Як карантин вплине на життя українців та місцеве самоврядування

Держава веде боротьбу з коронавірусом значною мірою коштом місцевих бюджетів. Громади недоотримують податки й мають самі знаходити ресурси. Медики одержують обіцяні Кабміном надбавки з місцевих бюджетів, а місцева влада чекає на транш від уряду. Кабмін каже, що гроші дав і зобов'язує владу на місцях виплатити їх медикам до кінця цього тижня.

Великі інфраструктурні проєкти заморожено. Урізають фінансування освіти, культури та благоустрою.

У місцевому самоврядуванні через допомогу бізнесу з'явилася готівка, яка становить значні корупційні ризики. Ба більше, політики, які мали відповідати за якість медицини у громадах, вирішили попіаритись і під час карантину, за пів року до виборів, почавши передвиборчу кампанію гречкосійством.

Рух ЧЕСНО взяв низку інтерв'ю в мерів обласних центрів та голів ОДА, аби з'ясувати, які проблеми відчувають українці у своїх громадах і як їх можна було б подолати.

Удар по бюджетах міст

Держава під час карантину істотно зменшила податкове навантаження, причому переважно за рахунок податків, які наповнюють місцеві бюджети, і вирішила підсилити медицину коштом місцевих бюджетів. А це означає, що на розв'язання інших проблем у громадах залишилося значно менше грошей.

Місцеві бюджети недоотримали кошти з податку на землю та від оренди нерухомості. Через те, що багато працівників були звільнені або ж перебували у відпустках без збереження заробітної плати, скоротилися надходження від ПДФО, який є вагомою складовою наповнення бюджетів. 

Також місцева влада пішла назустріч підприємцям І та ІІ груп (здебільшого це роздрібна торгівля), котрі не мали змоги працювати під час карантину, і звільнила їх від сплати податків. А це теж зменшило надходження до бюджетів.

Кабмін пообіцяв відшкодувати 300% надбавки медикам, задіяним у боротьбі з коронавірусом, з держбюджету. Та навіть на початку травня, за словами мерів і голів ОДА, ці гроші не надійшли на місця. Це означає, що другий квартал дуже виснажені місцеві бюджети виконують обіцянку уряду самотужки – коштом місцевої громади. Днями Кабмін заявив, що кошти таки перераховано, тож їх мають віддати медикам до кінця цього тижня. Це вже починається вихід з карантину.

Слід розуміти, що всі спецрейси, які кілька місяців поспіль перевозять медиків, комунальників і тих, хто має забезпечувати життєдіяльність міста, також дотують з місцевого бюджету. І якщо будемо виходити з карантину й для транспорту буде "полегшений" режим, комунальний транспорт теж доведеться дофінансовувати коштом громади. 

Наприклад, голова Хмельницької ОДА казав про те, що під час виходу з карантину буде пропускна спроможність – половина сидячих місць. Приватні перевізники, котрі мають малі маршрутки, за таких нормативів теж можуть вимагати компенсації з місцевих бюджетів, бо такі перевезення будуть збитковими. 

Значну частину інфраструктурних проєктів заморожено. Населені пункти, які утворили ОТГ, очікували на значні кошти для свого розвитку з бюджету вищого рівня. І цього фінансування через економічну кризу вони можуть не дочекатися.

Готівка від бізнесу як корупційний ризик та "гречка"

Усі мери та очільники ОДА казали про те, що бізнес прийшов на допомогу. Доки держава не запровадила спрощеної процедури закупівель, міські голови сприймали готівку як можливість діяти оперативно та закуповувати все необхідне без зволікань і тендерних процедур. Через високий дефіцит засобів захисту в перший місяць карантину часто їх можна було придбати лише за готівку.

Але те, що є можливістю діяти оперативно, становить і підвищені корупційні ризики, бо місцева влада та чиновники обласного рівня не повинні контактувати з готівковими коштами. Це має робити або громадський сектор, або сам бізнес, який часто-густо просто хоче дати грошей і не витрачати свій час.

Маємо констатувати, що доволі часто так звана допомога громаді була не чим іншим, як передвиборчою "гречкою". Тобто політики, які мали б протягом останніх 5 років ефективно управляти бюджетами й розвивати медичну систему, вирішили огріхи свого менеджменту перетворити на переваги. 

Лікарні стали фотозонами, як і літні люди в умовах карантину, до яких додому приходили з камерами, коли і вони, і діти були без масок. Деякі політики підписували коробки з продуктовими наборами звичайним маркером, аби виборці восени не забули, за кого віддати свій голос.

Слід зазначити, що не всюди місцева влада урізала витрати на благоустрій і перерозподіляла гроші на медицину. За пів року до виборів деякі політики вирішили попіаритися на "бюджетній гречці" й під час карантину спрямовують кошти на парки, які стануть черговою фотозоною для гречкосіїв.

Медицина й тестування на COVID-19

Одна з найбільших проблем під час боротьби з коронавірусом – це якість тестування та його можливості. Чимало мерів та голів ОДА зауважували, що експрес-тести є неточними. Якщо вони підтверджували 30 хворих на COVID-19, то ПЛР-лабораторія згодом виявляла позитивний результат лише у 10% цих осіб.

