від неї".

Вадим Валько, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.