Пропускна спроможність лабораторій з ПЛР-тестування є обмеженою. Наприклад, на Київщині наприкінці березня могли робити 72 тести на день на всю область. Уже 28 березня кількість підозр була більшою. Обмежену пропускну спроможність зазначають і в інших громадах.

Серйозним викликом є значна захворюваність медичних працівників. Скажімо, на Харківщині, кожен четвертий хворий – медик. Голова ОДА пов'язує це з тим, що медпрацівники не використовують належно засоби захисту, а бережуть їх.

Усе ж пересічні громадяни під час пандемії перебувають у нерівних умовах з політиками. Один із прикладів: якщо на Київщині простих людей з підозрою на коронавірус госпіталізували до лікарні в Білій Церкві, то народний депутат Сергій Шахов (група "Довіра"), який не визнавав, що є така хвороба, з Обухова поїхав лікуватися до Олександрівської лікарні. Тобто, навіть не маючи можливості вилетіти за кордон, політики знаходять кращий доступ до медицини, ніж звичайні громадяни.

Апарати ШВЛ у громадах майже не задіяні. Мер Дніпра наголошував на тому, що нове обладнання навіть не розпаковували. Проте представники місцевого самоврядування не виключають, що восени може бути друга хвиля захворюваності й висловлюють побоювання, що місцеві бюджети на той час будуть спустошеними, а бізнес уже не матиме резервів для допомоги.

Тут слід зазначити, що закупівлі апаратів ШВЛ та інших антикоронавірусних засобів могли відбуватися з високими корупційними ризиками. Рух ЧЕСНО повідомляв про один з таких випадків – на Київщині. Через схему, що мала ознаки корупційної, протягом кількох тижнів після спрощення урядом процедури закупівлю не могли здійснити оперативно та якісно.

Яким буде опалювальний сезон?

Одним із найсерйозніших ризиків для всіх населених пунктів є вхід в опалювальний сезон. На кінець року місцеві бюджети після наслідків карантину та "бюджетної гречки" до виборів матимуть значний дефіцит. 

Населення вже має борги перед комунальними підприємствами, бюджети міст змушені дотувати комунальні підприємства, бо їхні працівники повинні отримувати зарплату та забезпечувати життєдіяльність міст. Тобто і в КП немає тих ресурсів, щоб гарантовано почати опалювальний сезон.

 В Україні діє залізне правило: спершу – гроші, а потім "Нафтогаз" дає газ.

Усі ми чудово пам'ятаємо, як без газу в мороз залишилися Сміла, Шепетівка. Були бої на вентилях у Коцюбинському. Посеред зими припиняли опалювати будинки у Славутичі, коли в трубах була вода, а надворі йшов сніг. Улітку без газу залишався навіть Київ.

Ця проблема виникала кілька років поспіль, і 2018-го, за пів року до виборів, президент Порошенко у ЗМІ наказав дати газ тим населеним пунктам, які замерзали. Для того, щоб опалювальний сезон не запускали в ручному режимі й цьогоріч, Кабмін повинен зважити всі ризики. 

Звісно, такі міста, як Львів чи Дніпро, які мають профіцит бюджету, встоять. Але як же малі громади та їхні бюджети? Голосом на селекторних нарадах з Кабміном для цих малих громад є голови ОДА, і це їхній обов'язок – повідомляти урядовців про ризики та вже у травні міркувати про те, як країна входитиме в опалювальний сезон. Також зростає відповідальність і роль Асоціації міст України.

Які висновки варто зробити виборцям?

Наразі місцеве самоврядування насправді проходить новий етап. Формується кризовий city management. Якщо раніше неякісне управління на місцях становило загрозу для бюджетів і мало корупційну природу, то зараз наслідками такого управління можуть стати втрати сотень життів наших співгромадян.

У рік місцевих виборів люди мають можливість оцінити, як працювала місцева влада протягом 5 років, яку медицину розбудувала для громади. Громадяни повинні зрозуміти, що продуктові набори та "гречка" – це те, що вбиває стратегічний розвиток громади. А після адмінреформи громади отримають і гроші, і ширші повноваження.

У жовтні громадяни підуть на вибори. Вони проголосують. І найгірше, що може статися, – в Україні збережеться система електоральної демократії. Люди віддадуть свій голос і на 5 років випадуть з процесу контролю політичної системи. У такому разі всі ми на 5 років залишаємося для політиків просто електоратом.

Одне з пріоритетних завдань держави – це змінити електоральну демократію на представницьку. Це серйозна зміна в політичній культурі.

Кожен депутат має розуміти, що він під час голосування й ухвалення рішень представляє не власний бізнес і не свої інтереси, а виборців та їхні інтереси. Але зрозуміти це політики зможуть лише тоді, коли виборці збагнуть, що саме від них, а не від президента чи уряду, залежить те, як житиме конкретна об'єднана громада. 

Їхні інструменти для якісних змін – це міський голова та депутати місцевої ради. І ці інструменти потрібно формувати не за принципом, хто більше коробок принесе перед виборами, а за якістю програм, які пропонують стратегічний розвиток громад і розуміння того, чи команда, яка йде до місцевої влади, здатна з наявними ресурсами реалізувати цю програму.

Віта Думанська, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.